ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 вересня 2017 року № 826/8187/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Українська технологічна компанія»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство «Українська технологічна компанія» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «Українська технологічна компанія») звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0002831401 та №0019751406 від 27.04.2017 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду на 15.08.2017 року.
В судовому засіданні 15.08.2017 року представник позивача та представник відповідача не заперечували проти переходу у письмове провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України суд Ухвалою від 15 серпня 2017 року перейшов в письмове провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, наказу ГУ ДФС у м. Києві про проведення перевірки від 02.02.2017 року №703 та на підставі направлень виданих ГУ ДФС у м. Києві, була проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Українська технологічна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.
Перевіркою встановлені порушення п.44.1 п.п.134.1.1 134.1 ст.134 Податкового Кодексу від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, П(С)БО 1, П(С)БО 10 П(С)БО 11, П(С)БО 13, П(С)БО 15, "Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від «резидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам затвердженого "Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 року за №885/9484 ПрАТ «Українська технологічна компанія» занижено податок на прибуток на суму 2 447 178,00 гривень в тому числі за 2016 рік; п. 198.5 ст. 198 та п.199.1 ст.199 Податкового Кодексу від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями та занижено до сплати податок на додану вартість за 2016 рік всього в сумі 412 416,00 грн. в тому числі: вересень 2016 року на суму 84 020,00 грн. та листопад 2016 року на суму 328 396,00 грн.; п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст.49, пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 32.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, p. ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 №4, а саме, подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб (в податковому розрахунку за 1 - 4 квартал 2016, не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку); пп. 266.7.5 п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, зі змінами, а саме несвоєчасне подання контролюючому органу за місцезнаходженням об'єктів оподаткування податкових декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015,2016 та уточнюючу за 2016 у зв'язку з купівлею об'єктів нерухомості; п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 Податкового Кодексу від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме, заниження ПрАТ «Українська технологічна компанія» податку на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 всього у сумі 258 673,54 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 258 673,54 гривень.
За результатами перевірки було складено акт №135/26-15-14-01-02/24919883 від 06.04.2017 року. Із висновками, щодо порушення податкового законодавства, які викладені у Акті перевірки позивач не погодився, а тому 12 квітня 2017 року, подав свої заперечення. Листом від 24.04.2017 року за №10141/26-15-14-01-02 ГУ ДФС у м. Києві повідомило про результати розгляду заперечення, а саме - вирішено заперечення Позивача задовольнити частково та висновки Акту перевірки від 06.04.2017 року №135/26-15-14-01-02/24919883 вкласти в наступній редакції: Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Українська технологічна компанія»: п. 198.5 ст. 198 та п.199.1 ст.199 Податкового Кодексу від 02.12.2010 №2755- VI із змінами доповненнями та занижено до сплати податок на додану вартість за 2016 рік всього в сумі 412 416,00 грн. в тому числі: вересень 2016 року на суму 84 020 грн. та листопад 2016 року на суму 328 396 грн.;п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст.49, пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, р. III «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», а саме, подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб (в податковому розрахунку за 1 - 4 квартал 2016, не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку); п. 266.7.5 п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, зі змінами, а саме несвоєчасне подання контролюючому органу за місцезнаходженням об'єктів оподаткування податкових декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015,2016 та уточнюючу за 2016 у зв'язку з купівлею об'єктів нерухомості; п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 Податкового Кодексу від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме, заниження ПрАТ «Українська технологічна компанія» податку на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 всього у сумі 258 673,54 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 258 673,54 грн.
На підставі висновків, викладених в Акті перевірки від 06.04.2017 року та листа про розгляд заперечень від 24.04.2017 року №10141/26-15-14-01-02, Відповідачем винесено спірні податкові повідомлення рішення:
№ 0002831401 від 27 квітня 2017 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за 2016 рік на суму 515 520,00 грн., в тому числі 412 416,00 грн. за основним платежем та 103 104,00 грн. за штрафними санкціями;
№ 0019751406 від 27 квітня 2017 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 323 342,00 грн., в тому числі 258 674,00 грн. за основним платежем та 64 668,00 грн. за штрафними санкціями.
