15 вересня 2017 року м.Чернігів Справа № 825/1252/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії,
15.08.2017 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2Д.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_3 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність жодних правових підстав для визнання договору банківського вкладу № 009-24500-250215, укладеного між ним та банком 25.02.2015, нікчемним, оскільки останній не порушує публічний порядок та не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення або пошкодження майна держави. Крім того, зазначив, що договір банківського вкладу був укладений між банком та позивачем до винесення Правлінням Національного банку України постанови від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» (а саме 25.02.2015), що, у свою чергу, свідчить про необізнаність ОСОБА_2, на момент укладення договору, щодо неплатоспроможності банку. Також, позивач зауважив, що, станом на момент звернення до суду з адміністративним позовом, повідомлення про нікчемність правочину - договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 25.02.2015 № 009-24500-250215, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2, він не отримував.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивача правомірно не включено до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки позивач не має права на таке відшкодування. Відповідач вказав на те, що за результатом перевірки договору банківського вкладу, укладеного між позивачем і банком, встановлено нікчемність даного договору, оскільки він укладений з метою надання вигоди іншій особі. Крім того, зазначив, що пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради Директорів АТ «Дельта Банк» (протокол від 20.03.2013 № 14) не допускається зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи. Разом з тим, кошти на рахунок позивача вносились третьою особою, шляхом безготівкового перерахування. Також, наголошував на тому, що наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3, на підставі якого договір банківського вкладу визнано нікчемним, позивачем в установленому законом порядку не оскаржувався та є чинним.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у оскаржуваних правовідносинах діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 25.02.2015 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») (Банк) та ОСОБА_2 (Вкладник) укладено договір № 009-24500-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях, згідно умов якого вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний у пункті 1.6. цього Договору, та по 01.03.2016 включно (а.с.13).
Цього ж дня між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 009-24500-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях, в якій пункт 1.8. статті 1 Договору викладено у наступній редакції: «Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого у Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови пункту 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу, на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений» (а.с.14).
Згідно платіжного доручення від 25.02.2015 № 46444973 ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, банк платника - ПАТ «Дельта Банк») на депозитний рахунок позивача № 26355113042536 перераховано грошові кошти у розмірі 180000,00 грн. (а.с.15).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», банк віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності банку і відновлення його фінансового становища запроваджено перелік обмежень, зокрема, заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.83).
02.03.2015 постановою Правління Національного банку України № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» банк віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с.72-75).
У свою чергу, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці (з 03.03.2015 по 02.06.2015) та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 (а.с.76,77).
Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 № 71 «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» та від 03.08.2015 № 147 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строк здійснення тимчасової адміністрації на шість місяців і продовжено до 02.10.2015 включно та продовжено строк повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 також до 02.10.2015 (а.с. 78,79).
Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» відкликано банківську ліцензію ПАТ «Дельта Банк» (а.с.80).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно і призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», на цей же строк, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 (а.с.81).
Протоколом засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» від 15.09.2015 запропоновано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» видати наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно із пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та щодо застосування наслідків такої нікчемності (а.с.57-59).
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 16.09.2015 № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» застосовано до договору банківського вкладу позивача № 009-24500-250215 наслідки нікчемності, з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.60,61).
Листом від 23.09.2015 № 8821/1713 позивача повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25.02.2015 № 009-24500-250215, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 (а.с.121).
Також, судом встановлено, що, станом на момент звернення до суду з адміністративним позовом, повідомлення про нікчемність правочину - договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 25.02.2015 № 009-24500-250215, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2, позивач не отримував.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Розглядаючи справу по суті, суд вважає за необхідне висловитись стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 у справі № 21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14, згідно з якою на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Поряд із цим, зазначена правова норма одночасно передбачає, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Так, висновок Верховного Суду України у вищевказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищезазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
Проте, суд зазначає, що застосування норм Закону № 2343-XII у контексті спірних правовідносин є помилковим, виходячи з наступного.
Так, Законом № 2343-XII встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
У свою чергу, у відповідності до положень статті 1 Закону № 2343-XII , банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Неплатоспроможність визначена також частиною 1 вказаного Закону як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
З вищевказаного вбачається, що Законом № 2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, частиною 3 статті 2 Закону № 2343-XII встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
При цьому, суд звертає увагу на той факт, що у даній адміністративній справі спірні відносини вирішуються в рамках Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), який містить у собі спеціальні норми, якими, у свою чергу, врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (стаття 1 Закону № 4452-VI ).
Системний аналіз положень Закону № 2343-XII та Закону № 4452-VI, дає суду підстави дійти висновку, що у даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури, передбаченої Законом № 4452-VI, оскільки, зокрема, у силу положень статті 7 Закону № 2343-XII, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин, у частині задоволення кредиторських вимог, положень Закону № 2343-XII є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у суді господарської юрисдикції.
Натомість, у даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі рішення Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» в рамках Закону № 4452-VI, яким, у свою чергу, не передбачено порушення справи про банкрутство у суді господарської юрисдикції, а тому у спірних правовідносинах приписи Закону № 2343-XII застосуванню не підлягають.
