АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа №754/9769/16-ц Головуючий в І інстанції: Лісовська О.В.
апеляційне провадження № 22-ц/796/8470/2017 Доповідач Заришняк Г.М.
14 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Гарматюк О.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори Ларіна О.В., ОСОБА_5, про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору дарування квартири, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори Ларіна О.В., ОСОБА_5, про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору дарування квартири.
В обґрунтування позову зазначала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 02.02.1969 року, від шлюбу вони мають двох синів - ОСОБА_2 та ОСОБА_5. В 1983 р. її чоловік ОСОБА_6 отримав на сім'ю спірну квартиру АДРЕСА_1 В 1999 році вона разом з чоловіком матеріально допомогли старшому синові, відповідачу ОСОБА_2, придбати окрему квартиру, в якій останній разом зі своєю сім'єю став проживати.
25 листопада 2004 року вона, її чоловік та молодший син ОСОБА_5, третя особа по справі, приватизували квартиру АДРЕСА_1 та набули права власності в рівних долях. 06.02.2007 року син ОСОБА_5 подарував їй 1/3 частину вказаної квартири.
25.09.2009 року вона та її чоловік ОСОБА_6 видали на ім"я свого сина ОСОБА_2 нотаріально посвідчені довіреності з метою отримання соціальної допомоги як "дітям війни".
ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік позивачки ОСОБА_6 помер. Спадковим майном була 1/3 частина спірної квартири. У березні 2015 року вона мала намір
звернутися до нотаріуса з приводу оформлення спадщини після померлого чоловіка, але виявила крадіжку правовстановлюючих документів, у зв"язку з чим звернулася до правоохоронних органів із відповідною заявою від 10.03.2015 року. Поновлюючи всі документи на квартиру, вона дізналася, що власником квартири є ОСОБА_2 Звернувшись до сина для отримання пояснень, вона дізналася, що останній, на підставі отриманих від неї та її чоловіка довіреностей, став власником спірної квартири. У подальшому вона з"ясувала, що спочатку на підставі довіреності право власності на квартиру перейшло до її онука ОСОБА_3, а потім до сина ОСОБА_2 Посилаючись на те, що наміру відчужувати квартиру ані у неї, ані в її чоловіка не було, син не погоджував з ними жодних умов продажу квартири, про продаж квартири вони не знали, договір купівлі-продажу був укладений їх представником в своїх інтересах, просила суд задовольнити позов та визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, від 14.03.2011 року, а також визнати недійсним договір дарування квартири, АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 18.04.2011 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року задоволенні позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка та її представник підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Відповідач ОСОБА_2, який на підставі довіреності є також представником свого сина ОСОБА_6, та представник відповідача проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та зібраним по справі доказам.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що позивачка ОСОБА_1 з 02.02.1969 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6. Від шлюбу вони мають двох синів: відповідача по даній справі ОСОБА_2 та третю особу ОСОБА_5
В 1983 р. чоловік позивачки отримав на сім'ю спірну трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 82,8 кв. м. В 1999 році відповідач ОСОБА_2 разом із своєю сім'єю переселився в придбану ним окрему квартиру за іншою адресою.
25.11.2004 року позивачка, її чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_5 приватизували спірну квартиру у рівних долях, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (а.с.17)
На підставі договору дарування частини квартири від 06.02.2007 року ОСОБА_5 подарував належну йому на праві власності 1/3 частину спірної квартири своїй матері, позивачці ОСОБА_1 (т.1 а.с.113-114).
25.09.2009 року позивачка та її чоловік ОСОБА_6 видали на ім"я свого сина ОСОБА_2 нотаріально посвідчені довіреності на представлення їх інтересів з метою вирішення побутових питань (т.1 а.с.146, 154). Дані обставини не оспорюються у суді відповідачем ОСОБА_2
Разом з тим, вказані довіреності містять повноваження представника, у тому числі, на придбання, відчуження/здачу в оренду, передачу в заставу (іпотеку) майна з метою забезпечення зобов"язань довірителів, а також вчинення будь-яких дій щодо належного їм рухомого та нерухомого майна, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд. За цими довіреностями представник також користується, у тому числі, й правом підписувати та укладати від імені довірителів будь-які цивільно-правові договори (угоди, правочини), в тому числі і ті, що потребують нотаріального посвідчення, одержувати належне їм майно, включаючи гроші, пенсію, цінні папери, будь-які документи від громадян та юридичних осіб, відкривати (закривати) від їх імені рахунки, користуватися депозитними, індивідуальними банківськими сейфами в банківських установах, у тому числі в іноземній валюті та в цінних паперах, користуватися та розпоряджатися належними їм коштами та цінними паперами, мати право розпорядчого підпису за такими рахунками, укладати всі дозволені законом угоди, договори цивільно-правового характеру, в тому числі кредитні, установчі, а також угоди про внесення змін і доповнень до раніше укладених угод та угоди про їх розірвання.