Позивач, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 27.04.2017 року №0002831401, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу інших витрат в декларації податку на прибуток підприємств за 2016 рік була включена безнадійна заборгованість у сумі 2 062 083,33 грн. Заборгованість виникла відповідно до інвестиційного контракту від 25 липня 2007 № 13-І, згідно якого ТОВ «Науково виробничий центр «ТОР» (замовник будівництва), ПрАТ «Українська технологічна компанія» інвестувала в будинок, що буде збудований в м. Києві на пров. Індустріальний 1-а в загальну площу об'єкта інвестування 280 кв.м. поверх 9. Загальна сума інвестицій в приміщення склала 1 474 500 грн. в т.ч. ПДВ 412 416,66 грн. Вказана сума була в повному обсязі перерахована в 2007 році. Зазначена заборгованість, що обліковувалась на бухгалтерському рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» була списана згідно бухгалтерської довідки від 30.09.2016 №1. Фактичне будівництво та введення в експлуатацію приміщення не відбулося. Тобто, умови договору виконання робіт по будівництву не відбулись, оскільки ТОВ «Науково виробничий центр «ТОР» код 136712504 визнаний банкрутом 29.04.2015 року.
Виходячи з вище наведеного, контролюючий орган вважає, що для компенсації раніше відображеного податкового кредиту позивач має нарахувати податкове зобов'язання згідно п. 198.5 кодексу, у зв'язку з тим, що податковий кредит був сформований до 1 липня 2015 року по ітерації з придбання товарів (робіт, послуг), щодо якої не відбулося факту придбання та товари (роботи, послуги) попередньо були призначені для використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку після списання з балансу безнадійної заборгованості вже не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку. Таким чином товариством порушено п. 198.5 ст. 198 Кодексу та занижено податкове зобов'язання в сумі 412 416,66 грн. в тому числі за вересень 2016 року.
Відповідно до пп. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Щодо наявності та форми податкових накладних у відповідача ні під час перевірки, ні в судовому засіданні зауважень не було.
Отже, суд не погоджується з позицією контролюючого органу щодо необхідності проведення позивачем корегування сум податкового у зв'язку з невикористанням товарів/послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності (відсутністю факту сплати податку постачальнику за отримані товари/послуги), оскільки в пункті 192.2 статті 192 Податкового кодексу України зазначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Зазначений перелік підстав корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Тобто, ліквідація суб'єкта господарювання, якому надана попередня оплата (і який, в свою чергу, не виконав свої зобов'язання з причин не залежних від позивача) не є підставою для корегування податкового кредиту в розумінні норм податкового законодавства.
Враховуючи вище наведене, спірне податкове повідомлення-рішення за №0002831401 від 27 квітня 2017 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за 2016 рік на суму 515 520,00 грн., в тому числі 412 416,00 грн. за основним платежем та 103 104,00 грн. за штрафними санкціями було прийнято неправомірно і підлягає скасуванню.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 27.04.2017 року №0019751406, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, позивачем були проведено виплати нерезиденту доходу джерелом походження з України, а саме: нерезиденту «Melostar Limited» (Кіпр) у вигляді процентів.
Судом встановлено, що ПрАТ «Українська технологічна компанія» укладено договір позики від 04.08.2005 № 1-38/05-1 з нерезидентом «Chelsea-Canada Holding Corporation» (Канада) щодо отримання кредиту в сумі 1 000 000,00 дол. США.
Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області видано реєстраційне свідоцтво від 17.08.2005 №4492, відповідно до якого, загальна сума договору - 1000000,00 дол. США. відсоткова ставка - 10,71% річних, строк погашення -31.07.2017 року (додаток від 25.06.2012 №2 до реєстраційного свідоцтва). Відповідно до договору відступлення прав вимоги від 03.12.2013 №03-12-13/1,нерезидент «Melostar Limited» (Кіпр) - Новий кредитор, нерезидент «Chelsea-Canada Holding Corporation» (Канада) - Первинний кредитор, ПрАТ «Українська технологічна компанія» - Позичальник. Первинний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає в повному обсязі право вимоги до ПрАТ «Українська технологічна компанія» згідно договору позики від 04.08.2005 №1-08/05.
