12 вересня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/833/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,
представника позивача - Федорченко М.В,
представника відповідача - Штанько М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області до Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, -
25 травня 2017 року Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області (надалі за текстом - РСЦ МВС в Полтавській області) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі за текстом - Виконавча дирекція), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (надалі за текстом - ГУ ДКСУ у Полтавській області), про визнання протиправним та скасування рішення № 69 від 14 квітня 2017 року в частині накладення штрафних санкцій в сумі 9485,5 грн
В ході розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог від 19 липня 2017 року, з урахуванням якої позивач просив визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №69 від 14 квітня 2017 року в частині неправомірно витрачених страхових коштів Фонду в сумі 2070,08 грн (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.) та в частині накладення фінансових санкцій на суму 3 159,17 грн, на загальну суму 5229,25 грн./а.с. 21- 29 т.2/.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про незгоду із рішенням Виконавчої дирекції № 69 від 14.04.2017 в частині встановлення порушень п. 1 ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 27 постанови КМУ від 26.09.2001 № 1266 під час обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Зауважував, що розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності наведеним працівникам, яка підлягала виплаті за рахунок коштів Фонду, проведено згідно із вимогами чинного законодавства. Середньоденну заробітну плату під час такого розрахунку обчислено виходячи із нарахованої працівникам за розрахунковий період заробітної плати, яка складається із розміру посадового окладу, надбавок, премій за фактично відпрацьовані дні.
Крім того, позивач звертав увагу на відсутність факту нецільового використання коштів Фонду, натомість виникнення недоплати застрахованим особам страхових виплат у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності.
Відносно застосованих спірним рішенням фінансових санкцій позивач вказував, що накладення фінансових санкцій є правом, а не обов'язком Фонду, а враховуючи часткове визнання позивачем порушень та повернення Фонду коштів у відповідній частині, штрафні санкції могли не застосовуватись.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив його задовольнити.
Протокольною ухвалою суду від 12 вересня 2017 року допущено заміну відповідача Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на його правонаступника - Полтавське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - відповідач, Відділення Фонду).
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності рішення Виконавчої дирекції № 69 від 14.04.2017 в оскаржуваній частині зазначав, що позивачем всупереч п.27 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 (надалі за текстом - постанова КМУ №1266) під час обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_4 за листками непрацездатності АДЕ 378055 та АДЕ 420465, ОСОБА_6 за листком непрацездатності АДЕ № 317749 та ОСОБА_5 за листком непрацездатності АДЕ № 393757 у розрахунковий період включено календарні дні, відпрацьовані не тільки перед настанням страхового випадку, а і після його настання.
Вказував також, що сума штрафу, застосованого до позивача за допущені порушення порядку використання страхових коштів, відповідає 50 відсоткам загальної суми неправомірних витрат, що узгоджується із частиною 6 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХIV. Зауважував, що застосування штрафу є одним із заходів щодо раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду /а.с. 100 - 107, т. 1/.
У доповненнях до заперечень, які надійшли до суду 10 липня 2017 року, відповідач зазначав про те, що планову перевірку позивача, за результатами якої прийнято спірне рішення, проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 № 29 /а.с. 1, т.2/.
У доповненнях до заперечень, які подано до суду 23 серпня 2017 року, відповідачем звернуто увагу на необґрунтованість позиції позивача щодо можливості врахування під час обчислення середньоденної заробітної плати сум премій, нарахованих за відпрацьований перед настанням страхового випадку час, незалежно від дати наказу про преміювання. За твердженням відповідача із посиланням на п. 1.6.2. Інструкції із статистики заробітної плати у розрахунок середньоденної заробітної плати мають включатися суми заробітної плати, нараховані за розрахунковий період виходячи із встановлених виключно у розрахунковому періоді окладу (тарифної ставки), надбавок, доплат чи премій. Включення в розрахунок середньоденної заробітної плати складових оплати праці, встановлення яких проведене поза межами розрахункового періоду, є порушенням абз. 1 п. 3 Порядку № 1266 /а.с. 78 - 79 т. 2/.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи /а.с. 143, т. 2/.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
РСЦ МВС в Полтавській області (ідентифікаційний код 40112186) зареєстрований як юридична особа 10.11.2015, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.87 т. 1/.