14.03.2011 року між ОСОБА_6, ОСОБА_1, представником яких був ОСОБА_2, котрий діяв на підставі довіреностей, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Т.Ю. 25.09.2009 р. за №№4829 та 4830, з однієї сторони як «продавцями», та ОСОБА_3, як «покупцем», був укладений Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 посвідчений Державним нотаріусом Шостої Київської нотаріальної контори Ларіною О.В., зареєстрований в реєстрі за №1-894 (т.1 а.с.106-107, 152 ).
У подальшому на підставі договору дарування квартири від 18.04.2011 року, посвідченого Державним нотаріусом Шостої Київської нотаріальної контори Ларіною О.В., ОСОБА_3 подарував своєму батькові ОСОБА_2 спірну квартиру (т.1 а.с.125-125, 153).
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
На підставі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - частина 1; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності - частина 2; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина 3; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом - частина 4; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - частина 5; правочин, що вчиняється батьками
(усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей - частина 6.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьої, п"ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка посилалася на те, що вона та її чоловік видали своєму сину ОСОБА_2 довіреності на представництво їх інтересів лише з метою оформлення соціальної допомоги, вони не мали наміру на продаж квартири. Про відчуження сином квартири вона дізналася лише під час оформлення спадщини. Вважає, що її син діяв не в інтересах довірителів, вчинив правочини лише у своїх інтересах, що є порушенням вимог діючого законодавства, а тому просила визнати вказані правочини недійсними.
Дані доводи позивачки ОСОБА_1 ні відповідачами, ні їх представниками не спростовані.
На підставі ч.ч.1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов"язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Як видно з пояснень відповідача ОСОБА_2, після конфлікту між ним та братом ОСОБА_5 він за усною згодою матері мав намір переоформити право власності на спірну квартиру на себе, проте на підставі наявних довіреностей, виданих батьками на його ім»я, він цього виконати не міг, тому за рекомендацією юриста відчужив квартиру синові, а потім син подарував квартиру йому. Будь-яких коштів за договором купівлі-продажу він від сина не одержував й батькам не передавав.
Вказані обставини свідчать про те, що волевиявлення продавців спірної квартири ОСОБА_6, ОСОБА_1, в інтересах яких діяв їх син ОСОБА_2, при укладенні Договору купівлі-продажу спірної квартири не відповідало їх внутрішній волі. Крім того, при вчиненні відповідачем даного правочину від імені своїх батьків, яких він представляв, ОСОБА_2 в супереч вимогам ст. ч. 3 ст.238 ЦК України діяв у власних інтересах, оскільки мав намір сам набути права власності на вказану квартиру. Використовуючи в своїх інтересах повноваження, надані в довіреності батьками, відповідач ОСОБА_2 уклав договір купівлі -продажу із членом своєї сім'ї - сином ОСОБА_3, тобто з особою, з якою можна домовитися та на яку можна впливати та довіряти, при цьому не отримав від покупця коштів за продану квартиру, і син в подальшому безоплатно передав відповідачеві у власність спірне майно.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування обґрунтованими, доведеними в судовому засідання і такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про необхідність застосування до даних правовідносин наслідків спливу позовної давності не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В судовому засіданні встановлено, що спірні договори: купівлі -продажу вказаної квартири та дарування квартири були укладені відповідно 14.03.2011 року та 18.04.2011 року.
З даним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 02.08.2016 р.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що зазначені договори були укладені без згоди та відома власників квартири ОСОБА_6 та ОСОБА_1
Як свідчать наявні у справі копії квитанцій та рахунків на ім'я позивачки, остання продовжувала сплачувати витрати за житлово-комунальні послуги, отримані у вказаній квартирі (т.1 а.с. 22-65).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік позивачки ОСОБА_6 помер. У березні 2015 року ОСОБА_1 мала намір оформити спадщину після померлого чоловіка, проте виявила відсутність правовстановлюючих документів на квартиру, а тому звернулася до правоохоронних органів із відповідною заявою від 10.03.2015 року.
Вказане підтверджується витягом із кримінального провадження №12015100030002718 (т.1 а.с. 12).
При відновленні правовстановлюючих документів на квартиру, позивачка дізналася, що власником квартири є її син ОСОБА_2 Отже, в березні 2015 р. позивачка ОСОБА_1 довідалася про порушення відповідачами її права власності на квартиру.
Відповідачами не надано суду будь-яких належних та переконливих доказів, які б свідчили про те, що позивачці було відомо про укладені договори раніше березня 2015р.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, визнавши недійсними: договір купівлі - продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_2, який діяв від імені довірителів ОСОБА_1 й ОСОБА_6, та ОСОБА_3, посвідчений 14.03.2011 р. Державним нотаріусом Шостої Київської нотаріальної контори Ларіною О.В., зареєстрований в реєстрі за №1-894, а також договір дарування цієї квартири від 18.04.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений Державним нотаріусом Шостої Київської нотаріальної контори Ларіною О.В., зареєстрований в реєстрі за №1-1539.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційнускаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 14 березня 2011 року Шостою Київською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі №1-894.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 18 квітня 2011 року Шостою Київською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі №1-1539.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: