31 серпня 2017 рокусправа № 808/3804/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,
представників сторін:
позивача : - ОСОБА_2, дов. від 7.12.16 р.
відповідача: - Мєхтієва К.А., дов. від 8.12.16 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 р. у справі № 808/3804/16
за позовом ОСОБА_4
до Відділення у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
12.12.2016 ОСОБА_4 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Відділення у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 17.06.2016 № 43-13-Н, № 44-13-Н, №45-13-Н щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у сумі 3 120,94 грн., 6,33 грн. та 84,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю винесення спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що нерухомість, якою володіє позивач, є об'єктом виробничого призначення та не є об'єктом оподаткування в розумінні приписів ст.266 ПК України. Крім того, позивач вважає, що оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, введеним в дію рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5, то такий податок може застосовуватись не раніше наступного бюджетного періоду, що свідчить про передчасність винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 р. у справі № 808/3804/16 вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано протиправністю спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки рішення міської ради про встановлення «податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» прийнято у 2015 році та оприлюднене до 15 липня 2015 р., а тому, виходячи з вимог п.12.5 ст.12 ПК України, воно набирає чинності з 01.01.2016, і встановлені таким рішенням місцеві податки підлягають застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
При цьому судом встановлено, що не на все майно, придбане позивачем у спільну сумісну власність за договором купівлі-продажу від 22.08.2011, може бути розповсюджена дія положення п.п.«є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України.
Крім того, суд взяв до уваги, що позивач разом з іншими співвласниками набув зазначені об'єкти нерухомого майна у приватну спільну сумісну власність, а не у спільну часткову, тобто частки кожного співвласника не визначені, і всупереч п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України суду не надано доказів того, що позивач був визначений за згодою співвласників платником податку.
Не погодившись з постановою суду, Запорізькою ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно скаржника просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 р. у справі № 808/3804/16 та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник наполягає на тому, що нерухоме майно, власником якого зареєстрований позивач, є об'єктом оподаткування податком, і в такому разі позивач являється платником вказаного податку, обов'язок із сплати якою покладено на нього починаючи із 2015 року.
ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати, принаймні в 2015 році, адже Запорізька міська рада не приймала і не могла прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 р. рішення про встановлення такого податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Крім того, позивач зазначає, що володіє об'єктами нерухомості - виробничого призначення, які не підпадають під оподаткування, і співвласниками, які володіють зазначеним нерухомим майном не було досягнуто згоди про сплату податку на нерухоме майно і такий порядок сплати податку не був визначений судом.
В судовому засіданні представниками сторін визначені сторонами правові позиції підтримано, надано пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить нежитлова нерухомість (а. с.22-25, 32-35, 42-45), а саме:
- будівля допоміжного цеху інв. № 16 літ.В, будівля цеху виробництва торговельного обладнання громадського харчування та галузі послуг інв. № 20 літ.З, адміністративна будівля інв. № 15 літ.Ж, будівля по виробництву панелей «сендвич» літ.З1, склад літ.Д, будівля складу літ.Д1, будівля дільниці зборки літ.Н, будівля деревооброблюваної дільниці літ.О, вбиральня літ.М, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, придбані ОСОБА_4 сумісно з іншими фізичними особами за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна від 22.08.2011 (а. с.16-25);
- приміщення літ.А інв. № 7 за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 2, придбані ОСОБА_4 сумісно з іншими фізичними особами за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна від 07.05.2012 (а. с.26-31);
- приміщення літ.А інв. № 7 за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 5, придбані ОСОБА_4 сумісно з іншими фізичними особами за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна від 07.05.2012 (а. с.36-45).
Рішенням Запорізької міської ради № 5 від 28.01.2015 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) (а. с.7, 8).
17.06.2016 на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України прийняті та направлені ОСОБА_4 податкові повідомлення-рішення форми «Ф», якими останньому визначено суму податкового зобов'язання за податковий 2015 рік за платежем: податок на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а саме:
- № 43-13-Н на суму 3120,94 грн. (а. с.9);
- № 44-13-Н на суму 6,33 грн. (а. с.9);
- № 45-13-Н на суму 84,41 грн. (а. с.10).
ОСОБА_4, вважаючи зазначені вказані податкові повідомлення-рішення відповідача неправомірними, звернувся до адміністративного суду з даним позовом про визнання їх протиправним та скасування.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Запорізької ОДПІ підлягає задоволенню з таких підстав:
З 01.01.2015 набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо транспортного податку, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII).
Даним Законом № 71-VIII, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 ПК України, яка визначає порядок та умови сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, за приписами п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (абз.1 п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України).
Згідно з п.п.«а» п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
У п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Вирішуючи питання про можливість застосування контролюючим органом положень Закону № 71-VIII, та рішення Запорізької міської ради № 5 від 28.01.2015, яким затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) (а. с.7, 8), колегія суддів зазначає наступне:
Згідно п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно.
