Справа № 2-2223/11
Провадження 4-с/522/179/17
11 вересня 2017 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
судді - Тарасова А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Крохмаль І.І.,
розглянувши справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, зацікавлені особи - ОСОБА_3,
До Приморського районного суду м. Одеси 15.06.2017 року звернувся заявник, зазначаючи, що на підставі виконавчого листа №2/1522/2223/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 23.08.2013 року, було відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 2027169,08 грн. Однак, постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 31.05.2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Із зазначеною постановою заявник не погоджується, вказуючи, що державним виконавцем не було вчинено всіх необхідних дій для забезпечення виконання рішення суду, у зв'язку з чим просить визнати протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 в частині винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, скасувати постанову від 31.05.2017 року та повернути виконавчий лист по справі №2/1522/223/11 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області для проведення виконавчих дій.
Представник заявника ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу підтримала та просила задовольнити.
Заступник начальника відділу Примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечувала.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 проти задоволення скарги заперечував.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на такі обставини.
Судом встановлено, що Приморським районним судом м. Одеси 23.08.2013 року видано виконавчий лист у справі №2/1522/2223/11 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в розмірі 1 557 492,46 грн., заборгованість за процентами за користування сумою позики, виходячи з розміру на рівні облікової ставки НБУ, що складає 461 546,92 грн. та три відсотки річних за прострочення повернення суми позики в розмірі 108 427,08 грн., а також судові витрати в розмірі 18 917,06 грн.
Постановою державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_6 від 22.10.2015 року відкрито виконавче провадження №49148802 за вищезазначеним виконавчим листом. Постановою від 22.10.2015 року накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Постановою від 10.11.2015 року накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках.
З наданих до суду матеріалів виконавчого провадження встановлено, що згідно відповідей на запити з ПФУ та ДПІ про джерела отримання доходів, боржник на обліку не перебуває, доходи та пенсію не отримує. Згідно довідки ДПІ на всі відкриті розрахункові рахунки боржника накладено арешт, але грошові кошти для погашення боргу на них відсутні.
Постановою заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області матеріали виконавчого провадження передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області. Постановою від 29.06.2016 року заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області прийняла до провадження виконавче провадження №49148802, яке було приєднано до зведеного виконавчого провадження №51843854
Досліджуючи доводи заявника в частині невчинення державним виконавцем дій, необхідних для виконання рішення, зокрема невжиття заходів щодо арешту ? частини квартири АДРЕСА_1 та ? частину транспортного засобу марки Toyota RAV-4, д/н 222-61ОТ, 2003 року випуску, що належать боржнику як одному з подружжя, судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.12.2013 року подання Головного державного виконавця першого Приморського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_7 про визначення частки ОСОБА_3 у майні, яким він володіє з іншими особами - задоволено, встановлено, що ОСОБА_3 як одному з подружжя належить на прав власності арешту ? частини квартири АДРЕСА_1 та ? частину транспортного засобу марки Toyota RAV-4, д/н 222-61ОТ, 2003 року випуску. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.02.2015 року зазначену ухвалу скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду подання Головного державного виконавця. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2015 року в задоволенні подання відмовлено.
Враховуючи встановлені обставини, судом не встановлено підстав для накладення арешту на зазначене майно, оскільки право власності на нього не зареєстровано за боржником та не визнано у судовому порядку.
До того ж, ч. 1 ст. 371 ЦК України чітко визначено перелік осіб, які мають право звернутись до суду з вимогою про виділ частки майна боржника для звернення на неї стягнення, однак державний виконавець до зазначеного переліку не відноситься, у зв'язку з чим у останнього відсутнє право на звернення до суду з позовом про виділ частки майна.
З інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що за боржником зареєстровано право власності на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Державним виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання боржника, однак останнього за місцем проживання не виявлено, зі слів сусідів боржник проживає за даною адресою, однак відсутній у зв'язку з перебуванням на лікуванні, про що складено відповідні акти від 19.08.2016, 09.09.2016 року та 15.09.2016 року. В подальшому, державний виконавець з метою виконання вимог виконавчого листа у виконавчому провадженні №5183854, що перебувало у зведеному виконавчому провадженні, звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з поданням про примусове проникнення до житла боржника, за результатами розгляду якого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2017 року в задоволенні подання відмовлено. Відхиляючи доводи заявника щодо неоскарження зазначеної ухвали в апеляційному порядку та тим самим невжиття державним виконавцем всіх необхідних заходів для виконання рішення, суд зазначає, що подання апеляції згідно ст. 292 ЦПК України є правом, а не обов'язком державного виконавця.
Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Виходячи з аналізу зазначеної норми, суд зазначає, що законодавством встановлено право, а не обов'язок державного виконавця звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника, тож той факт, що державний виконавець не скористався таким правом, а також відсутність доказів, які б свідчили про наявність негативних наслідків у зв'язку з невжиттям зазначених обмежувальних заходів, не може свідчити про неналежне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо вчинення виконавчих дій.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
31.05.2017 року постановою заступника начальника відділу Примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 виконавчий лист №2/1522/2223/11 повернуто стягувачу з правом повторного пред'явлення в строк до 31.05.2020 року.
З мотивувальної частини зазначеної постанови вбачається, що державним виконавцем вчинено ряд дій стосовно виявлення та арешту майна боржника, розшуку транспортних засобів, однак майно протягом року не знайдено та іншого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявлено.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Дослідивши матеріали справи, надані матеріали виконавчого провадження, пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що державним виконавцем в повній мірі вжито заходи щодо примусового виконання рішення, ознак протиправності дій чи бездіяльності не виявлено, доводи заявника матеріалами справи не підтверджено, що є підставою для відмови в задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись 10, 11, 60, 386, 387 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, зацікавлена особа - ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя А.В. Тарасов
11.09.2017