У період з 04.04.2017 по 05.04.2017 головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_7 на підставі наказу Фонду від 20.03.2017 №22 / а.с.2 т. 2 /, направлення на перевірку від 03.04.2017 року №137 /а.с.5 т. 2/ проведено планову перевірку правильності нарахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у РСЦ МВС в Полтавській області за період з 10 листопада 2015 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №13/47 від 05 квітня 2017 року (надалі - акт перевірки) / а.с. 108-110 т. 1 /.
Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 1 ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 30, п. 1 ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 21 Закону України № 1105, п. 27, абз. 2 п. 29 Порядку № 1266.
За висновками акту перевірки неправомірні витрати склали 6 318,33 грн.
Порядок та підстави перевірки позивачем не оскаржуються.
14 квітня 2017 року заступником директора виконавчої дирекції ОСОБА_8 за результатами розгляду матеріалів документальної планової перевірки РСЦ МВС в Полтавській області прийнято рішення № 69 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі за текстом - рішення № 69 від 14 квітня 2017 року), яким встановлено, що за наслідками перевірки підлягає поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сума неправомірних витрат - 6 318 грн 33 коп., а також застосовано до РСЦ МВС в Полтавській області фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 3 159 грн 17 коп./а.с. 88 т. 1/.
28 квітня 2017 року позивачем подано до Виконавчої дирекції скаргу на рішення № 69 від 14 квітня 2017 року /а.с. 6-12, т. 2/, за результатами розгляду якої Виконавчою дирекцією прийнято рішення від 10.05.2017 № 01-08-880, яким у задоволенні скарги відмовлено, а рішення № 69 від 14 квітня 2017 року залишено в силі /а.с.92-95 т. 1/.
Позивач не погодився з рішенням №69 від 14.04.2017 року в частині неправомірно витрачених страхових коштів Фонду в сумі 2070,08 грн та в частині накладення фінансових санкцій на суму 3 159,17 грн, тобто на загальну суму 5229,25 грн., у зв'язку з чим оскаржив його у відповідній частині до суду.
Надаючи оцінку правомірності рішення №69 від 14 квітня 2017 року в оскаржуваній частині, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, суму неправомірно витрачених коштів Фонду у розмірі 2070,08 грн, яка є предметом спору у справі, визначено у рішенні № 69 від 14 квітня 2017 року у зв'язку із зафіксованим в акті перевірки порушенням позивачем пункту 27 Порядку № 1266 в частині, коли розрахунковий період визначений не за фактично відпрацьований час (календарні дні) у разі, коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше, ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи.
Так, в акті перевірки зазначено, що переплата склала 2070,08 грн по наступним листкам непрацездатності:
- л/н № 378055 від 13.01.2017 ОСОБА_4 - 153,33 грн (допомога виплачена 16.02.2017);
- л/н № 420465 від 17.01.2017 ОСОБА_4 - 715,54 грн (допомога виплачена 16.02.2017);
- л/н № 317749 від 17.01.2017 ОСОБА_6 - 1012,27 грн (допомога виплачена 16.02.2017);
- л/н № 393757 від 18.02.2017 ОСОБА_5 - 188,94 грн (допомога виплачена 21.03.2017) /а.с. 109 - 110 т. 1/.
В ході судового розгляду справи із пояснень представника відповідача, розрахунків неправомірних витрат із виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 /а.с. 137 - 139 т. 1/ судом встановлено, що сума неправомірних витрат у розмірі 2070,08 грн виникла у зв'язку з тим, що всупереч пункту 27 постанови КМУ № 1266 під час обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_4 за листками непрацездатності АДЕ 378055 та АДЕ 420465, ОСОБА_6 за листком непрацездатності АДЕ № 317749 та ОСОБА_5 за листком непрацездатності АДЕ № 393757 у розрахунковий період включено календарні дні, відпрацьовані не тільки перед настанням страхового випадку, а і після його настання:
- ОСОБА_4, яка перебувала у трудових відносинах з 22.12.2016 і була тимчасово непрацездатною у період з 09.01.2017 по 30.01.2017, включено до розрахункового періоду не 8, а 9 календарних днів січня 2017 року (зайво включено календарний день 31.01.2017 із нарахованою за цей час заробітною платою, в тому числі, у вигляді премії);
- ОСОБА_6, яка перебувала у трудових відносинах з 11.01.2017 і була тимчасово непрацездатною у період з 17.01.2017 по 28.01.2017, включено до розрахункового періоду не 6, а 9 календарних днів січня 2017 року (зайво включено 3 календарні дні з 29.01.2017 по 31.01.2017 із нарахованою за ці дні заробітною платою, в тому числі, у вигляді премії);
- ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з 11.01.2017 і був тимчасово непрацездатним у період з 08.02.2017 по 18.02.2017, включено до розрахункового періоду не 7, а 17 календарних днів лютого 2017 року (зайво включено 10 календарних днів, з 19.02.2017 по 28.02.2017 із нарахованою за ці дні заробітною платою, в тому числі, у вигляді премії).
На підтвердження фактів порушення представником відповідача надано до суду копії довідок про заробітну плату до листків непрацездатності, виданих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, які надавалися позивачем під час перевірки /а.с. 115 - 118 т. 1/.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем також неправомірно включено в розрахунок середньоденної заробітної плати суми премій працівників, які були встановлені наказами підприємства поза межами розрахункового періоду.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105 (надалі - Закон № 1105) , Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, а також іншими законами та підзаконними нормативно - правовими актами.
Статтею 19 Закону № 1105 визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 1105 за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 2) допомога по вагітності та пологах; 3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); 4) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.
В силу положень пункту 1 частини 1 статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Згідно із частиною 2 статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином допомога по тимчасовій непрацездатності є одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності.
Частиною 3 статті 30 Закону № 1105 передбачено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).
За змістом положень статті 33 Закону № 1105 при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (надалі за текстом - постанова КМУ 1266), сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.
У свою чергу згідно із пунктом 3 постанови КМУ № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Особливості обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначені пунктами 25 - 30 постанови КМУ № 1266.
Так, за змістом пункту 25 постанови КМУ № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності.
В силу приписів пункту 27 постанови КМУ № 1266 у разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Суд також звертає увагу на те, що пунктом 32 постанови КМУ № 1266 визначено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.
Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності, розраховується відповідними комісіями (уповноваженим) із соціального страхування на підприємстві, виходячи із середньоденної заробітної плати працівника, яка обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування на кількість календарних днів зайнятості.
При цьому у разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
З урахуванням положень статті 33 Закону № 1105, пункту 32 постанови КМУ № 1266 середня заробітна плата для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.
Як встановлено судом, протоколом № 6 від 08 лютого 2017 року засідання комісії /уповноваженого/із соціального страхування РСЦ МВС в Полтавській області вирішено призначити допомогу по тимчасовій непрацездатності, зокрема, ОСОБА_4 за листками непрацездатності АДЕ № 378055, АДЕ 420465, ОСОБА_6 за листком непрацездатності АДЕ 317749 /а.с. 29 т. 1/, після чого надіслано до Виконавчої дирекції Фонду заяву-розрахунок від 09 лютого 2017 року щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду, в тому числі ОСОБА_4 - за листком непрацездатності АДЕ № 378055 - 1212,12 грн, за листком непрацездатності АДЕ 420465 - 5656,56 грн /а.с. 30 т. 1/.
Також згідно із протоколом № 8 від 07 березня 2017 року засідання комісії /уповноваженого/із соціального страхування РСЦ МВС в Полтавській області вирішено призначити допомогу по тимчасовій непрацездатності, зокрема, ОСОБА_5 за листком непрацездатності АДЕ № 3937579 /а.с. 36 т. 1/, після чого надіслано до Виконавчої дирекції Фонду заяву-розрахунок щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду, в тому числі ОСОБА_5 - за листком непрацездатності АДЕ № 393757 - 1803,96 грн /а.с. 31 т. 1/.
Факт здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду на підставі зазначених заяв-розрахунків сторонами у справі не заперечується.