Стаття 265 ПК України визначає склад податку на майно, пунктом 265.1 якої встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів передбачені у п.12.3 ст.12 ПК України.
Так, згідно з п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
У п.п.12.3.4. п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У відповідності до п.п.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Так, вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону № 71-VIII, та рішення Запорізької міської ради № 5 від 28.01.2015, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що виходячи з положень п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України зазначене вище рішення Запорізької міської ради має застосовуватись не раніше 2016 року.
Водночас, колегія суддів вважає, що вказана обставина не є перешкодою для справляння податку у 2015 році з огляду на положення п.п.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України.
При цьому, вирішуючи питання співвідношення п.п.12.3.4 та п.п.12.3.5 в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими згідно Податкового кодексу України, колегія суддів звертає увагу, що норма підпункту 12.3.5 є спеціальною, в зв'язку з чим податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст.266 ПК України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що Законом № 71-VIII визначено особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році.
Так, п.4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Враховуючи наведену норму права, колегія суддів дійшла висновку, що законодавець передбачив необхідність сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році, у зв'язку з чим спростив процедуру прийняття рішень органами місцевого самоврядування з цього приводу.
Таким чином, визначення відповідачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік, виходячи із ставки, яка встановлена Податковим кодексом України, є цілком правомірним.
За приписами п.4.3 ст.4 ПК України податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
У п.4.4. ст.4 ПК України визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Згідно п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України (п.6.3 ст.6 ПК України).
Відповідно до п.п.7.1.1-7.1.8 п.7.1 ст.7 ПК України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
У п.7.3 ст.7 ПК України передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
При цьому одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є принцип стабільності (п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України), згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Суть такого принципу податкового законодавства полягає у неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.
Разом з тим, очевидно, що Законом № 71-VIII, не внесено змін до будь-яких елементів податку, а введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 01.01.2015 статтею 266 ПК України встановлено об'єкт оподаткування, платників цього податку, розмір ставки, податковий період, за який підлягає обчисленню та сплаті, його адміністрування податковим органом.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що Закон № 71-VIII неконституційним визнано не було, тобто вказана норма є чинною, а відтак обов'язковою до виконання платниками даного виду податку на майно.
Крім того, оскільки установлення і скасування податків та зборів є виключною компетенцією зазначених вище державних органів та органів місцевого самоврядування, то визначений принцип стабільності стосується діяльності саме цих органів.
Також при визначенні співвідношення норми-принципу, якою за своєю правовою сутністю є норма п.п.4.1.9 п.4. ст.4 ПК України, та норм ст.266 ПК України, які регулюють відносини у сфері сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, слід виходити з того, що норма-принцип є загальною нормою, тоді як норми ст.266 ПК України є спеціальними нормами, які підлягають застосуванню при наданні юридичної оцінки обставин у справі.
Таким чином, оскільки вказаний Закон набув чинності з 01.01.2015 та ним не передбачено особливих умов сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати даного податку є 2015 рік, що, в свою чергу, свідчить, про наявність у контролюючого органу правових підстав для визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році та про обов'язок позивача щодо сплати цього виду податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
Відповідно, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про хибність позиції суду першої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень через те, що рішення міської ради про встановлення «податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» прийнято у 2015 році та оприлюднене до 15 липня 2015 р., а тому, виходячи з вимог п.12.5 ст.12 ПК України, воно набирає чинності з 01.01.2016, і встановлені таким рішенням місцеві податки підлягають застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Стосовно інших мотивувань суду першої інстанції про те, що позивач разом з іншими співвласниками набув зазначені об'єкти нерухомого майна у приватну спільну сумісну власність, а не у спільну часткову, тобто частки кожного співвласника не визначені, і всупереч п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України суду не надано доказів того, що позивач був визначений за згодою співвласників платником податку, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно з п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Тобто у разі перебування об'єктів нежитлової нерухомості у спільній сумісній власності кількох осіб, не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, доказів того, що придбане майно, яке перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, поділено між ними в натурі матеріали справи не містять.
Разом з тим, з приписів вищенаведеного п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України вбачається, що обов'язок щодо визначення платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, серед власників майна, що перебуває у спільній сумісній власності, є обов'язком останніх, і невизначеність такого платника не позбавляє виконання обов'язку щодо сплати даного податку, встановленого п.6.1 ст.6 ПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає правомірним визначення відповідачем ОСОБА_4 суми податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2015 рік згідно з податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ф» від 17.06.2016 № 43-13-Н, № 44-13-Н, №45-13-Н, що свідчить про законність останніх і відсутність підстав для їх скасування.
Відповідно до положень ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, відповідно до ст.202 КАС України постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 р. у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 р. у справі № 808/3804/16 задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 р. у справі № 808/3804/16 скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко