15 вересня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/523/17-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лелюка О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кіщук О.І.,
позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_3, представників відповідача Смутняка О.В. та Пижівського С.П., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - приватного підприємства «Захід-Зем» Верденюка Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - приватне підприємство «Захід-Зем», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чагорська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області, про визнання протиправними відмов та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 звернулись до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, в якому просили суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 18 травня 2017 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області площею 0,3650 га та зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою;
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 18 травня 2017 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області площею 0,1561 га та зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою;
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 18 травня 2017 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області площею 0,2026 га та зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 звертались до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявами про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області. Однак листами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 15 листопада 2016 року та 18 травня 2017 року указані проекти повернуті на доопрацювання у зв'язку із наявністю зауважень до них.
Не погоджуючись з відмовами, оформленими листами від 18 травня 2017 року, у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, вважаючи такі необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на норми Земельного кодексу України, позивачі звернулись до суду з даним позовом. Надавши пояснення відносно зазначених Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області у листах від 18 травня 2017 року недоліків, посилаючись на їх безпідставність, просили суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач щодо задоволення позову заперечував. Вказував, що оскаржувані відмови у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області відповідають вимогам закону, при їх наданні Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України. Посилаючись на обґрунтованість підстав, вказаних у листах від 18 травня 2017 року, для відмови у затвердженні проектів землеустрою, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Залучена судом до участі у розгляді даної справи третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - приватне підприємство «Захід-Зем», надавши в судовому засіданні пояснення з приводу спірних правовідносин, підтримала позицію позивачів.
Залучена судом до участі у розгляді даної справи третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чагорська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області, згідно наявного у справі листа від 31 серпня 2017 року №568 проти задоволення позову не заперечувала.
Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 звертались до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташовані за адресою: за межами населеного пункту с. Чагор на території Чагорської сільської ради Глибоцького району, Чернівецької області.
Наказами №24-1203/14-16-сг, №24-1201/14-16-сг, №24-1202/14-16-сг від 17 серпня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області надано ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Чагорської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03), з подальшою передачею їх у власність.
В указаних наказ зазначено, що орієнтовний розмір земельних ділянок: для ОСОБА_7 -0,20 га, для ОСОБА_1 - 0,36 га, для ОСОБА_2 - 0,16 га.
25 серпня 2016 року ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до директора приватного підприємства «Захід-Зем» Верденюка Г.П. із заявами, в яких просили виготовити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства, Чернівецька область, Глибоцький район, на території Чагорської сільської ради (загальні площі: для ОСОБА_7 -0,20 га, для ОСОБА_1 - 0,36 га, для ОСОБА_2-0,16 га).
Приватне підприємство «Захід-Зем» виготовило для позивачів проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.
Розглянувши матеріали проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відділом Держгеокадастру у Глибоцькому районі Чернівецької області висновками від 16 вересня 2016 року №327/41-16, №328/41-16 та №329/41-16 погоджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення Чагорської сільської ради. (Місце розташування: за межами с. Чагор, Чагорської сільської ради, Глибоцького району).
У зв'язку із погодженням відділом Держгеокадастру у Глибоцькому районі Чернівецької області проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявами, в яких просили затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства.
Листами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № В-3295/0-3163/6-16, №В-3296/0-3161/6-16 та № В-3293/0-3162/-16 від 15 листопада 2016 року проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 повернуті їм на доопрацювання.
05 травня 2017 року позивачі знову звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявами про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області.
Листами №В-1518/0-1407/-6-17, №В-1519/0-1408/6-17 та №В-1520/0-1406/6-17 від 18 травня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, що не всі зауваження усунуто.
