1[1]
12 вересня 2017року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017100030001376 від 04 лютого 2017 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 23 червня 2017 року,
за участю сторін у кримінальному провадженні:
прокурорів ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та призначено їй покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з моменту затримання.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили скасовано.
На вказаний вирок суду захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити та пом'якшити призначене ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, застосувавши положення ст. 75 КК України та звільнивши її від відбування покарання з випробуванням.
На обґрунтування доводів щодо суворості покарання посилається на те, що суд, при призначенні покарання не врахував обставину, що пом'якшує покарання, а саме повернення викраденого або рівноцінного майна, яка є підставою для застосування положень ст.69 КК України та призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.
Іншими учасниками судового провадження вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.
Як установлено судом, 03 лютого 2017р. близько 15.30 годин ОСОБА_5 , знаходячись у відділі «Продовольчі товари» торгівельної зали магазину ТЦ «Metro» по вул. Сабурова, 2-А в м. Києві, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, намагалась повторно таємно викрасти чуже майно, яке належить ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», загальною вартістю 297грн., які взяла з торгових полиць, сховала під свою куртку, пронесла через рахункові каси, не оплативши за товар його вартості, виконавши при цьому всі дії, які вважала необхідними для доведення повторного таємного викрадення чужого майна до кінця, однак злочин до кінця не довела з причин, які не залежали від її волі, оскільки за межами каси перед виходом з магазину була затримана працівниками охорони магазину.
Крім того, 15 лютого 2017р. близько 18.10 годин ОСОБА_5 , знаходячись у торгівельній залі магазину «Новус» по вул.Г.Хоткевича, 1-А в м.Києві, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, намагалась повторно таємно викрасти чуже майно, яке належить ТОВ «Новус-Україна» загальною вартістю 597 грн. 24коп., які взяла з торгових полиць, поклала до своєї сумки, пройшла через рахункові каси, не оплативши за товар його вартість, виконавши при цьому всі дії, які вважала необхідними для доведення повторного таємного викрадення чужого майна до кінця, однак злочин до кінця не довела з причин, які не залежали від її волі, оскільки за межами каси перед виходом з магазину затримана працівниками охорони магазину.
29 березня 2017р. близько 16.40 годин ОСОБА_5 , знаходячись у торгівельній залі магазину «Сільпо» по пр.Маяковського, 75/2 в м.Києві, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, намагалась повторно таємно викрасти чуже майно, яке належить ТОВ «Сільпо-Фуд», загальною вартістю 241 грн. 19 коп., які взяла з торгових полиць, поклала до своєї сумки, пронесла через рахункові каси, не оплативши за товар його вартість, виконавши при цьому всі дії, які вважала необхідними для доведення повторного таємного викрадення чужого майна до кінця, однак злочин до кінця не довела з причин, які не залежали від її волі, оскільки за межами каси перед виходом з магазину затримана працівниками охорони магазину.
Представники потерпілих в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлені у встановленому законом порядку.
Заслухавши суддю, доводи обвинуваченої та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили застосувати до неї амністію, думку прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 185 КК України, а саме у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувалися також і обвинуваченою, досліджувалися судом за її згодою та згодою інших учасників судового процесу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_5 та іншими учасниками кримінального провадження змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і обвинуваченої, яка повністю визналасебе винуватою у вчиненні інкримінованого їйкримінального правопорушення, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Будь-яких заперечень щодо правильності встановлення такого порядку розгляду справи судом першої інстанції не надано і у суді апеляційної інстанції, а тому доведеність винуватості обвинуваченої та юридична оцінка її злочинних дій відповідно до положень ст. 404 КПК України не є предметом апеляційного розгляду.
Доводи захисника обвинуваченої про суворість призначеного покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово судима за аналогічні злочини, однак належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала та вчинила злочин по даній справі, не працює, її вік, стан здоров'я, а саме наявність тяжких захворювань, позитивну характеристику по місцю проживання, сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини 2012 року народження, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, вид, кількість та вартість майна, яке вона намагалася викрасти, повернення вказаного майна потерпілим, думку потерпілих щодо міри покарання, та пом'якшуючу покарання обставину, а саме щире каяття, на яку посилається захисник в апеляційній скарзі.
Із таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку ОСОБА_5 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65, 71 КК України, а призначене покарання відповідає особі обвинуваченої та ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_5 та застосування до неї положень ст.75 КК України колегія суддів, не убачає.
Що стосується заявленого обвинуваченою ОСОБА_5 клопотання про застосування до неї положень Закону України «Про амністію в 2016 році», перевіривши наявні матеріали у кримінальному провадженні, колегія суддів приходить до висновку про відмову у застосуванні зазначеного Закону, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту «е» статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01 жовтня 1996 року, амністія не може бути застосована до осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, ст.70, ч.4 ст.70 до 4 років позбавлення волі та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 червня 2014 року на підставі ст.2, 9 Закону України «Про амністію в 2014 році» звільнено від відбування покарання, а тому її клопотання до задоволення не підлягає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку суду колегією суддів не встановлено і в апеляційних скаргах не наведено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 залишити без задоволення, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року щодо ОСОБА_5 - без змін.
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про застосування до неї положень Закону України «Про амністію в 2016 році» відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ упродовж трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3