Справа № 815/4280/17
19 вересня 2017 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський міський сервіс» про стягнення податкового боргу в сумі 7 316,30 грн., -
Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту позивач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області) звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський міський сервіс» (надалі по тексту - відповідач або ТОВ «Одеський міський сервіс») про стягнення податкового боргу в сумі 7 316, 30 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно інтегрованих карток платника у відповідача рахується заборгованість по єдиному податку з юридичних осіб у сумі 7316,30 грн.
Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких відповідач позов не визнає та просить суд в задоволенні позовних відмовити з тих підстав, що відповідно вимог ст. 295 Податкового кодексу України, без порушення строку сплати єдиного податку за період з третього кварталу 2016 року по другий квартал 2017 року у повному обсязі зазначену суму податкового боргу було перераховано позивачем на рахунок для сплати податків до бюджету, що підтверджується платіжними дорученнями №41 від 11.11.2016 року на суму 2383,00 грн.; №4 від 13.01.2017 року на суму 2843,96 грн.; № 21 від 27.04.2017 року на суму 2090,29 грн. та банківськими виписками за 11.11.2016 року; за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року; за період з 01.04.2017 року по 30.04. 2017 року. Як зазначив у запереченнях представник відповідача, зазначена сума податкового боргу за позовом державної податкової інспекції була перерахована своєчасно, проте не на той рахунок.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження.
Згідно вимог ч. 4 ст. 122, ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Одеський міський сервіс» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.
ТОВ «Одеський міський сервіс» має статус юридичної особи, не перебуває в стані припинення діяльності, не ліквідовано, що підтверджується витягом з ЄДР від 17.07.2017 року.
Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В силу статті 15 Податкового кодексу України, відповідач являється платником податків і зборів, у тому числі єдиного податку з юридичних осіб.
Податковий кодекс України, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно п.15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 16.1.3., 16.1.4. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Як зазначив позивач у позові, згідно інтегрованих карток платника у відповідача рахується заборгованість по єдиному податку з юридичних осіб у сумі 7316,30 грн.
Дана заборгованість виникла по податковим деклараціям єдиного податку з юридичних осіб, а саме: від 02.11.2016 року № 9207162367 на суму 2382,05 грн., від 10.01.2017 року № 9261181028 на суму 2843,96 грн., від 24.04.2017 року № 9072887526 на суму 2090,29 грн.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.4 статті 59 ПК України, передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області з метою погашення податкового боргу було направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 12587-17 від 23.11.2016 року.
При цьому суд зазначає, що за змістом п.п.14.1.175 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що ТОВ «Одеський міський сервіс» є платником єдиного податку третьої групи.
ТОВ «Одеський міський сервіс» були подані до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області наступні податкові декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи): від 02.11.2016 року № 9207162367 на суму 2382,05 грн., від 10.01.2017 року № 9261181028 на суму 2843,96 грн., від 24.04.2017 року № 9072887526 на суму 2090,29 грн. (а.с. 17-22).
Пунктами 295.3, 295.4 ст. 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Судом встановлено, що відповідно до вищезазначених вимог ст. 295 Податкового кодексу України, без порушення строку сплати єдиного податку за період з третього кварталу 2016 року по другий квартал 2017 року, відповідачем у повному обсязі вищезазначену позивачем суму податкового боргу у розмірі 7316,30 грн. було перераховано на рахунок для сплати податків до бюджету, що підтверджується платіжними дорученнями №41 від 11.11.2016 року на суму 2383,00 грн., №4 від 13.01.2017 року на суму 2843,96 грн., № 21 від 27.04.2017 року на суму 2090,29 грн. та банківськими виписками за 11.11.2016 року, за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, за період з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року (а.с. 46-50).
При цьому, як встановлено судом, вищезазначена сума коштів у розмірі 7316,30 грн. була перерахована відповідачем до державного бюджету своєчасно, проте на невірний рахунок.
Як зазначив представник відповідача у письмових запереченнях, інформація щодо номеру рахунку, на який необхідно було перераховувати єдиний податок з юридичних осіб, була надана податковим інспектором за відповідним зверненням позивача, виявилася помилковою, що в свою чергу призвело до зарахування сплаченого позивачем єдиного податку з юридичних осіб у сумі 7316,30 грн. на невірний рахунок. У зв'язку, з чим відповідач 22.08.2017 року звернувся листом до ДПІ з проханням переадресувати зазначені грошові кошти на вірний бюджетний рахунок (а.с. 51-52).
Згідно п. 9.3 ст. 9 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).
У відповідності до ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.
Із наведеної норми права вбачається, що кошти у розмірі 7316,30 грн., які сплачені відповідачем на рахунок, призначений для сплати іншого податку, ніж єдиний податок з юридичних осіб, були зараховані на єдиний казначейський рахунок.
Згідно ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок, який згідно з Положенням про єдиний казначейський рахунок, затвердженим Державним казначейством України 26.06.2002 року № 122, об'єднує всі кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі Україні.
Таким чином, з дня зарахування коштів у розмірі 7 316,30 грн. на єдиний казначейський рахунок, вони вважаються зарахованими до державного бюджету.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ТОВ Одеський міський сервіс» у межах встановленого строку виконало свій обов'язок щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 7316,30 грн., у зв'язку з чим дана сума не може вважатися податковим боргом у розумінні п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 175 Податкового кодексу України, а отже у контролюючого органу відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 7316,30 грн., у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку всім наданим сторонами на час розгляду справи доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області необґрунтовані, документально не підтверджені, не відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський міський сервіс» про стягнення податкового боргу в сумі 7 316,30 грн., - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.О. Cтефанов