Так, в листі №В-1520/0-1406/6-17 від 18 травня 2017 року, наданому ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило про такі зауваження до проекту землеустрою: 1) погодження акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання органом місцевого самоврядування суперечить вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказом Держкомзему від 15 травня 2010 року №376; 2) відповідно до викопіювання з плану землекористування Чагорської сільської ради та відомостей Державного земельного кадастру, земельні ділянки проектуються за рахунок чагарників; 3) матеріали землевпорядного проектування не відображають відомості Державного земельного кадастру. Крім того, відстань до урізу води зазначити з урахуванням вимог частини 2 статті 60 Земельного кодексу України та фактичного місця розташування запроектованої земельної ділянки; 4) у зверненні до Головного управління про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою було надано графічні матеріали на яких відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (угіддя рілля та сінокос). Однак місце розташування запроектованої земельної ділянки не відповідає матеріалам, що надавались до заяви про надання дозволу на складання проекту відведення; 5) крім того, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) не дозволяють здійснити відповідні заходи з урахуванням пункту 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказом Держкомзему від 15 травня 2010 року №376.
В листі №В-1518/0-1407/6-17 від 18 травня 2017 року, наданому ОСОБА_7, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило про такі зауваження до проекту землеустрою: 1) відповідно до викопіювання з плану землекористування Чагорської сільської ради та відомостей Державного земельного кадастру, земельні ділянки проектуються за рахунок чагарників; 2) матеріали землевпорядного проектування не відображають відомості Державного земельного кадастру. Крім того, відстань до урізу води зазначити з урахуванням вимог частини 2 статті 60 Земельного кодексу України та фактичного місця розташування запроектованої земельної ділянки; 3) у зверненні до Головного управління про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою було надано графічні матеріали на яких відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (угіддя сінокос). Однак місце розташування запроектованої земельної ділянки не відповідає матеріалам, що надавались до заяви про надання дозволу на складання проекту відведення; 4) крім того, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) не дозволяють здійснити відповідні заходи з урахуванням пункту 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказом Держкомзему від 15 травня 2010 року №376.
В листі №В-1519/0-1408/6-17 від 18 травня 2017 року, наданому ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило про такі зауваження до проекту землеустрою: 1) погодження акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання органом місцевого самоврядування суперечить вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказом Держкомзему від 15 травня 2010 року №376; 2) відповідно до викопіювання з плану землекористування Чагорської сільської ради та відомостей Державного земельного кадастру, земельні ділянки проектуються за рахунок чагарників; 3) матеріали землевпорядного проектування не відображають відомості Державного земельного кадастру. Крім того, відстань до урізу води зазначити з урахуванням вимог частини 2 статті 60 Земельного кодексу України та фактичного місця розташування запроектованої земельної ділянки; 4) у зверненні до Головного управління про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою було надано графічні матеріали на яких відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (угіддя рілля). Однак місце розташування запроектованої земельної ділянки не відповідає матеріалам, що надавались до заяви про надання дозволу на складання проекту відведення; 5) крім того, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) не дозволяють здійснити відповідні заходи з урахуванням пункту 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказом Держкомзему від 15 травня 2010 року №376.
В указаних листах також зазначено, що з метою виправлення виявлених недоліків матеріали будуть повернуті у відділ Держгеокадастру у Глибоцькому районі Чернівецької області згідно з актом прийому передачі документацій для усунення зауважень розробником документації із землеустрою (ПП «Захід-Зем»).
Не погоджуючись із відмовами у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, оформленими листами від 18 травня 2017 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 звернулись до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З обставин справи вбачається, що позивачі оскаржують відмови суб'єкта владних повноважень у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.
Так, Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За змістом статті 25 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Статтею 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Зокрема, відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Частиною восьмою статті 118 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 186-1 ЗК Ураїни проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до положень частин четвертої, п'ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Згідно частини дев'ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Частиною десятою статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що законодавцем визначено процедуру набуття громадянами у власність земельних ділянок із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства. Так, зокрема, після отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданого уповноваженим органом за заявою особи, яка зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою, розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Указаний проект потребує погодження з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Після цього у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган виконавчої влади, який передає земельну ділянку державної власності у власність, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. У разі ж відмови органу виконавчої влади у передачі земельної ділянки у власність, що фактично полягає у відмові затвердити проект землеустрою, така може бути оскаржена до суду.
Отже, розглядаючи питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідний суб'єкт владних повноважень (в даному випадку таким є Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області) може прийняти одне з двох рішень: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність або відмовити у вчиненні таких дій. Тобто, відповідні повноваження органу виконавчої влади мають дискреційний характер й дають можливість на власний розсуд вибрати один з кількох варіантів рішень.
При цьому суд звертає увагу на те, що законодавцем не передбачено підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.
Водночас, з огляду на положення частини другої статті 19 Конституції України та наведені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зазначає, що відмова уповноваженого органу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність повинна ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованою, тобто такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.
Згідно частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Як вбачається з оскаржуваних відмов, наданих листами від 18 травня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однією з підстав незатвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області є те, що погодження актів прийомки-передачі межових знаків на зберігання органом місцевого самоврядування суперечить вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.
Так, згідно з пунктом 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року №376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686 (далі - Інструкція №376), технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає в тому числі акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).
У Додатку 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затверджено типову форму акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Однак, в листах №В-1518/0-1407/-6-17, №В-1519/0-1408/6-17 та №В-1520/0-1406/6-17 від 18 травня 2017 року відповідачем не зазначено, яким саме вимогам Інструкції №376 суперечить погодження органом місцевого самоврядування актів приймання-передачі межових знаків на зберігання, що знаходяться в матеріалах проектів землеустрою, поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Крім цього, як в листах-відмовах, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не було наведено аргументованих доводів відносно того, як факт погодження органом місцевого самоврядування (Чагорською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області) актів приймання-передачі межових знаків на зберігання від 25 серпня 2016 року, навіть за умови необов'язковості такого погодження, впливає на прийняття рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області.
Поряд з цим, в судовому засіданні представник позивачів та представник приватного підприємства «Захід -Зем» як розробник документації із землеустрою вказали, що підписи уповноваженої особи Чагорської сільської ради та печатка цієї сільської ради, на що і звертав увагу відповідач, містяться на актах приймання-передачі межових знаків на зберігання від 25 серпня 2016 року тому, що Чагорська сільська рада є одним із суміжників земельних ділянок, на які претендують ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Зазначеного відповідачем спростовано не було.
До того ж, суд звертає увагу на те, що в оскаржуваних відмовах, оформлених листами від 18 травня 2017 року, відсутні висновки про те, що наявні в матеріалах проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акти приймання-передачі межових знаків на зберігання від 25 серпня 2016 року не містять всієї необхідної інформації, яка підтверджує дійсну мету складання таких актів, чи інформації про відсутність у цих актах обов'язкових відомостей, чи невідповідність їх формі, установленою Інструкцією №376 (додаток 2).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість указаної вище причини незатвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Стосовно проектування земельних ділянок за рахунок чагарників, про що зазначає відповідач у листах від 18 травня 2017 року як причину відмови у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також ОСОБА_7, то до такого висновку відповідач дійшов з огляду на викопіювання з плану землекористування Чагорської сільської ради та відомостей Державного земельного кадастру.
Однак, указані висновки суд оцінює критично та вважає їх необґрунтованими, оскільки, як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, викопіювання з плану землекористування Чагорської сільської ради, що бралось ними до уваги, було виготовлено станом на 1984 рік, що фактично свідчить про застарілість відомостей на такому викопіюванні.
Щодо відомостей Державного земельного кадастру, які брались до уваги відповідачем, то ним не було надано належних доказів, на підставі яких можна було б дійти до беззаперечного висновку про наявність чагарників на земельних ділянках, відносно яких розроблена проектна документація, а також не наведено доводів, які б свідчили про наявність правових підстав для висновку про те, що така кількість чагарників унеможливлює затвердження проектів землеустрою.
Поряд з цим, як зазначено в пояснювальних записках, наявних в матеріалах проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, відповідні земельні ділянки вільні від зелених насаджень.
Указаного відповідачем як в оскаржуваних відмовах, так і в ході судового розгляду справи не спростовано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість указаної вище причини незатвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачам.