Матеріалами справи підтверджено, що працівники РСЦ МВС в Полтавській області ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до настання страхового випадку (тимчасової непрацездатності) перебували у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, відтак розрахунковий період для обчислення середньоденної заробітної плати підлягав визначенню за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Так, ОСОБА_4 призначено на посаду провідного консультанта-адміністратора територіального сервісного центру №5345 з 22.12.2016 наказом РСЦ МВС в Полтавській області від 21.12.2016 № 136 о/с /т. 1 а.с. 39/, а в період з 09.01.2017 по 16.01.2017 та з 17.01.2017 по 30.01.2017 ОСОБА_4 перебувала на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності АДЕ №378055, АДЕ №420465 / а.с. 158, 160 т. 1/. За таких обставин розрахунковий період для обчислення середньоденної заробітної плати охоплював період з 22.12.2016 по 08.01.2017.
ОСОБА_6 призначено на посаду документознавця 1-ї категорії територіального сервісного центру №5343 з 11.01.2017 наказом РСЦ МВС в Полтавській області від 10.01.2017 №2 к/тр / а.с. 42 т. 1/, а в період з 17.01.2017 по 28.01.2017 ОСОБА_6 перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності АДЕ №317749 /а.с. 162 т. 1/. Таким чином розрахунковий період для обчислення середньоденної заробітної плати охоплював період з 11.01.2017 по 16.01.2017.
ОСОБА_5 призначено на посаду архіваріуса територіального сервісного центру №5347 з 11.01.2017 наказом РСЦ МВС в Полтавській області від 10.01.2017 №2 к/тр / а.с. 42 т. 1/, а в період з 08.02.2017 по 18.02.2017 ОСОБА_5 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності АДЕ №393757 т. 1 /а.с. 175/. Таким чином розрахунковий період для обчислення середньоденної заробітної плати охоплював період з 11.01.2017 по 07.02.2017.
В ході судового розгляду встановлено та підтверджено довідками про заробітну плату до листків непрацездатності, виданих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, які надавалися позивачем під час перевірки /а.с. 115 - 118 т. 1/, розрахунковими листами вказаних осіб /а.с. 113 - 120, т. 2/, та не заперечується позивачем, що в порушення пункту 27 Порядку № 1266 під час обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_4 за листками непрацездатності АДЕ 378055 та АДЕ 420465, ОСОБА_6 за листком непрацездатності АДЕ № 317749 та ОСОБА_5 за листком непрацездатності АДЕ № 393757 у розрахунковий період включено календарні дні, відпрацьовані не тільки перед настанням страхового випадку, а і після його настання, а саме, ОСОБА_4 - зайво включено календарний день 31.01.2017, ОСОБА_6, зайво включено 3 календарні дні з 29.01.2017 по 31.01.2017; ОСОБА_5, зайво включено 10 календарних днів, з 19.02.2017 по 28.02.2017 із нарахованою за цей час заробітною платою, в тому числі, у вигляді премії.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що РСЦ МВС в Полтавській області не дотримано вимог п. 27 Порядку № 1266 під час обчислення середньоденної заробітної плати працівників ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 для визначення суми матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду в частині коли розрахунковий період визначений не за фактично відпрацьований час (календарні дні) у разі, коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше, ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи.
Однак, крім того, відповідач вважає, що позивачем також неправомірно включено в розрахунок середньоденної заробітної плати суми премій працівників, які були встановлені наказами підприємства поза межами розрахункового періоду.
Із розрахунків неправомірних витрат із виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 /а.с. 137 - 139 т. 1/ суд вбачає, що відповідачем під час визначення суми неправомірних витрат Фонду, крім коригування розрахункового періоду працівників позивача, виключено із нарахованої за розрахунковий період заробітної плати працівників, яка береться для обчислення середньоденної заробітної плати, сум премій працівників за фактично відпрацьовані дні до настання страхового випадку, тобто за вірний розрахунковий період.
Надаючи оцінку обґрунтованості розрахунків неправомірних витрат із виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, суд враховує наступне.
В силу положень частини 3 статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Суд зауважує, що преміювання в Регіональному сервісному центрі МВС в Полтавській області здійснюється на підставі Положення про преміювання працівників, що виконують функції з обслуговування, та робітників Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області, затвердженого наказом від 16.12.2016 №347 (надалі за текстом - Положення) /т.1 а.с. 27-28/.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення розмір місячної премії встановлюється у відсотках до заробітної плати з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Положення місячна премія виплачується в поточному місяці за результатами роботи за цей місяць не пізніше терміну, установленого для виплати заробітної плати за другу половину такого місяця, у лютому та грудні не пізніше останнього робочого дня місяця.
Пунктом 5 розділу ІІІ Положення передбачено, що підставою для виплати премії працівникам, є наказ РСЦ МВС про преміювання.
Таким чином премії працівників в РСЦ МВС в Полтавській області є частиною заробітної плати працівників. Вказана обставина не заперечується відповідачем.
Матеріалами справи підтверджено, що розмір щомісячної премії працівникам позивача ОСОБА_4, ОСОБА_6 ОСОБА_5 за січень - лютий 2017 року встановлено наказами РСЦ МВС в Полтавській області від 30.01.2017 № 6к/тр /а.с. 45 т. 1/ та від 27.02.2017 № 11 к/тр /а.с. 32 т. 1/ на підставі подань на преміювання за січень 2017 року / а.с. 185 - 187 т. 1/ та лютий 2017 року /а.с. 33 - 35 т.1/.
Із розрахункових листів вказаних осіб за спірний період /а.с. 113 - 120 т. 2/ суд вбачає, що суму премій разом з іншими складовими заробітної плати РСЦ МВС в Полтавській області нараховано вказаним працівникам за фактично відпрацьований час, в тому числі за дні до настання страхового випадку, тобто дні розрахункового періоду для обчислення середньоденної заробітної плати для визначення допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Зазначені суми заробітної плати відображені у відомостях про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованих осіб (таблиця 6), що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються позивачем до ДФС /а.с. 123, 125, 129, 131 т. 2/.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно, у відповідності до вимог пункту 3 постанови КМУ № 1266, під час обчислення середньоденної заробітної плати працівників ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 враховано суми премій, нарахованих за розрахунковий період, передбачений п. 27 постанови КМУ № 1266, премій, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неправомірність врахування під час обчислення середньоденної заробітної плати сум премій, нарахованих за відпрацьований перед настанням страхового випадку час, встановлених наказом після настання страхового випадку, оскільки такі доводи не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Суд зауважує, що за приписами Закону № 1105, постанови КМУ № 1266, процедура обчислення середньоденної заробітної плати передбачає застосування саме нарахованої за розрахунковий період (тобто до настання страхового випадку) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вимог щодо встановлення складових заробітної плати до настання страхового випадку норми чинного законодавства не містять.
Посилання відповідача на п. 1.6.2. Інструкції із статистики заробітної плати суд оцінює критично, оскільки за змістом пункту 1.1. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5, вказана Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи наведене, розрахунки неправомірних витрат із виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на суму 2070,08 грн є необґрунтованими.
Крім того, суд зауважує, що за умови врахування суми нарахованих премій вказаним працівникам позивача за розрахунковий період під час обчислення середньоденної заробітної плати для визначення суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, то навіть після здійснення коригування сум заробітної плати, неправомірно включених позивачем до розрахункового періоду. переплата Фондом коштів - відсутня.
Так, згідно із розрахунком неправомірних витрат із виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_4 /а.с. 137 т.1/ середньоденну заробітну плату, за твердженням відповідача, необхідно визначати із заробітної плати за розрахунковий період, в тому числі за 8 календарних днів січня 2017 року (з 01.01.2017 по 08.01.2017) у сумі 849,16 грн (3055,91 - 1994,46 грн (премія за січень 2017 року, встановлена наказом після настання тимчасової непрацездатності) / 5 р.д. х 4 р.д.). Однак за умови врахування премії середньоденна заробітна плата підлягала визначенню із заробітної плати 2444,73 грн (3055,91 /5 р.д. х 4 р.д.), і за таких обставин середньоденна заробітна плата за розрахунковий період склала б 676,86 грн, а не 588,22 грн за розрахунком відповідача. При цьому позивачем при складанні заяви-розрахунку щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду розрахунок забезпечення здійснено із середньоденної заробітної плати 673,40 грн.
