Справа № 362/3071/17
Провадження № 2/362/1951/17
11 вересня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі - Дрозденко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Васильківська міська рада Київської області, про визнання порядку спілкування з дитиною,-
В червні 2017 року позивач звернувся до суду з вимогами про визначення способу участі, зокрема, систематичні побачення (з вечора кожної другої та четвертої п'ятниці по вечір другої та четвертої неділі включно кожного календарного місяця) у вихованні його сина ОСОБА_3, можливість спільного з ним відпочинку (під час літніх, осінніх, зимових, весняних канікул порівну з Відповідачем), відвідування сином його місця проживання безперешкодно, не погоджуючись з відповідним рішенням органу місцевого самоврядування - виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області № 196 від 30.05.2017 року.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, не погодившись
з графіком побачень, запропонованим позивачем, зазначивши, що з позовних вимог не вбачається, які конкретно години вечірнього часу позивач має на увазі, вказуючи період побачень з вечора кожної другої та четвертої п'ятниці по вечір другої та четвертої неділі включно кожного календарного місяця. Просячи суд дозволити відвідування дитиною місця проживання позивача безперешкодно, останній не вказує адресу цього місця проживання. Якщо брати до уваги адресу реєстрації місця проживання позивача - Полтавська область, то це місце проживання є досить віддаленим від постійного місця проживання дитини. По наявній у відповідачки інформації позивач не має власного автомобіля, що свідчить про те, що позивач разом з дитиною безперешкодно і коли йому заманеться громадським транспортом возитиме дитину на далеку відстань. Також, з початком навчального року дитина пішла в перший клас, що тягне за собою необхідність постійно займатись з дитино, виконувати домашні завдання після школи та на вихідних. За місцем проживання у сина є всі необхідні умови для навчання та розвитку, про що свідчать акти обстеження умов проживання, копії яких додаються. Які умови проживання у позивача, як і адреса його проживання відповідачці не відомо. В період дошкільної освіти позивач розвитком та навчанням дитини не займався, підтверджуючі документи додаються. Беручи до уваги вказаний факт, відповідачка переконана, що і шкільним навчальним процесом дитини позивач також займатись не буде. Крім того, за станом здоров'я дитина потребує додаткової уваги та відповідного догляду, так як перебуває на амбулаторному обліку з діагнозом гострий бронхіт з обструктивним станом.
Представник Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області позов не визнав, посилаючись на доведення позивачем умов проживання для перебування сина, віддаленість місця проживання заявника та його матеріального становища для утримання малолітнього сина.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно із положеннями ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Згідно із положеннями ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Положеннями ч.ч.1 і 2 ст.155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У відповідності до положень ст.18 Конвенції Про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до положень ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Положеннями п.1 ст.9 Конвенція Про права дитини встановлено правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
З наведених вище норм діючого законодавства можна зробити висновок, що сторони по справі зобов'язані здійснювати свої батьківські обов'язки щодо дитини, мають право на спілкування з дитиною, її виховання.
Відповідно до положень ст.159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Згідно з положеннями ст.141 СК України, http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_602/ed_2017_07_08/pravo1/T022947.html?pravo=1 - 602мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто права та обов'язки матері та батька щодо дитини є рівними навіть тоді, коли вони не є подружжям. На обсяг батьківських прав та обов'язків не впливає та обставина, що один із батьків проживає окремо від дитини.
Як зазначено в положеннях ст.19 СК України, http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_91/ed_2017_07_08/pravo1/T022947.html?pravo=1 - 91при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Судом встановлено, що у сторін по справі ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого 10 серпня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а.с. 7).
Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 30.05.2017 року № 196 вирішено визначено години спілкування ОСОБА_1, який проживає окремо від дитини, у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожної другої і четвертої суботи та неділі з 10.00 до 17.00 години, а в літній період - до одного місяця за домовленістю між батьками (а.с. 8).
З висновків за матеріалами перевірки заяви відповідача ОСОБА_2 Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 06.05.2016 року та 04.01.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 після припинення спільного проживання з відповідачкою та сином, неодноразово, не попереджуючи про це матір, забирав сина з дитячого садочка, повертаючи його лише через декілька днів, при цьому без її дозволу вивозив малолітнього сина до Полтавської області за місцем свого проживання та його матері. Крім того, позивач не відповідав на телефонні дзвінки матері малолітнього сина, що позбавляло відповідачку дізнатися де її син та її можливості спілкуватися з сином з власної ініціативи (а.с. 24-25).
Відповідно до акту від 10.06.2017 року, позивач не з'явився на зустріч з сином ОСОБА_3 10.06.2017 року з 10:00 до 17:00, згідно встановленого часу спілкування за рішенням Васильківської міської ради виконавчого комітету № 196 від 30.05.2017 року (а.с. 26).
Згідно актів від 11.06.2017 року, 24.06.2017 року, 25.06.2017 року, 12.08.2017 року, 13.08.2017 року, позивач не забирав свого сина ОСОБА_3 в ці дні з 10:00 до 17:00 години, як було встановлено вищезазначеним рішення виконавчого комітету (а.с. 27-31).
Згідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 №455/02.01-12 від 30.08.2017 року виконавчий комітет Васильківської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільним позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32-33).
Актом обстеження умов проживання дитини сторін ОСОБА_3 № 48 за адресою: АДРЕСА_1, зроблено висновок про те, що для дитини створені належні умови для проживання та розвитку (а.с. 34).
Відповідно до акту обстеження житлових умов відповідача ОСОБА_2 від 28.04.2017 року, складеного депутатом Васильківської міської ради VІІ скликання ОСОБА_4 - умови для проживання мати з сином за адресою: АДРЕСА_1 - задовільні. Будинок, в якому вони проживають - цегляний, з капітальним та косметичним ремонтом (а.с. 35).
Згідно довідки від 9 серпня 2017 року Васильківського дошкільного навчального закладу № 7 «Іскорка», дитина сторін ОСОБА_3 відвідував заклад з вересня 2013 року по квітень 2017 року. Дитина, яку приводила та забирала мати, завжди знаходилась в охайному стані. Батько у виховальному процесі не приймав (а.с. 36).
З довідки центру організації дитячого дозвілля за програмою «підготовка до школи» від 11.07.2017 року, відповідач приводила свого сина на заняття, починаючи з квітня 2017 року, тричі на тиждень (а.с. 37).
Відповідно до довідок Васильківського районного центру первинної медико-санітарної допомоги від 27.07.2017 р. та 28.07.2017 р. ОСОБА_3 перебував на амбулаторному обліку у КЗВРР «ВРЦПМСД» Васильківської амбулаторної загальної практики сімейної медицини №2 з діагнозом - гострий бронхіт. Батько дитини не приймав участі у медичному нагляді за дитиною під час її перебування на обліку (а.с. 38).
Під час розгляду справи судом встановлено, що між сторонами постійно виникають сварки та непорозуміння щодо виконання графіку, встановленого рішенням виконавчого комітету, а також щодо можливості побачень батька з дитиною, які як вбачається з відповідних Актів він ігнорує.
Також слід зазначити, що факт проживання батька в населеному пункті Полтавській області, а тому, віддаленому від постійного місця проживання дитини, відсутність обстежень умов проживання позивача в Полтавській області та відсутність даних про його матеріальне становище, в тому числі, його місячний дохід та офіційне працевлаштування, унеможливлює суду прийняти рішення на його користь.
Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.141, 151, 152, 153, 154, 157, 158, 159, 181 СК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або закінченню апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Корнієнко С.В.