Окремо, суд звертає увагу на пункт 25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», відповідно до якого адміністративним судам роз'яснено, що спори, які виникають за участю Фонду у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказані висновки кореспондуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 у справах № К/800/21063/15, № К/800/21185-15 (ЄДРСР № 57283527), та позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалах від 13.07.2016 у справі №826/5998/16 та від 13.07.2016 у справі № 810/968/16 (ЄДРСР № 58952538).
Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі № 21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14, та вирішення даної справи у порядку адміністративного судочинства.
У свою чергу, нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон № 4452-VI.
Так, у відповідності до положень пункту 3 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VІ вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (пункт 4 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI).
Частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 44 Закону № 4452-VI передбачено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом № 4452-VI.
Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачений статтею 27 Закону № 4452-VI, а саме: 1) Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 2) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 3) Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 4) Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства; 5) Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 6) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Згідно з частиною 5 статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частина 6 статті 27 Закону № 4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 3-5 Розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Як передбачено у пунктах 2,3 Розділу IV Положення № 14 Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм слід дійти висновку, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
У свою, чергу, як вбачається із листа від 23.09.2015 № 8821/1713 ОСОБА_2 не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 25.02.2015 № 009-24500-250215 на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.121).
Крім того, представником відповідача у судовому засіданні було зазначено, що вищевказаний договір порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння позивачем майном держави.
Між тим, згідно з частиною 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина 2 статті 228 Цивільного кодексу України).
Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Отже, для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як зазначено в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
У свою чергу, доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
При цьому, жодних доказів на підтвердження нікчемності вищевказаного правочину саме за пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI (спрямованості його на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном) Уповноваженою особою Фонду не наведено, оскільки умови договору банківського вкладу (депозиту) є типовими, та з них не вбачається, які саме пільги або переваги отримав (міг би отримати) позивач.
Аналогічна правова позиція була висловлена і Вищим адміністративним судом України в постанові від 22.06.2017 (справа № К/800/11078/16) та ухвалі від 29.06.2017 (справа № К/800/21889/16).
Уповноваженою особою також не надано суду доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що твердження Уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності договору банківського вкладу позивача від 25.02.2015 № 009-24500-250215 є припущенням, оскільки обставини, які б беззаперечно свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між вчиненим правочином та настанням негативних для банку наслідків, що являються підставами для визнання такого правочину нікчемним, по справі не встановлені.
Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.06.2017 (справа № К/800/10360/16).
Крім того, Уповноваженою особою, в порядку виконання обов'язку, визначеного частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення договору банківського вкладу, а саме: будь-якого рішення про визнання нікчемним договору банківського рахунку; відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського рахунку; обвинувального вироку суду, в якому було б встановлено вину позивача або посадових осіб банку.
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання Уповноваженої особи Фонду на нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25.02.2015 № 009-24500-250215, у зв'язку із тим, що кошти на ім'я позивача надійшли внаслідок «дроблення» вкладів інших клієнтів та від іншої особи (ОСОБА_4), оскільки додатковою угодою до договору від 25.02.2015 № 009-24500-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях від 25.02.2015 передбачено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Відповідача, відкритого у Банку, або шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення сторонами цього договору (а.с.14).
Тобто, додатковою угодою до договору банківського вкладу (депозиту) безпосередньо передбачено, що зарахування вкладу на рахунок позивача здійснюється, зокрема, шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента.
Крім того, як вбачається з додаткової угоди до договору від 25.02.2015 № 009-24500-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях від 25.02.2015 остання містить застереження щодо нерозповсюдження пункту 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» на відносини, які виникають на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 25.02.2015 № 009-24500-250215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2
Також, позивач у судовому засіданні 07.09.2017 зазначив, що кошти на його банківський рахунок надійшли від ОСОБА_4 на виконання останнім боргової розписки від 10.05.2014, відповідно до якої ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у позику в сумі 180000,00 грн.
У свою чергу, згідно із статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Водночас, укладення між позивачем та ОСОБА_4 договору позики та перерахування коштів у сумі 180000,00 грн. є правочином, який спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків саме ОСОБА_4 та позивачем.
Натомість, ПАТ «Дельта банк», у даних правовідносинах виконував виключно технічну функцію з перерахування коштів, не був учасником правочину та не набував за результатами його вчинення цивільних прав і обов'язків.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що вказані вище відносини між позивачем та ОСОБА_4 щодо надання позики відбулися до запровадження тимчасової адміністрації банку (рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» прийнято виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015, а договір позики було укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - 10.05.2014).
Водночас, Закон № 4452-VI не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 12.01.2016 (справа № К/800/46158/15).
Водночас, факт знаходження на рахунку ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 180000 грн. представником відповідача у судовому засіданні не заперечувався.
У свою чергу, пунктом 5 розділу II Положення № 14 передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Окрім того, згідно з пунктом 3 розділу II Положення № 14 банк має право надати до Фонду зміни та уточнення до бази даних про вкладників. Зміни надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються: тип змін (зміна реквізитів вкладника без зміни гарантованої суми відшкодування, тимчасове обмеження, зняття тимчасового обмеження, зміна сум залишків коштів тощо); кількість інформаційних рядків, що змінюються; підсумкові значення сум у файлі змін (за записами, що змінюються). Усі зміни до бази даних про вкладників надаються окремими файлами відповідно до типу змін.
Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не був включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, Уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_3 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне присудити ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити повністю.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_3 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.В. Падій