ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
05 вересня 2017 року м. Київ № 826/8286/17
Окружний адміністративний суд м.Києва в складі судді Смолія І.В., при секретарі судового засідання Острович Е.С., розглянувши в попередньому судовому засідання питання щодо залишення позову без розгляду в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України
про визнання незаконним наказу, поновлення на військовій службі
за участю представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (представник)
від відповідачів: Дубняк Б.М.
До Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1,., позивач) до Служби безпеки України (надалі - СБУ, відповідач) про визнання незаконним наказу, поновлення на військовій службі, в якому просять суд:
- визнати наказ Голови Служби безпеки України Наливайченка В.О. №10/166-СС від 10.03.2015р. про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у Службі безпеки України незаконним;
- зобов'язати Голову Служби безпеки України поновити у встановленому порядку ОСОБА_1 на військовій службі в Службі безпеки України на посаді старшого оперуповноваженого в особливо-важливих справах Департаменту контррозвідки Служби безпеки України;
- зобов'язати Голову Служби безпеки України забезпечити виплату ОСОБА_1 всього передбаченого чинним законодавством грошового та речового забезпечення за встановленими нормами, відповідно до його посади, військового звання та вислуги, за весь час вимушеного прогулу;
- зобов'язати Голову Служби безпеки України забезпечити поновлення ОСОБА_1 на всіх видах грошового, речового забезпечення та на інших передбачених чинним законодавством видах забезпечення;
- зобов'язати Голову Служби безпеки України забезпечити зарахування ОСОБА_1 всього часу вимушеного прогулу у загальний строк військової служби відповідно до вимог чинного законодавства.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва призначено попереднє судове засідання для вирішення питання щодо поважності причин пропущення строків звернення до суду та їх поновлення.
Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. (ч.3 ст.99 КАС України).
Отже, за змістом ст.99 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014р. у справі №826/236/14.
В даному адміністративному позові, позивачем оскаржується рішення, бездіяльність відповідачів, які стосуються проходження та звільнення його з публічної служби з військової служби.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що дізнався про порушення своїх прав (позивача) згідно відповіді Управління правового забезпечення СБУ від 23.03.2017р. №16/П-4-П/39/1410 на свій запит щодо надання інформацію про відповідність Голови СБУ посадам, визначеним Дисциплінарним статутом Збройних сил України.
Також, в даному листі зазначено, що Наливайченко В.О. у період з 24.02.2014р. по 18.06.2015р. на посаді Голови СБУ військову службу не проходив, а був державним службовцем та рекомендовано звернутись за роз'ясненням до суб'єктів правової допомоги.
В зв'язку з чим, 29.03.2017р. між позивачем та ОСОБА_2 (представник позивача) укладено договір на представництво у судах та інших державним органах законних права на інтересів щодо поновлення ОСОБА_1 на військовій службі в СБУ.
Крім того, позивача зазначив, що строк звернення до суду слід рахувати з моменту укладанням договору на представництва його інтересів, саме з 29.03.2017р.
Представником Служби безпеки України на адресу суду подано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
В обґрунтування поданого клопотання представник СБУ зазначив, що підставою для видання оскаржуваного наказу №10/166-ос від 10.03.2015р. про звільнення позивача з військової служби в СБУ, слугували наступні обставини.
Наказом Голови СБУ від 13.01.2015р. №10/15-ос про накладення дисциплінарного стягнення на підполковника ОСОБА_1 - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, позивач ознайомився 05.03.2015р., про що свідчить його особистий підпис.
В подальшому видано Наказ №10/15-ос слугували результати службового розслідування Головною інспекцією СБУ, призначеної з метою перевірки виявлених порушень вимог нормативно-правових актів під час виїзду позивача за межі України, який і слугував підставою для винесення оскаржуваного наказу.
В судовому засіданні, представник СБУ підтримав подане клопотання.
Позивач та представник позивача проти заперечували проти заявленого клопотання та його задоволення з підстав дотримання ним строку звернення до суду.
Розглянувши подане клопотання та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14.10.2008р. №772, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.12.2008р. №1323/16014, відносно позивача проведення перевірку (висновок від 24.12.2014р. №3/3-5935).
За результатами проведеної перевірки, СБУ видано наказ від 13.01.2015р. №10/15-ос «Про накладення дисциплінарного стягнення на підполковника ОСОБА_1.»
Із зазначеним наказом, позивач ознайомлений 05.03.2015р., про що свідчить його особистий підпис.
В подальшому видано оскаржуваний наказ від 10.03.2015р. №10/166-ос про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в СБУ. Однак ознайомити позивача не було можливим, оскільки останній оголошений в розшук згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва та надано дозвіл на його затримання.
Представник СБУ також зазначив, що листом оскаржуваний наказу було направлено на адресу позивача, однак останній не був вручений.
Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги послання позивача на те, що перебіг місячного терміну починається з дати укладення угоди на представництво його інтересів, 29.03.2017р., оскільки позивач знав про своє звільнення, при ознайомлені 05.03.2015р. з наказом Голови СБУ від 13.01.2015р. №10/15-ос про накладення дисціплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Крім того, суд звертає увагу, що наказ Голови СБУ від 13.01.2015р. №10/15-ос слугував підставою для видання оскаржуваного наказу від 10.03.2015р. №10/166-ос, з яким позивач був ознайомлений.
Вищезазначене дає підстави стверджувати, що позивач мав реальну можливість вчасно звернутись до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у строки передбачені ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна позиція висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017р. у справі №К/800/43872/15 щодо проходження публічної служби, при обчислені строків звернення до суду значення мають обставини, які підтверджують обізнаність особи про порушення прав, свобод або інтересів, а не дата ознайомлення з наказом.
Посилання позивача на лист відповідь Управління кадрового забезпечення СБУ від 23.03.2017р. та укладання договору від 29.03.2017р. не є обґрунтованою підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки зазначений лист не містить фактів та доказі, які б не були відомі позивачеві починаючи з 05.03.2015р.
Позивачем не надано суду доказів, щодо причин не звернення до суду за захистом свої прав на протязі більше ніж 2 років, а саме з моменту ознайомлення з наказом №10/15-ос від 13.01.2015р.
За захистом своїх прав позивач звернувся до суду лише 29.06.2017р., тобто з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Враховуючи наведені обставини, позивач міг та повинен був дізнатись про обставини, що слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Позивачем не наведено будь - яких доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду. Клопотання про поновлення строку звернення до суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суду позивач звернувся з порушенням місячного строку, та відсутність підстав для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У відповідності до положень ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Згідно з п.9 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
Керуючись ст.ст.99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання незаконним наказу, поновлення на військовій службі, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.В. Смолій