Справа: № 377/624/17 Головуючий у 1-й інстанції: Теремецька Н.Ф. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
19 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ганечко О.М.
суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області на постанову Славутицького міського суду Київської області від 19.08.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії за віком, яка була обчислена згідно ч. 1 ст. 27 та ст. ст. 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж роботи 15 років у відповідності до положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язання управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області провести відповідний перерахунок пенсії.
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 19.08.2017 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років, відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язано провести перерахунок і виплату пенсії у такому розмірі з 1 липня 2017 року.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Справа розглянута відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області, їй призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 22.03.2017 року.
Загальний стаж роботи ОСОБА_2 становить 25 років 7 місяців 14 днів, в т. ч. по списку № 1 - 7 років 7 місяців і 12 днів, страховий стаж з 01.07.2000 року - 14 років 4 місяці і 20 днів, загальний стаж після 01.01.2004 року - 10 роки 10 місяців і 20 днів. При цьому доплата за понаднормативний стаж станом на 01.07.2017 року за 2 роки складає 24,94 гривень.
Крім того, ОСОБА_2 є громадянкою, яка постійно проживала або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986 року, та віднесена до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Київською облдержадміністрацією 25.05.2005 року.
27.06.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою про встановлення доплати за понаднормативний стаж, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом № 60/Д-03 від 11.07.2017 відповідач відмовив у перерахунку пенсії, зазначивши, що станом на 01.07.2017 в розрахунку пенсії доплата за понаднормативний стаж за 2 роки становить 24,94 гривень. Норма частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє при визначенні розміру пенсії за віком у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», коли за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком визначається відповідно до раніше діючого законодавства, а інша частина - за нормами цього Закону. При цьому вказана частина пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимального розміру пенсії - 200 гривень. З огляду на це, відсутні підстави для визначення доплати за понаднормативний стаж в іншому порядку, ніж передбачений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Згідно з ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення», умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-XII), або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відтак, зазначеній категорії громадян надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним законом, яким є Закон України «Про пенсійне забезпечення» або спеціальним законом, яким є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом першої інстанції з заяви позивача та не спростовано апелянтом, ОСОБА_2 скористалась своїм правом вибору і обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, передбаченого спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.
Призначення та виплата пенсій особам, які відносяться до категорії 1, 2, 3, 4 провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3,4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку.
Відтак, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер, та визначений у частині 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині 2 статті 56 спеціального Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цією частиною стаж роботи.
Таким чином, особам, які віднесені до категорії 1, 2, 3,4 перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постановах від 10 червня 2008 року (справа № 21-1748во07), від 7 липня 2015 року (справа № 21-727а15), від 20 вересня 2016 року (справа № 21-1255а16).
Приписами ч.1 ст. 244-2 КАС України, серед іншого передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно вказав, що відмова відповідача у перерахунку позивачу пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», була незаконною і не відповідала принципу верховенства права, наслідком чого було обмеження права позивача на перерахунок пенсії із збільшенням її розміру.
Згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Апелянт всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належні докази правомірності своїх вимог, та при апеляційному розгляді справи не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку, як і не навели жодних мотивованих доводів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 19.08.2017, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області залишити без задоволення, а постанову Славутицького міського суду Київської області від 19.08.2017 - без змін.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді:
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Літвіна Н. М.
Коротких А. Ю.