19 вересня 2017 рокусправа № 209/1484/17(2-а/209/50/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чумака С. Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в м.Дніпрі Департаменту патрульної поліції на постанову Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року у справі №209/1484/17 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 1-ї роти 3-го батальйону в м.Дніпро рядового поліції лейтенанта ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
Позивач 06.06.2017 року звернувся до Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до Інспектора патрульної поліції 1-ї роти 3-го батальйону в м.Дніпро рядового поліції лейтенанта ОСОБА_2, в якому просив визнати дії відповідача з винесення оспорюваної постанови неправомірними, а постанову у справі про адміністративне правопорушення скасувати.
Постановою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2017 позов задоволено частково.
Скасувати постанову інспектора патрульної поліції 1 роти 3 батальйона лейтенанта ОСОБА_2 серії ЕАА №105036 від 28.05.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в м.Дніпрі Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, якою просило скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Постановою інспектора Інспектора патрульної поліції 1-ї роти 3-го батальйону в м.Дніпро рядового поліції лейтенанта ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАА №105036 від 28.05.2017 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с.6).
Згідно вказаної постанови 28.05.2017 року о 18 год. 21 хв. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом KIA SPORTAGE, номерний знак НОМЕР_1, здійснив в'їзд на вул.Мічуріна з боку вул.Кості Гордієнка всупереч знаку 3.21 «В'їзд заборонено» розділу п.33 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Позивач не погодився з такою постановою відповідача та оскаржив її до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи відсутність у справі жодного належного та допустимого доказу вчинення адміністративного правопорушення позивачем, передбаченого, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, та поклав їх в основу як докази відсутності правопорушення.
Колегія суддів не може погодитись з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі по тексту - Правила), КАС України, КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п.3.21 (дорожні знаки) ПДР України «В'їзд заборонено» забороняється в'їзд усіх транспортних засобів з метою, зокрема, запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення Правил, в тому числі за порушення порушення вимог дорожніх знаків.
Частиною 1 статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127 1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5рп/15 роз'яснено положення ч.1 ст.276 КУпАП стосовно змісту словосполучення «за місцем його вчинення». Зазначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Таким чином зазначеним рішенням роз'яснено, що словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, частини перша, друга і третя статті 122. Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122, що передбачають стягнення у вигляді штрафу або штрафних балів, - уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Як вбачається з матеріалів справи, інспектор Шевченко В.М. є уповноваженим працівником Управління патрульної поліції у м.Дніпрі і має спеціальне звання «лейтенанта поліції», а тому має повноваження розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.' ст.122 КУпАП, які вчиняються на території м.Дніпрі.
Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як зазначалось вище, згідно оскаржуваної постанови 28.05.2017 року о 18 год. 21 хв. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом KIA SPORTAGE, номерний знак НОМЕР_1, здійснив в'їзд на вул.Мічуріна з боку вул.Кості Гордієнка всупереч знаку 3.21 «В'їзд заборонено» розділу п.33 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
З тексту адміністративного позову вбачається, що позивач заперечує проти факту порушення, з постановою відповідача не згоден, оскільки враховуючи час заходу сонця та зустрічний рух вантажного транспорту, який перекривав усе ліве узбіччя дороги, вказані фактори не дали можливості помітити водієві, що він виїхав на дорогу з одностороннім рухом.
Колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем до позову фотографії щодо факту порушення правил встановлення дорожніх знаків, оскільки знімки зроблені напроти сонця, а тому фотографії виготовлені неякісно, у зв'язку з чим неможливо встановити яке місце та що зображено на дорожньому знаку.
З наявного в матеріалах справи відеозапису з веб-камери вбачається, що у вказаний в постанові день та час позивач, керуючи транспортним засобом KIA SPORTAGE, номерний знак НОМЕР_1, здійснив в'їзд на вул.Мічуріна з боку вул.ОСОБА_3.
З вказаного запису також вбачається, що після повернення позивача та інспектора на перехрестя, на якому позивач здійснив виїзд на дорогу з одностороннім рухом, встановлено наявність знаку 3.21 «В'їзд заборонено».
Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
Крім того, з запису вбачається, що позивач навіть просив застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді попередження, тобто фактично визнав факт порушення правил дорожнього руху.
Таким чином, наданим вище відеоматеріалом підтверджується факт скоєння позивачем правопорушення.
Судом апеляційної інстанції не виявлено будь-яких порушень відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.280 КУпАП, форма та зміст постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема нормам КУпАП.
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, відсутні підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги знаку 3.21 ПДР України, що повністю підтверджується матеріалами справи, а тому на позивача відповідачем правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., тобто в межах ч.' ст.122 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно позивача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в м.Дніпрі Департаменту патрульної поліції на постанову Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року у справі №209/1484/17 задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року у справі №209/1484/17 скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 1-ї роти 3-го батальйону в м.Дніпро рядового поліції лейтенанта ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції, постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: С.В. Білак
Суддя: С.Ю. Чумак