Справа: № 810/560/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
19 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Твердохліб В.А.,Троян Н.М.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.10.2014 року № 0020691702, № 0020681702, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.10.2014 року № 0020701702 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.10.2014 року № Ф-0020711702.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Вишгородському районі від 27.10.2014 року № 0020691702 та № 0020681702. В іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 року скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо визнання протиправиними та скасування вимоги № Ф 0020711702 від 27.10.2014 року та рішення про застосування штрафних санкцій № 0020701702 від 27.10.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.10.2014 року № 0020701702 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.10.2014 року № Ф-0020711702 задовольнити.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.09.2014 року по 06.10.2014 року працівниками Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1) за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.
Результати перевірки оформлені актом від 13.10.2014 року № 2086/17-3/НОМЕР_1 (а.с. 9-27).
Висновком зазначеного акта перевірки було встановлено порушення позивачем положень:
- ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_2 у періоді, що перевірявся облік доходів і витрат вівся неналежним чином;
- п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10 651,30 грн., а саме: за грудень 2013 року в сумі 10 651,30 грн.;
- пп. 177.5.3, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті заниження чистого (оподаткованого) доходу за 2013 рік на суму 53 256,50 грн., в наслідок чого підприємцем занижено ПДФО в сумі 7 988,47 грн.
- пп.1.2. п. 2 ст. 6, п. 2 ч.1 ст. 7, п. 11 ст. 8, абз. 3, п. 8 ст. 9 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті заниження чистого доходу за 2013 рік у сумі 53 256,50 грн. в наслідок чого підприємцем занижено єдиний соціальний внесок в сумі 18 480, 01 грн.
Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач подав до відповідача заперечення від 17.10.2014 року № 7 (а.с. 28-31).
Листом від 24.10.2014 року № 4332/10/10-08-17-03/1012 відповідач надав позивачу відповідь, якою залишив без змін висновки акта перевірки від 13.10.2014 року № 2086/17-3/НОМЕР_1 (а.с. 32-36).
На підставі Акта перевірки податковим органом 27.10.2014 року були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:
- № 0020691702 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 9 985,59 грн., за основним платежем 7 988,47 грн. та за штрафними санкціями 1 997,12 грн.;
- № 0020681702 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів 13 314,13 грн., за основним платежем 10 651,3 грн. та за штрафними санкціями 2 662,83 грн.
Крім того, 27.10.2014 відповідачем було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020711702 в сумі 18 480,01 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.10.2014 року № 0020701702 на суму 1 848 грн.
Листом від 27.10.2014 року № 4361/10/10-08-17-03/1020 відповідач направив зазначені рішення та вимогу позивачу (а.с. 36).
29.10.2014 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 отримав зазначені рішення та вимогу.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки податкового органу, прийнятими рішеннями та вимогою, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
06.11.2014 року позивач подав скаргу за № 7 до ГУ ДФС у Київській області, а також повідомив листом Вишгородську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про оскарження прийнятих відповідачем рішень та вимоги (а.с.41-45).
Рішенням від 17.11.2014 року № 173/Г/10-36-10-01-04/1239 ГУ ДФС у Київській області було продовжено строк розгляду скарги (а.с. 46).
04.12.2014 року ГУ ДФС у Київській області прийняло рішення № 1002/12/10-36-10-01-04, яким залишено без змін прийняті рішення та вимогу, а скаргу без задоволення (а.с. 47-49).
17.12.2014 року позивачем подано скаргу на прийняті рішення та вимогу до Державної фіскальної служби України (а.с. 50 - 54).
Державна фіскальна служба України рішенням від 31.12.2014 року № 4737/Г/99-9910-01-07-15 направила скаргу позивача на новий розгляд до ГУ ДФС у Київській області (а.с. 55).
02.02.2015 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 870/Г/99-99-10-01-03-14, яким залишено без змін прийняті рішення та вимогу, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 56-58).
04.02.2015 року ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення № 192/14/10-36-10-01-04, яким прийняті рішення та вимогу залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 59-61).
Не погоджуючись з висновками акта перевірки, прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій, вимогою про сплату боргу (недоїмки), та рішеннями про результати розгляду скарги, позивач звернувся до суду.
Судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року у справі 810/560/15 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Вишгородському районі від 27.10.2014 року № 0020691702 та № 0020681702. В іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 року скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо визнання протиправиними та скасування вимоги № Ф 0020711702 від 27.10.2014 року та рішення про застосування штрафних санкцій № 0020701702 від 27.10.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Таким чином, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності рішення податкового органу протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що у разі адміністративного оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, позивач має право оскаржити в суді таке рішення контролюючого органу протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Судом першої інстанції було встановлено, що податковим органом остаточне рішення за наслідком адміністративного оскарження прийнятих рішень та вимоги було прийнято 04.02.2015 року (а.с. 59-61). Позивач звернувся до суду з позовною заявою про оскарження вказаних рішень та вимоги 13.02.2015 року (а.с. 3).
Отже, колегія судів зазначає, що суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не порушив передбачений законом місячний термін (що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження) на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про стягнення боргу (недоїмки).
Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачу було донараховано суму єдиного соціального внеску у розмірі 18 480,01 грн., у зв'язку з тим, що під час перевірки позивача, податковим органом було встановлено факт заниження позивачем чистого оподаткованого доходу на загальну суму 53 256,50 грн.
У зв'язку з цим 27.10.2014 року відповідачем було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020711702 на загальну суму 18 480,01 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0020701702 на суму 1 848 грн.
Колегія суддів зазначає та судом першої інстанції встановлено, що при попередньому судовому розгляді даної справи судами було визнано протиправними висновки податкового органу щодо заниження позивачем чистого оподаткованого доходу на загальну суму 53 256,50 грн., дані судові рішення набрали законної сили.
Разом з тим, за наслідком розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 року у справі № 810/560/15, ухвалою від 30.06.2015 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.10.2014 року № 0020701702 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.10.2014 року № Ф-0020711702.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Твердохліб В.А.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 20 вересня 2017 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Твердохліб В.А.
Троян Н.М.