Щодо відсутності в матеріалах землевпорядного проектування відображення відомостей Державного земельного кадастру, що є наступною причиною незатвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачам у листах від 18 травня 2017 року, то такий висновок є безпідставним, оскільки спростовується відомостями про обчислення площ земельних ділянок та кадастровими планами земельних ділянок, матеріалами перенесення меж земельних ділянок в натуру, внесеними до Державного земельного кадастру.
Вказуючи про необхідність зазначення відстані до урізу води з урахуванням вимог частини 2 статті 60 Земельного кодексу України та фактичного місця розташування запроектованої земельної ділянки, відповідачем, як вбачається зі змісту листів №В-1518/0-1407/-6-17, №В-1519/0-1408/6-17 та №В-1520/0-1406/6-17 від 18 травня 2017 року, не враховано інформації, викладеної в довідці Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів від 30 березня 2017 року №420, які наявні в матеріалах проектів землеустрою. В цій довідці зазначено, зокрема, що земельні ділянки, на які претендують позивачі, межують із землями водного фонду, прибережною захисною смугою струмка Кися, притокою І порядку р. Дерлей (бас. р. Прут).Нормативна ширина прибережної захисної смуги струмка становить 25 метрів і є зоною обмеженої господарської діяльності відповідно до статей 88,89 Водного кодексу України.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що у висновках про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №327/41-16, №328/41-16 та №329/41-16 від 16 вересня 2016 року, наданих відділом Держгеокадастру у Глибоцькому районі Чернівецької області позивачам, відсутні зауваження щодо незазначення відстані до урізу води з урахуванням вимог частини 2 статті 60 Земельного кодексу України та фактичного місця розташування запроектованої земельної ділянки.
Указані висновки про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки є чинними. В судовому засіданні відповідачем не ставилась під сумнів їх правомірність.
В ході судового розгляду справи відповідачем не було наведено аргументованих доводів в обґрунтування указаної вище причини як правової підстави для незатвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачам.
Вказане відповідачем в листах №В-1518/0-1407/-6-17, №В-1519/0-1408/6-17 та №В-1520/0-1406/6-17 від 18 травня 2017 року твердження про невідповідність місця розташування запроектованих земельних ділянок матеріалами, що додавались до заяв позивачів про надання дозволу на складання проекту відведення є необґрунтованим з огляду на те, що в указаних листах відсутні мотиви такого висновку відповідача. Ним, зокрема, не зазначено, яким саме матеріалам, що додавались позивачами до заяв про надання дозволу на складання проекту відведення, не відповідає місце розташування запроектованих земельних ділянок, в чому полягає така невідповідність тощо.
Водночас суд звертає увагу, що у висновках про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №327/41-16, №328/41-16 та №329/41-16 від 16 вересня 2016 року, наданих відділом Держгеокадастру у Глибоцькому районі Чернівецької області позивачам, відсутні відомості про невідповідність місця розташування запроектованих земельних ділянок матеріалами, що додавались до заяв позивачів про надання дозволу на складання проекту відведення.
Крім цього, як наголошували позивачі (їх представник) в ході судового розгляду справи, невідповідність бажаного місця розташування земельних ділянок проектній документації не може бути встановлена через масштаб, що міститься в графічних матеріалах (в 1 см 100 м), чого не спростовано відповідачем.
Також з наявних у справі матеріалів вбачається, що місце розташування земельних ділянок, відносно яких були розроблені проекти землеустрою щодо відведення їх у власність ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, фактично відповідає місцям їх розташування, зазначених у наказах Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №24-1203/14-16-сг, №24-1201/14-16-сг, №24-1202/14-16-сг від 17 серпня 2016 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Відносно відмови у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачам у зв'язку з тим, що матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) не дозволяють здійснити відповідні заходи з урахуванням пункту 3.9 Інструкції №376, про що зазначено в листах №В-1518/0-1407/-6-17, №В-1519/0-1408/6-17 та №В-1520/0-1406/6-17 від 18 травня 2017 року, то така підстава також є необґрунтованою, оскільки в названих листах не вказано, які саме заходи і чому не дозволяють здійснити матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).
