У Х В А Л А[1]
20 вересня 2017 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва Кирилюк Г.М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про виправлення помилки у виконавчому листі у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного музею історії України про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Національного музею історії України на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року,
встановив:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року заяву ОСОБА_2 про виправлення помилки у виконавчому листі задоволено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, генеральним директором Національного музею історії України - Сосновською Т.В. подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу Національного музею історії України на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року залишено без руху і надано строк для усунення її недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, а саме для оплати судового збору у розмірі 1 600,00 грн.
24 липня 2017 року до Апеляційного суду містка Києва звернувся представник Національного музею історії України з клопотанням про звільнення від сплати судового збору з тих підстав, що Національний музей історії України є неприбутковою організацією, фінансування якої відбувається за рахунок державного бюджету України, відповідно до кошторису та паспорту бюджетної програми, що затверджуються Міністерством фінансів України та Міністерством культури України. Станом на 24.07.2017 року Управлінням державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва зупинено проведення платежів за платіжними дорученнями Національного музею історії України за всіма кодами програмної класифікації видатків, економічної класифікації видатків бюджету, що фактично не дає можливості апелянту провести сплату судового збору. Крім того, в кошторисі Національного музею історії України відсутня відповідна стаття витрат, яка б дозволила апелянту провести оплату судового збору.
З огляду на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження майнового стану, який унеможливлює сплату судового збору за подачу апеляційної скарги, ухвалою від 07 серпня 2017 року представнику Національного музею історії України у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року на строк п'ять днів з моменту отримання копії ухвали.
22 серпня 2017 року представник Національного музею історії України подав клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з тих підстав, що станом на 22.08.2017 року обставини, якими була зумовлена неможливість оплати Національним музеєм історії України судового збору не усунуті, та наразі у них немає можливості усунути недоліки, вказані в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 07.08.2017 року.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року задоволено клопотання представника Національного музею історії України та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року на п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
18 вересня 2017 року на адресу Апеляційного суду м. Києва від генерального директора Національного музею історії України Сосновської Т.В. надійшло клопотання про розстрочення сплати судового збору через відсутність в кошторисі Національного музею історії України відповідної статті витрат, яка б дозволила апелянту провести оплату судового збору. Управлінням державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва зупинено проведення платежів за платіжними дорученнями Національного музею історії України за всіма кодами програмної класифікації видатків, економічної класифікації видатків бюджету, що фактично не дає можливості апелянту провести сплату судового збору.
У п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Представником Національного музею історії України не надано жодного доказу на підтвердження того, що майновий стан апелянта перешкоджає сплаті судового збору.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Оскільки, у Національного музею історії України було достатньо часу, починаючи з червня 2017 року, для вирішення питання оплати судового збору у сумі 1 600 грн., протягом якого судовий збір ним сплачено не було, в задоволенні заяви від 18 вересня 2017 року про розстрочення судового збору слід відмовити.
Частиною 3 ст. 27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Станом на 20 вересня 2017 року апелянтом не усунуто недолік, зазначений в ухвалі, а саме, не надано суду оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 1600 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
Статтею 121 ЦПК України, зокрема частиною 2, передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути апелянту.
У відповідності до вимог ч.5 ст.121 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення.
Керуючись ст. 121, 295, 297 ЦПК України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника Національного музею історії України про розстрочення сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу Національного музею історії України на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя:
Справа № 761/24275/15-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/796/8413/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.