Аналогічно відповідно до розрахунку неправомірних витрат із виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_6 /а.с. 138 т. 1/ середньоденну заробітну плату, за твердженням відповідача, необхідно визначати із заробітної плати за розрахунковий період, в тому числі за 6 календарних днів січня 2017 року (з 11.01.2017 по 16.01.2017) у сумі 929,68 грн (2696,06 - 1533,98 грн (премія за січень 2017 року, встановлена наказом після настання тимчасової непрацездатності) / 5 р.д. х 4 р.д.). Однак за умови врахування премії середньоденна заробітна плата підлягала визначенню із заробітної плати не 929,68 грн, а 2156,85 грн (2696,06 грн /5 р.д. х 4 р.д.), і за таких обставин середньоденна заробітна плата за розрахунковий період склала б 359,48 грн, а не 154,95 грн за розрахунком відповідача. При цьому позивачем при складанні заяви-розрахунку щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду розрахунок забезпечення здійснено із середньоденної заробітної плати 299,56 грн.
Згідно із розрахунком неправомірних витрат із виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_5 /а.с. 139 т. 1/ середньоденну заробітну плату, за твердженням відповідача, необхідно визначати із заробітної плати за розрахунковий період, в тому числі за 7 календарних днів лютого 2017 року (з 01.02.2017 по 07.02.2017) у сумі 994,88 грн (4883,05 - 2694,32 грн (премія за лютий 2017 року, встановлена наказом після настання тимчасової непрацездатності) / 11 р.д. х 5 р.д.). Однак за умови врахування премії середньоденна заробітна плата підлягала визначенню із заробітної плати 2219,57 грн (4883,05 грн /11 р.д. х 5 р.д.), і за таких обставин середньоденна заробітна плата за розрахунковий період склала б 312,91 грн, а не 269,17 грн за розрахунком відповідача. При цьому позивачем при складанні заяви-розрахунку щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду розрахунок забезпечення здійснено із середньоденної заробітної плати 300,66 грн.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 10 Закону №1105 Фонд має право накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.
За приписами частини 6 статті 15 Закону № 1105 у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Частиною 8 статті 15 вказаного Закону передбачено, що право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені Фонду мають директор виконавчої дирекції Фонду та його заступники, керівники робочих органів Фонду та їх заступники.
Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що сума неправомірно витрачених коштів Фонду у розмірі 2070,08 грн, у рішенні № 69 від 14 квітня 2017 року визначено Виконавчою дирекцією безпідставно, застосування штрафу до позивача у розмірі 50 відсотків такої суми у розмірі 1035,04 грн є необґрунтованим.
Відносно застосування штрафних санкцій до позивача в іншій частині - 2124,13 грн (3159,17 - 1035,14), то суд зауважує, що порушення порядку використання страхових коштів, за які застосовано такі фінансові санкції, позивачем не оскаржуються, не заперечуються, а тому відсутні підстави для висновку про неправомірність таких санкцій.
Посилання позивача на те, що накладення штрафних санкцій є правом, а не обов'язком відповідача суд оцінює критично, оскільки зміст частини 6 статті 15 Закону № 1105 свідчить про імперативний характер норми про сплату роботодавцем штрафу у разі порушення порядку використання страхових коштів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 69 від 14 квітня 2017 року в частині визначення суми неправомірних витрат, яка підлягає поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у розмірі 2070 грн 08 коп та застосування штрафу за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 1035 грн 04 коп. є необґрунтованим, прийняте без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині, в іншій частині позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Беручи до уваги те, що сума судового збору за подання вказаного позову складає 1600 грн, яка сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 1216 від 22.05.2017, при цьому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на суму 3105,12 грн (2070,08 + 1035,04) із загальної суми позовних вимог 5229,25 грн, то сума судового збору відповідно до задоволеної частини вимог складає 950,08 грн.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 950 грн 08 коп.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області до Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 69 від 14 квітня 2017 року в частині визначення суми неправомірних витрат, яка підлягає поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у розмірі 2070 грн 08 коп (дві тисячі сімдесят гривень вісім копійок) та застосування штрафу за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 1035 грн 04 коп. (одна тисяча тридцять п'ять гривень чотири копійки).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ідентифікаційний код 21052432) на користь Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області (ідентифікаційний код 40112186) витрати зі сплати судового збору у розмірі 950 грн 08 коп. (дев'ятсот п'ятдесят гривень вісім копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2017 року.
Суддя М.В. Довгопол