19.04.2017
Справа № 497/487/17
Провадження № 2/497/445/17
19.04.2017 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
при секретарі судового засідання Бекметовій Х.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград цивільну справу за позовом Одеського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_2 про стягнення зайвих розрахункових і компенсаційних сум внаслідок лічильної помилки,
05.04.2017 року представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, яким просив стягнути з відповідача 13269 (тринадцяти тисяч двісті шістдесят дев'ять) гривень 07 коп. зайво нарахованих та виплачених розрахункових і компенсаційних сум внаслідок лічильної помилки; ця сума включає в себе і 3569,46грн. нарахування ЄСВ.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач ОСОБА_2, 14.04.1968р. народження, з 29.01.2014 року до 23.11.2015 року обіймав посаду директора Болградської міжрайонної виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Протягом цього періоду - з 19 березня 2015 року, - був звільнений від виконання своїх прямих службових обов'язків на період проходження військової служби у зв'язку з частковою мобілізацією в особливий період зі збереженням йому посади і середньої заробітної плати, але не довше одного року.
Оскільки ОСОБА_2 потім, у зв'язку з обранням його на виборчу посаду сільського голови Новотроянівської сільської ради Болградського району, - було звільнено з посади Наказом виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП від 23.11.2015року, - йому було зроблено розрахунок заборгованості заробітної плати при звільнені з компенсацією за дні невикористаних відпусток - щорічної та додаткової оплачуваної.
На думку позивача, при цьому розрахунку було допущено рахункову помилку, внаслідок якої відповідачу помилково за період з 19.03 по 23.11.2015 року було виплачено надмірно вищезазначену суму, - що було виявлено внаслідок проведення комплексної ревізії робочих органів Одеського обласного відділення ФСС з ТВП. Оскільки відповідач був повідомлений про необхідність повернути зайво отримані незаконно ним кошти і добровільно відмовився це зробити, позивач тепер змушений звернутися до суду з такою вимогою.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, і пояснив, що відповідачу невірно було враховано до середньої заробітної плати одноразову премію та виплачені раніше командировочні суми, а також невірно було пораховано невикористані дні додаткової відпустки, що підлягали компенсації.
Відповідач заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, надавши свої заперечення у письмовому виді.
Представнику позивача судом було надано можливість ознайомитися з запереченнями, для чого оголошено 15-ти хвилинну перерву у судовому засіданні; після перерви представник позивача запевнив, що додаткового часу йому для детального ознайомлення з запереченнями і формулювання своєї юридичної позиції - не потрібно.
Вислухавши у судовому засіданні сторони, розглянувши надані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:
- згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.01.2017р., Одеське обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Одеське обласне відділення ФСС з ТВП, перебуває в стані припинення, має Ідентифікаційний код юридичної особи №20987675, має відокремлений підрозділ - Болградську міжрайонну виконавчу дирекцію Одеського обласного відділення ФСС з ТВП з І.Н. 26046287, що була утворена 18.10.2001 року (а.с.5);
- Болградська міжрайонна виконавча дирекція Одеського обласного відділення ФСС з ТВП діяла станом на період роботи відповідача - на підставі Положення, затвердженого постановою Правління ФСС з ТВП від 08.10.2013р. №45 (а.с.7-10);
- Наказом виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП №15-к від 29.01.2014, ОСОБА_2 був призначений згідно його заяви, на посаду директора Болградської міжрайонної виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП з окладом 2674 - з 29 січня 2014 року зі строком випробування в один місяць (а.с.11);
- Наказом виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП №22-к від 18.03.2015, ОСОБА_2 був звільнений від виконання обов'язків у зв'язку з мобілізацією (а.с.12);
- Наказом виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП №130-к від 23.11.2015, ОСОБА_2 був звільнений з посади у зв'язку з переходом на виборну посаду сільського голови до Новотроянівської сільської ради Болградського району Одеської області, - відповідно до п.5ст.36 КЗпП України; цим же наказом головному бухгалтеру Болградської міжрайонної виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП наказано виплатити ОСОБА_2 за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 29.01.2014 по 28.01.2015 - 10 календарних днів, за невикористану щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день - за той же період - 7 календарних днів; за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 29.01.2015 по 23.11.2015 - 20 календарних днів, за невикористану щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день - за період з 29.01.2015 по 17.03.2015 - 1 календарний день (а.с.13);
- згідно наказу виконавчої дирекції ФСС з ТВП №406-а від 11.11.2016, було ініційовано створення комплексної ревізії робочих органів Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.07.2013 по 30.09.2016 (а.с.14);
- надано суду розрахунки та нарахування ЗП ОСОБА_2 за період перебування у відрядженні (без зазначення дат) та за період перебування в АТО - (з 18.03. по 23.11.2015), де вказано суму переплати 13.227,41грн. у т.ч. ЄСВ - 3558,25, тобто, до цієї суми увійшло в нарахований і не виплачений на руки відповідачу податок у сумі 3558,25грн. (а.с.20-26);
- з листа Болградської міжрайонної виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП №01-13-74 від 31.01.2017р., що направлявся ОСОБА_2, вбачається, що відповідач був повідомлений про наявність суми переплати йому заробітної плати, - в розмірі 13269,07, проте лист не містить роз'яснень, звідки взялася така сума - лише твердження про її джерело - рахункова помилка без детальних пояснень де саме сталася ця помилка і в яких розрахунках; відповідач був повідомлений лише про наявність законодавства і про необхідність повернення вказаної суми (а.с.27).
