Справа: № 712/4639/17 Головуючий у 1-й інстанції: Пироженко В.Д., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
Іменем України
20 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області про перерахунок, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувсяь до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (далі - Відповідач, УПФУ в м. Черкасах Черкаської області) у якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, та інших виплат, згідно з наданою довідкою починаючи з 01.04.2017.
Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 липня 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (за текстом апеляційної скарги).
В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 ч. 8 ст. 183-2, п. 3 ч.1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності починаючи з 2010 року відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 90% від заробітної плати.
28.03.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та інших виплат, згідно з довідкою від 17.03.2017 № Б-358/25-5/11 (а.с.9).
Проте, листом від 28.03.2017 року № 5349/02 відповідачем надано відповідь на звернення позивача та зазначено, що для включення в обрахунок заробітної плати для обчислення пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та інших виплат, немає підстав, оскільки ці виплати не передбачені чинним законодавством (а.с.8).
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до правових норм чинного законодавства, матеріальна допомога на оздоровлення, допомога на вирішення соціально-побутових питань та інші виплати входять до системи оплати праці державного службовця.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до довідки про складові заробітної плати від 17.03.2017 № Б-358/25-5/11 (а.с.9), яка була надана ОСОБА_2 для розрахунку пенсії, вбачається, що на всі виплати, що включені в довідку, нараховані та утримані соціальні внески та збори згідно чинного законодавства.
За змістом ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу, далі по тексту - Закон № 3723-XII), зокрема, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії (ч.4 ст. 37 Закону № 3723-XII).
У частині 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95 ВР (далі - Закон України № 108/95 ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною 2 статті 33 Закону України № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати та компенсація на невикористану відпустку входить до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон України № 1788-ХІІ) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч. 1 статті 66 Закону України № 1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97 ВР нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).
Згідно із ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон України №1058-IV) до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зі змісту наведених норм вбачається, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги аналогічну правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в Постанові від 28 травня 2013 року (справа № 21-97а13).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що висновок відповідача про те, що матеріальна допомога та інші виплати, які включені в довідку позивача, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включаються до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру її пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права, оскільки перевагу було надано положенням законів «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними.
У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають витрати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону «Про пенсійне забезпечення».
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, в даному випадку пенсійним органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів відмови позивачу в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та інших виплат, згідно з наданою довідкою, як це передбачено нормами чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 липня 2017 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Епель О.В.
Карпушова О.В.