ПрАТ «Українська технологічна компанія» здійснило виплату доходу у вигляді процентів нерезиденту «Melostar Limited» (Кіпр) у загальній сумі 234 022,81 дол. США (еквівалент 1 989 796,56 грн.), а саме у 2014 році, по договору позики від 04.08.2005 №1-08/05-1 та згідно договору уступки прав вимоги від 03.12.2013 №03-12-13/1.
ПрАТ «Українська технологічна компанія» за 2014 рік утримано та сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб (із загальної суми 229 342,35 дол. США, еквів. 1 950 000,60 грн.) за ставкою 2% відсотки в сумі 4 680,46 дол. США еквівалент 39 795,98 грн.).
Контролюючий орган вважає, що позивач при виплаті компанії «Melostar Limited» (Кіпр) доходу джерелом походження з України у вигляді процентів повинен був утримати та сплатити податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15%, з таким твердженням суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Пунктом 160.1 ст. 160 ПК України встановлено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: …; в) роялті; … .
Згідно пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування …, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, … . Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абз. 1 цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.
В силу пунктів 103.1 - 103.4 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Отже, податковий агент - резидент України, який виплачує дохід нерезиденту країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір, звільняється від оподаткування у разі подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує його статус, як нерезидента. При цьому, дозволяється застосовувати звільнення від оподаткування доходів нерезидента, якщо такий нерезидент має право на отримання таких доходів та не є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або посередником щодо такого доходу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем надано сертифікат про статус податкового резидента, виданий Окружним відділом м. Ларнака Управління податкових зборів Міністерства фінансів, яким засвідчено, що компанія «Melostar Limited», яка зареєстрована в Республіці Кіпр за номером 308875, є резидентом Республіки Кіпру з моменту її реєстрації, а саме з 04.07.2012, відповідно до конвенції між Урядом Республіки Кіпр та Урядом України щодо уникнення подвійного оподаткування прибутків та майна, яка була підписана у м. Нікосія 08.11.2012 року, згаданий резидент підлягає оподаткуванню відповідно до Закону про податок на прибуток Республіки Кіпр. Сертифікат від 16.12.2014 (апостиль від 17.12.2014 №288898/14).
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Положеннями статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
В п. 3.2 ст. 3 ПК України також зазначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
При виплаті резидентом України доходів іноземному кредитору резиденту Кіпру слід керуватись відповідними положеннями чинного міжнародного договору - Конвенції між Урядом України Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податкових ухилень стосовно податків на доходи (підписаної 08.11.2012, ратифікованої 04.07.2013, яка набрала чинності 07.08.2013, введеної в дію з 01.01.2014), статтею 11 якої передбачено, що проценти, які виникають у Договірній державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою-фактичним власником таких процентів. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотки від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.
Термін «проценти» у випадку використання в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доходів від урядових цінних паперів і доходів від облігацій чи боргових зобов'язань, у тому числі премій та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.
Отже, застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента та при чіткому визначенні способу застосування обмежень щодо оподаткування.
Виходячи з вище наведеного, ПрАТ «Українська технологічна компанія» не мали підстав для утримання податку з доходів нерезидентів в розмірі 15% при здійсненні виплат у вигляді процентів Компанії «Melostar Limited» (Кіпр).
Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість застосування у відношенні платника податків штрафних санкцій.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів всі здійсненні ним судові витрати.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Українська технологічна компанія» - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0002831401 та №0019751406 від 27.04.2017 року.
Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Українська технологічна компанія» (код ЄДРПОУ 24919883) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 582,93 грн. за рахунок асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.В. Смолій