Суду також не було надано позивачем детальних пояснень де саме сталася ця помилка і в яких розрахунках - для перевірки істини.
Позивач у позові і в листі, що направлявся відповідачу, - посилається на норму статті 1212 ЦК України, - згідно яких особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Також позивач посилається на ст.1215 ЦК України, відповідно до якої "не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом", вважаючи, що з виплат при звільненні відповідач одержав безпідставно набуте майно у виді грошових коштів, нарахованих помилково і виплачених в результаті розрахункової помилки, які, відповідно до вимог Закону підлягають поверненню.
Згідно ст.127 КЗпП України, "відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України". І цей перелік є вичерпним. Так, згідно цієї норми, "відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. В цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136)".
Відповідно до п.24 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", "при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням ст.127 КЗпП ( 322-08 ), суди мають враховувати, що: 1) вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору; 2) не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст. 36, пунктах 1, 2, 5 ст.40 КЗпП, а також при направленні на навчання та у зв'язку з виходом на пенсію". Відповідно до правил ч.2 ст.233 КЗпП, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до суду у встановлений Законом строк для захисту свого права, факти роботи відповідача на вказаній у позові посаді, підстави його звільнення та факт проведення повного розрахунку з ним при звільненні, - підтверджені наданими доказами у судовому засіданні.
Проте, з наданих суду відомостей та доказів неможна дізнатися яким чином було припущено розрахункову помилку: де саме вона почалася, при якому саме підрахунку, в якому розмірі і ким, а також не підтверджено доказами, чому саме таку суму позивач вважає надмірно виплаченою відповідачем - матеріали справи містять лише констатацію факту та посилання на законодавчі норми.
Згідно діючому Законодавству, до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період, тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів.
З доводів позивача про надмірно нараховані суми для виплат при розрахунку з відповідачем, вбачається не розрахункова помилка, а неправильне застосування законодавчої норми - порушення вимог абз.1п.3 та п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Кабінетом Міністрів України 08.02.1995 року за №100 із змінами (а.с.2).
Тому правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем за даним позовом, регулюються ст.1215 ЦК України - не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, - адже у судовому засіданні під час розгляду даної цивільної справи встановлено, що Позивач здійснив виплату в якості розрахунку з відповідачем добровільно, а відповідач не є недобросовісним набувачем цих коштів.
Також правовідносини між сторонами даного позову не підпадають під регулювання ст.127 КЗпП України, оскільки суду не надано достатньо доказів саме наявності лічильної помилки при помилковій виплаті відповідачу надмірно нарахованих сум в якості заробітної плати та компенсацій за невикористані дні щорічних відпусток.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження порушення його права відповідачем, а також не не надано достатньо доказів щодо існування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача будь-яких коштів, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.1215 ЦК України, 127 КЗпП України, ст.ст. 1-11,60,131, 208, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд
Позов Одеського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_2 про стягнення 13269 (тринадцяти тисяч двісті шістдесяти дев'яти) гривень 07 коп. - залишити без задоволення в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.В.Кравцова