31 січня 2007 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
Головуючого - Гошовського Г.М., суддів - Дорчинець С.Г., Стана І.В., за участю прокурора - логойди O.K.
розглянув у відкритому засіданні матеріали за апеляцією прокурора на постанову судді Ужгородського /міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2006 року.
цією постановою за скаргою директора ТОВ «Топко-України" ОСОБА_1., яку задоволено, скасовано постанову начальника відділу нагляду прокуратури закарпатської області від 19 вересня 2006 року про порушення кримінальної справи за фактом замаху на привласнення чужого майна службовими особами ТОВ «топко-Україна" в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.15, 191 ч.5 КК України.
зі змісту останньої вбачається, що службові особи тов «топко-Україна" незаконно видали податкові накладні, на підставі яких товариством незаконно включено до складу податкового кредиту суми пдв з вартості придбаного волоського горіха в розмірі 863 281 грн. 63 коп., в результаті чого до бюджету не надійшло пдв на загальну суму 856 522 грн. 95 коп., про що зазначено в акті перевірки №НОМЕР_1 від 22 лютого 2006 року за період з 1.10.2004 р. по 30.09.2005 року.
Постанова судді мотивована тим, що акт перевірки №НОМЕР_1 від 22.02.2006 р. про дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.10.2004 р. по 30.09.2005 р. ТОВ «Топко-Україна" не є ні підставою, ні приводом до порушення кримінальної справи, оскільки оскаржений до Адміністративного Суду України і рішення не прийнято до цих пір. крім того з вказаного акту вбачається, що порушення податкового законодавства зі сплати ПДВ допущено ПП «Причілокуспіх" та ПП «Торіус", а не ТОВ «Топко-Україна".
Суддя також в своїй постанові вказав, що на момент порушення кримінальної справи начальнику відділу нагляду прокуратури закарпатської області було відомо, що відповідальними за дотримання податкового законодавства ТОВ «топко-Україна" є його директор та головний бухгалтер, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.98 кпк України кримінальна справа має бути порушена конкретно щодо них. Ці вимоги закону були порушені і справа порушена по факту.
В апеляції прокурор порушує питання про скасування постанови судді як незаконної, необгрунтованої, посилаючись на те, що в суд у порядку кримінально-процесуального законодавства може бути оскаржена
справа: № 11-54/07
головуючий у першій інстанції: Семерак ІО.
Доповідач: Дорчинець С.Г. Номер рядка статистичного звіту:
лише постанова про порушення кримінальної справи стосовно певної особи з метою запобігання порушення її конституційного права на судовий захист, крім того, в постанові про порушення кримінальної'справи наведені такі обставини, які у разі доведеності можуть бути злочинними, а також мають бути спростовані чи підтверджені під час проведення досудового слідства. Судом не враховано, що приводом для порушення кримінальної справи послужили матеріали перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства службовими особами ТОВ «Топко-Україна", проведеної Ужгородським мвпм дщ у м. Ужгороді, в яких міститься рапорт старшого о/у вказаного відділу податкової міліції про скоєння службовими особами ТОВ «Топко-Україна" злочину, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 191 ч.5 КК України, а не тільки акт перевірки додержання вимог законодавства про сплату податку ТОВ «Топко-Україна" за період з 9.07.2005 р. по 30.09.2005 p., проведеної службовими особами Ужгородської МДПІ, як вказано в постанові суду від 23.11.2006 року. Крім того, вказує, що суддя не врахував, що в матеріалах перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Топко-Україна" , проведеної Ужгородським МВПМ ДПІ в м. Ужгороді, встановлено порушення вимог закону України «Про податок на додану вартість", оскільки право на відшкодування з бюджету пдв наступає лише за наявності фактичної сплати цього податку, хоча в той же час встановлена відсутність цієї обов'язкової підстави для відшкодування пдв з бюджету. При винесенні постанови про порушення кримінальної справи в повному обсязі дотримано вимоги ст.94 кпк України щодо приводів і підстав для порушення кримінальної справи. Суддя ж в порушення рішення Конституційного Суду України від 31.01.2003 року вдався до оцінки доказів, чого у даній стадії провадження не вправі був робити. Просить скасувати постанову судді.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши кримінальну справу, представлену СВ ПМДПА у Закарпатській області та матеріали, надані судом, апеляційний суд вважає, що апеляція не може бути задоволена з таких підстав.
Згідно вимог ст.ст.236-7, 347, 348 КПК України визначають коло судових рішень, на які може бути подана апеляція і осіб, які мають право подати апеляцію, в тому числі скарги на постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, тому, посилання апелянта на те, що постанова про порушення кримінальної справи по факту вчинення злочину службовими особами не підлягає оскарженню, є незаконним оскільки саме директор та головний бухгалтер ТОВ, як службові особи, є відповідальними за дотримання податкового законодавства і що передбачено їх посадовими (службовими) обов'язками.
Відповідно до вимог ч.2 ст.98 КПК України, якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, справу має бути порушено щодо цієї особи. Приймаючи до уваги вказане, постанова про порушення кримінальної справи по факту вчинення злочину службовими особами є незаконною.
Крім того ч.І ст.94 КПК України містить вичерпний перелік приводів та підстав до порушення кримінальної справи: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; явка з повинною; повідомлення, опубліковані в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
З представленої апеляційному суду кримінальної справи видно, що вказані приводити та підстави відсутні.
Посилання апелянта на те, що приводом для порушення кримінальної справи явився акт державної податкової адміністрації України Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області за №НОМЕР_1 від 22.02.2006 року «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Топко-Україна" за період з 1.10.2004 р. по 30.09.2005 р. та валютного законодавства за період з 9.07.2005 р. по
30.09.2005 р. є лише припущенням, а достовірність вказаного акту
викликає серйозні сумніви. Оскільки акт №НОМЕР_1 від
22.02.2006 р. оскаржений до господарського суду Закарпатської області і
як адміністративного суду та рішення по ньому не постановлене.
крім того, з вказаного акту вбачається, що податкове законодавство зі сплати пдв порушили не ТОВ «Топко-Україна", а ПП «причілокуспіх" та ПП «торіус".
при таких обставинах апеляція прокурора є безпідставною, а постанова судді обґрунтованою.
керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.11.2006 року про скасування постанови начальника відділу нагляду прокуратури Закарпатської області від 19.09.2006 року про порушення кримінальної справи за фактом замаху на привласнення чужого майна службовими особами ТОВ «Топко-Україна" в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем за ст.15 ч.2, 191 ч.5 КК України - без зміни.
головуючий - Гошовський Г.М.,
судді - Дорчинець С.Г., Стан І.В.