В ході судового розгляду справи представником приватного підприємства «Захід-Зем» неодноразово наголошувалось на незрозумілості та неясності вказаних в листах №В-1518/0-1407/-6-17, №В-1519/0-1408/6-17 та №В-1520/0-1406/6-17 від 18 травня 2017 року недоліках до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачам, в тому числі і щодо наведеного вище твердження відповідача.
Водночас суд звертає увагу, що в пункті 3.9 Інструкції №376, на який посилається відповідач, зазначено: місцезнаходження межових знаків підлягає прив'язці до пунктів державної геодезичної мережі.
Однак, в листах №В-1518/0-1407/-6-17, №В-1519/0-1408/6-17 та №В-1520/0-1406/6-17 від 18 травня 2017 року відсутній висновок про те, що в наданих позивачами на затвердження проектах землеустрою місцезнаходження межових знаків не прив'язано до пунктів державної геодезичної мережі.
В ході судового розгляду справи представник позивачів та приватного підприємство «Захід-Зем» наголосили, що указані вище твердження відповідача спростовуються актами приймання-передачі межових знаків на зберігання від 25 серпня 2016 року з доданими списками межових знаків, які містяться в землевпорядних документах, а питання прив'язки місцезнаходження межових знаків до пунктів державної геодезичної мережі потрібно розглядати в сукупності з кадастровим планом земельної ділянки, актами приймання-передачі межових знаків на зберігання та списком межових знаків, переданих на зберігання, які знаходяться в матеріалах проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачам.
Відповідачем не було спростовано те, що згідно наявних матеріалів проектів землеустрою місцезнаходження межових знаків підлягає прив'язці до пунктів державної геодезичної мережі.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно частини першої та другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечував проти позову, не доведено обґрунтованості та правомірності оскаржуваних позивачами рішень.
Варто зазначити і про безпідставність посилань відповідача в обґрунтування законності рішень про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачам на частину шосту, сьому, восьму статті 186-1 ЗК України, оскільки положення указаної статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Статтею 186-1 ЗК України визначається порядок погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в той час як оскаржувані рішення відповідача стосуються відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, тобто наступної після погодження проекту землеустрою стадії безоплатної приватизації земельної ділянки.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами, вбачається систематичність дій відповідача у ненаданні можливості позивачам реалізувати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки. Відповідачем, на переконання суду, не кваліфіковано розглянуті звернення позивачів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.
Таким чином, перевіряючи оскаржувані позивачами рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність їх критеріям, наведеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при їх прийнятті відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, передбачені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого роду рішень; упереджено й нерозсудливо; а також без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивачів, яким було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою та погоджено у встановленому законодавством порядку проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, і цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржувані рішення про незатвердження проектів землеустрою.
Зазначене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними відмов, оформлених листами від 18 травня 2017 року, у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, надані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача затвердити проекти землеустрою, то такі є необґрунтованими, оскільки у позовній заяві не наведено жодних мотивів обрання позивачами саме такого способу захисту порушених прав.
Разом з цим суд зазначає, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З метою захисту порушених прав позивача суд може допустити обмежене втручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень шляхом зобов'язання його до вчинення певних дій на реалізацію покладених на нього законом обов'язків, що узгоджується з положеннями пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, у даному випадку суд вважає за можливе прийняти рішення про зобов'язання відповідача з урахуванням наведених вище висновків суду повторно розглянути заяви позивачів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то позивачам необхідно присудити судовий збір, сплачений ними за подання позову згідно квитанцій від 01 серпня 2017 року, по 640,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 79, 86, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, що оформлені листами від 18 травня 2017 року, у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, надані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області судові витрати, що складаються з судового збору, у розмірі по 640 (шістсот сорок) грн 00 коп. для кожного з позивачів.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Лелюк
Постанова у повному обсязі складена 20 вересня 2017 року.