20 вересня 2017 року
справа № 804/2506/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.
суддів: Ясенової Т.І. Головко О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі №804/2506/17 за позовом Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення сум,-
Криворізьке центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області 14 квітня 2017 року звернулося до суду з позовом до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій, згідно з яким просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 472096,07 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги те, що відповідач за своїм правовим статусом відноситься до гірничорятувальних частин, а тому виплата і доставка пенсій працівникам здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Зазначено по низці осіб, що вони взагалі не працювали на їх підприємстві, адже відповідач не є правонаступником тих підприємств, на яких працювали вказані особи.
Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу позивач, вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувального) загін Державної служби з надзвичайних ситуацій зареєстрований у Криворізькому центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та платник, що відшкодовує фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.
Управління належним чином направляло відповідачу повідомлення про суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за березень 2017 року на загальну суму 472096,07 грн. (а.с.13).
Відповідно до розрахунку фактичних витрат та виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» заборгованість відповідача становить:
- по списку № 1 - 470061,80 грн.
- по списку № 2 - 2034,27 грн. У зв'язку з несплатою суми боргу у визначений законодавством строк у відповідача залишилась несплаченою заборгованість перед Управлінням щодо витрат на виплату і доставку пенсій колишнім працівникам підприємства, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці по списку №1 та списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України на загальну суму 472096,07 грн.
Позивачем надсилались відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пункту «а», «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за березень 2017 року, які були ним отримані вчасно.
Розрахунки фактичних витрат відповідачем не оскаржувались, а отже є чинними.
Стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування коштів, призначених на покриття та виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «а», «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги є законними, обґрунтованими, підтверджуються зібраними в справі доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі, відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
На виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663, Криворізьким центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області було направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно відповідно до п. «а», «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за березень 2017 року в розмірі 472096,07 грн. для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємства (а.с.20-36).
Відповідно до абз. абз. 1, 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації - робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяв Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», абз. 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Водночас, відповідно до абз. 4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, у відповідності до п. «а», «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку.
З приводу посилань заявника апеляційної скарги на те, що виплата пенсій працівникам відповідача повинна здійснюватися виключно за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням приписів абз.5 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів зазначає, що в абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в», «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Як було встановлено судом, винятком із правила, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах по списку № 1 покриваються підприємствами та організаціями, є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.
Так, зі змісту статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Таким чином, аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті положень статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Оскільки спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам гірничорятувального загону відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список № 1), колегія суддів приходить до висновку про обов'язок відповідача покривати витрати на виплату та доставку пенсій таким особам.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 26.01.2016 року (справа № 818/1603/14), від 04.11.2015 року (справа № 813/3008/13-а), від 23.04.2013 року (справа № 21-113а15), 10.09.2013 року (справа № 21-215а13), від 30.06.2015 року (справа № 21-171а15), від 10.10.2011 року (справа № 21-62а11).
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності підстав для сплати боржником стягуваних сум у зв'язку із тим, що відповідач не є правонаступником за такими платежами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з наданими відповідачем витягами стосовно Харківського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону (Харківський ВГР (АР)3), Марганецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Марганецький СВГРЗ МНС України), Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Миколаївський ВГРВРЗ ДСНС України), Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Олександрійський ВГР(АР)З), відносно вищезазначених загонів в графі «дані про юридичних осіб-правонаступників: повне найменування та місцезнаходження юридичних осіб-правонаступників, їх ідентифікаційні коди» зазначено: Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій, код ЄДРПОУ: 33873405, місцезнаходження: 50002, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Кобилянського, 223А (а.с.62-64).
До матеріалів справи також долучений наданий відповідачем наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 224 від 15.05.2013 року щодо припинення шляхом приєднання до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33873405) Марганецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального ) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (а.с.65).
Вказаним наказом визнано Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайний ситуацій правонаступником всього майна, прав та обов'язків вищезазначених загонів, що припиняють свою діяльність.
Як встановлено ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року у справі №804/5096/16) наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 01.07.2009 року № 443 «Про реорганізацію Харківського ВГР(АР)3 шляхом приєднання» встановлено, що Криворізький ВГР(АР)3 (який було перейменовано в Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій згідно з наказом ДСНС України № 215 від 13.05.2013 року) є правонаступником прав і обов'язків Харківського ВГР(АР)3 (а.с.164-169).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2011 року зазначено. що наказом № 443 від 01.07.2009 року Харківський ВГ(АР)3 реорганізований шляхом приєднання до Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону (далі Криворізький ВГРЗ), який є правонаступником прав та обов'язків Харківського ВГ(АР)3.
Отже, вищевказаним судовим рішенням у відповідності до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України підтверджено факт правонаступництва відповідачем прав та обов'язків Харківського ВГ(АР)3.
Статутом Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби з надзвичайних ситуацій, викладеним у новій редакції 2013 року, визначено, що Загін є правонаступником Криворізького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону МНС України, Марганецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону МНС України, Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону МНС України, Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону МНС України, та підпорядкований ДСНС України (а.с.55-58).
Слід зазначити, що статтею 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Жодним законодавчим актом не передбачено право правонаступника приймати на свій вибір лише майно, і не приймати права та обов'язки, а отже у відповідача виник обов'язок і щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.
Щодо зазначення відповідачем про те, що до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» включено суми відшкодування по особам, які ніколи не працювали в Криворізькому ВГРЗ (АЗ) і щодо яких у відповідача відсутнє правонаступництво, то такі доводи спростовуються довідками про підтвердження пільгового характеру пенсій та обставинами встановленими судовими рішеннями щодо набуття пільгового стажу роботи в організаціях, правонаступником яких є відповідач (а.с.164-169; 188-191).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції зробив вірний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій по списку №1 та списку №2 в сумі 472096,07 грн. за березень 2017 року.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі №804/2506/17 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко