12 вересня 2017 року м. Київ
колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Болотова Є.В.,
суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі Горбачовій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого 2017 року, -
встановила:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.
Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4, та стягнути аліменти на його утримання.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно сина.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року названий позов задоволено частково.
Позбавлено ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1) батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (Виписка зі Свідоцтва про народження № 4173, видана органом реєстрації актів цивільного стану м. Ліон 04 Округа (Рона) Франція, дата видачі 28.03.2015 року).
Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання: АДРЕСА_2) на утримання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дати подання позовної заяви, а саме 10.10.2016 року, і до його повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_5
Рішення в частині стягнення платежів за один місяць допущено до негайного виконання.
Проведено розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представники вимоги апеляційної скарги підтримали.
ОСОБА_1 та її представник проти апеляційної скарги заперечили.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Задовольняючи позовні вимоги в частині позбавлення відповідача батьківських прав, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2012 року сторони уклали шлюб, зареєстрований органом реєстрації актів цивільного стану м. Ліон 04 круга (Рона), актовий запис № 225.
В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 року у сторін народився син ОСОБА_4
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначила, що з моменту народження дитини, ОСОБА_2 ухиляється від виховання сина, нехтує своїми обов'язками, не відвідує його, не цікавиться життям та здоров'ям сина, матеріально не підтримує, аліменти не сплачує. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача. Просила позбавити відповідача батьківських прав на підставі п. 2 ст. 164 СК України.
Згідно п. 2 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона або він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.
Вирішуючи спір, суд не врахував вищенаведені вимоги закону та відповідні роз'яснення, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають в шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3 року в них народився син ОСОБА_4 До 2016 року сторони проживали разом.
На підставі згоди відповідача на виїзд дитини, в період з березня по серпень 2016 року, за кордон, позивачка разом з сином приїхала і залишались в Україні (а.с. 158-159).
Суд першої інстанції дійшов висновку про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, лише взявши до уваги висновок органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 100-559 від 12 січня 2017 року.
Утім суд не звернув уваги, що висновок органом опіки та піклування складено на підставі пояснень тільки матері дитини, без урахування думки батька, з'ясування даних про його особу, ставлення до сина, виконання ним своїх обов'язків, інших обставин тощо.
Фактично висновок побудований на припущеннях.
Вказану неповноту не усунув й суд, розглянувши справу без участі відповідача.
Натомість матеріали справи містять докази, відповідно до яких відповідач не втрачав інтерес до дитини, та вживав усі можливі заходи щодо її повернення.
Про це зокрема свідчить: копії запиту на встановлення батьківських прав, звернення до суду м. Париж з сімейних питань, позовної заяви у справах дітей, що розглядається у м. Париж (а.с. 137-142); копія заяви до поліції від 02.08.2016 року про незаконне утримання дитини її матір'ю в Україні (а.с. 155-156); копія звернення адвоката з проханням повернутися до Франції (а.с. 151-153); копія свідоцтва про проведення огляду дитини за 2014-2016 року (а.с. 161-162).
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).
Згідно п. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що позивачем не доведені обставини ухилення відповідачем від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Стягуючи з відповідача аліменти на утримання дитини, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, та дійшов обґрунтованого висновку, що аліменти в розмірі в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, будуть відповідати інтересам дитини та можливостям батька їх сплачувати.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги про стягнення аліментів є передчасними та необґрунтованими, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідно до вимог законодавства батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду від 02 лютого 2017 року в частині задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав постановлено з порушенням норм матеріального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
В решті рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 303, п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, п. 1, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого 2017 року в частині задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав скасувати.
В цій частині ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Є.В. Болотов
Судді: І.М. Білич
Н.В. Поліщук