13 вересня 2017року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження, внесеного 21 лютого 2017 року до ЄРДР за №12017100080001509 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року,
за участю сторін у кримінальному провадженні:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_7
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
Згідно ст.71 КК України до призначеного покарання по даному вироку частково приєднано невідбуте покарання по вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.05.2016 року та остаточну міру покарання обвинуваченій ОСОБА_5 призначено у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу обвинуваченій ОСОБА_5 змінено з домашнього арешту на тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, взявши її під варту в залі судового засідання.
Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_5 визначено обчислювати з 20 квітня 2017 року.
В апеляційній скарзі, обвинувачена ОСОБА_5 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та його особі внаслідок суворості та призначити йому більш м'яке покарання.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом у призначеному покаранні не враховано строк її утримання під вартою на досудовому слідстві.
Як установив суд, ОСОБА_5 21 лютого 2017 року о 19 год. 55 хв., знаходячись в приміщенні торгового центру «Караван», розташованого по вул. Сосніних, 17 в м. Києві, поряд з раніше незнайомою їй ОСОБА_8 , переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, з метою таємного викрадення, непомітно дістала із сумки потерпілої гаманець червоного кольору, вартістю 300 гривень, в якому знаходились грошові кошти в сум 714 грн. та дисконтні картки магазинів, які для ОСОБА_8 матеріальної цінності не представляють, а всього майна на загальну суму 1-14 гривень, після чого з місця вчинення злочину втекла, однак незабаром затримана працівниками охорони з викраденим.
Заслухавши суддю доповідача, доводи обвинуваченої та її захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги обвинуваченої, просив залишити її без задоволення, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 в таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненому повторно, за ч.2 ст.185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувалися також і обвинуваченим.
Порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Будь-яких заперечень щодо правильності встановлення такого порядку розгляду справи судом першої інстанції не надано і у суді апеляційної інстанції, а тому доведеність винуватості обвинуваченої та юридична оцінка її злочинних дій відповідно до положень ст. 404 КПК Українине є предметом апеляційного розгляду.
Доводи обвинуваченої про суворість призначеного покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Вирішуючи питання про відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої ОСОБА_5 , колегія суддів виходить із того, що у відповідності до вимог ст.50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, яка характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судима за злочини проти власності, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, пом'якшуючу покарання обставину, а саме щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, тобто обставини, на які посилається обвинувачена в апеляційній скарзі.
Із таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65, 71 КК України, воно за видом та розміром відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_5 колегія суддів, не убачає.
Разом з тим, слід зазначити, що судом першої інстанції до ОСОБА_5 не застосовано положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо зарахування строку її попереднього ув'язнення до призначеного судом покарання.
Під час оголошення вироку ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з 20 квітня 2017 року.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII, (яка діяла станом на 20 квітня 2017 року) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Зазначена редакція діяла до 20.06.2017 року включно та в порівнянні із ч. 5 ст. 72 КК України у чинній редакції, яка передбачає зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день, покращувала становище ОСОБА_5 .
Відповідно довимог ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 4, 5 КК України, колегія судів вважає за необхідне застосувати ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року) та зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання час попереднього ув'язнення з 20 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Час попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року до вступу вироку в законну силу включно зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК України.
Інших істотних порушень вимог КПК України, які б були підставами для скасування чи зміни вироку суду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419, 425, 426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 залишити без задоволення, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року щодо ОСОБА_5 - без змін.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року) зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання час попереднього ув'язнення з 20 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Час попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року до вступу вироку в законну силу включно, зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ упродовж трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3