13 вересня 2017 рокусправа № 808/919/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 р. у справі № 808/919/17
за позовом ОСОБА_1
до Господарського суду Запорізької області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
"10" квітня 2017 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Господарського суду Запорізької області в якому просила
- визнати протиправними дії господарського суду Запорізької області щодо відмови у нарахуванні та виплати позивачці вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою, без сплати податку, у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 р. у справі № 808/919/17 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 р. у справі № 808/919/17, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 19.08.2002 року по 12.10.2016 року перебувала на посаді судді господарського суду Запорізької області, що також підтверджується трудовою книжкою.
Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді господарського суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. На підставі наказу голови суду від 12.10.2016 року №30к суддю ОСОБА_1 відраховано зі складу суддів господарського суду Запорізької області у зв'язку з виходом у відставку.
Позивач звернулася до господарського суду Запорізької області із відповідною заявою від 10.11.2016 року щодо нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Листом від 14.03.2017 року № 08-13-01/741/2017 відповідач повідомив ОСОБА_1 із посиланням на приписи Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції з 01.04.2014 відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні») щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати йому вихідної допомоги.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у виплаті названої допомоги, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
Відповідно до частини 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону, що діяла до 01.04.2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII (набрав чинності 01.04.2014 року) статтю 136 виключено із Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Позивач посилається на те, що необхідний стаж для відставки, а саме 20 років, вона набула з 13.08.2012 року, отже до неї мають застосовуватися положення частини 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла до 01.04.2014 року).
Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами позивача з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла до 01.04.2014 року), суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
Порядок звільнення судді у відставку, на момент подачі позивачем заяви про звільнення у відставку, регулювався положеннями статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з положеннями вказаної норми Закону, заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
Відповідно до частини 4 статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
З матеріалів справи вбачається, що до 12.10.2016 року позивач здійснювала свої повноваження, як працюючий суддя.
Тобто, статусу судді у відставці позивач набув з моменту набрання чинності Постановою Верховної Ради України.
Розділ Х, в якому перебуває стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла до 01.04.2014 року) регламентував статус судді у відставці, а відтак, положення цього розділу можуть застосовуватися лише до осіб, які мають статус судді у відставці. Станом на 01.04.2014 року позивач не мав статусу судді у відставці.
На момент подачі позивачем заяви про відставку та прийняття рішення про звільнення позивача з посади судді у відставку норма, що передбачала виплату судді вихідної допомоги (стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») з тексту Закону України «Про судоустрій і статус суддів» була виключена.
Отже, як на момент подання позивачем заяви про відставку, так і на момент його виходу у відставку, законодавством право на отримання вихідної допомоги при виході судді у відставку передбачено не було.
Щодо посилань позивача на звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді в частині позбавлення права на отримання вихідної допомоги при виході у відставку, колегія суддів зазначає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю.
На момент подачі позивачем заяви про відставку та прийняття рішення про звільнення позивача з посади судді у відставку, норми Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VІІ, якими внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не змінено, не визнано неконституційними чи такими, що не підлягають застосуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 р. у справі № 808/919/17 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 р. у справі № 808/919/17 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко