Копія
Головуючий по справі: ВЕРЛАНОВ С.М. Доповідач: НОВОВ С.О.
УХВАЛА №11а-72-2007
Іменем України
12 січня 2007 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України в складі: головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМША А.С., суддів: полковника юстиції НОВОВА С.О. і підполковника юстиції ПОЛОСЕНКА B.C., при секретарі ЛОПУШНЯК І.П., за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції БЄСЄДІНА Р.Ю. та скаржника адвоката ОСОБА_1, розглянувши в судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою скаржника на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 10 листопада 2006 року, винесену за скаргою ОСОБА_1 на постанову першого заступника військового прокурора Центрального регіону України від 09 вересня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи,
встановив:
У жовтні 2006 року адвокат ОСОБА_1, захищаючий інтереси обвинуваченого ОСОБА_2., звернувся до суду зі скаргою на постанову першого заступника військового прокурора Центрального регіону України полковника юстиції ЗЕЛШСЬКОГО О.В. від 09 вересня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно заступника військового прокурора Центрального регіону України полковника юстиції ОСОБА_3. на підставі ст. 6, п. 2 КПК України - за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України.
10 листопада 2006 року, розглянувши вказану скаргу, військовий місцевий суд Київського гарнізону виніс постанову, якою залишив її без задоволення.
Не погоджуючись з постановою суду від 10 листопада 2006 року, скаржник подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить постановити ухвалу про скасування зазначеної постанови та направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд до того ж суду але в іншому складі судців.
В обґрунтування цього апелянт посилається на те, що постанова суду від 10 листопада 2006 року є незаконною із-за невідповідності висновку суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
2
Зокрема, як зазначається в апеляції, невідповідність висновку суду першої інстанції фактичним обставинам справи полягає в тому, що суд не дав належної правової оцінки і не спростував факти, які були зазначені в його, ОСОБА_1, скарзі до суду від 23.10.2006 року щодо вчинення з боку заступника військового прокурора Центрального регіону дій, направлених на втручання в діяльність захисника.
Також, як зазначається далі в апеляції, суд не дав належної оцінки тому факту, що перевірка, яку здійснював прокурор ЗЕЛШСЬКЙЙ О.В. була безпринциповою, тобто без дотримання обов'язкового принципу повноти досудового слідства.
Ці та інші наведені в апеляції доводи, в тому числі особиста зацікавленість головуючого в процесі в результатах справи на стороні прокурора, на думку апелянта, призвели до того, що суд прийняв необґрунтоване і незаконне рішення.
Заслухавши доповідача, виступ скаржника на підтримку апеляційної скарги та прокурора, який вважав необхідним постанову суду залишити без змін, а подану апеляцію - без задоволення, а також розглянувши представлені матеріали і обговоривши доводи апеляційної скарги, військовий апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду повинна бути залишена без змін, виходячи з наступного.
По-перше, незважаючи на обставини наведені в апеляції, вона не містить в собі переконливих доводів того, що при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, суддею були допущені порушення вимог процесуального законодавства, в тому числі вимог ст. 236-2 КПК України, які можуть потягти за собою скасування або зміну судового рішення.
Як видно з представлених на апеляцію матеріалів, суд першої інстанції, вивчивши матеріали на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно заступника військового прокурора Центрального регіону України полковника юстиції ОСОБА_3., дійшов правильного висновку про те, що відповідна постанова прокурора була винесена з дотриманням вимог, передбачених главою 8 КПК України, в тому числі ст. 99 цього Кодексу, а тому обґрунтовано залишив скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
По-друге, доводи апеляції щодо незаконності постанови суду першої інстанції через невідповідність його висновку фактичним обставинам справи взагалі є безпідставними, оскільки відповідно до вимог, передбачених ст. 236-2 КПК України, предметом розгляду судді є не матеріали кримінальної справи, а лише матеріали на підставі яких було відмовлено в порушенні справи.
При цьому, процесуальний закон не містить норми, яка б покладала на суд обов'язок, під час розгляду скарги на постанову про відмову в порушенні справи, проводити будь-які дії, направлені на встановлення фактичних обставин справи.
Стаття 236-2 КПК України прямо визначає, що суддя лише вивчає матеріали на підставі яких було відмовлено в порушенні справи та в разі необхідності заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу, після чого приймає відповідне рішення в залежності від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 цього ж Кодексу.
У зв'язку з цим, суд не повинен і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті, в тому числі давати правову оцінку фактичних обставин справи, які до того ж, відповідно до вимог ст. 97 КПК України не встановлювались, а лише перевірялись.
По-третє, доводи апеляції щодо безпринциповості та неповноти здійсненої прокурором перевірки не грунтуються на вимогах процесуального законодавства, зокрема ст. 97 КПК України, яка передбачає, що перевірка заяви чи повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи здійснюється тільки в разі необхідності і обмежується лише відібранням пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребуванням необхідних документів, а тому на таку перевірку не можуть поширюватись вимоги ст. 22 КПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
За таких обставин, посилання в апеляції на те, що під час перевірки не були опитані очевидці дій прокурора ОСОБА_3, які мали місце в ході судового засідання 17 серпня 2006 року і які скаржник вважає злочинними, зокрема секретар судового засідання та дружина обвинуваченого ОСОБА_2., не можуть служити підтвердженням порушення принципу повноти досудового слідства, оскільки ніякого досудового слідства не було і до порушення кримінальної справи не могло бути, а також безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
Що ж стосується інших наведених в апеляційній скарзі доводів, в тому числі щодо будь-якої зацікавленості суду при розгляді скарги адвоката ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні справи, то вони також не можуть бути визнані обгрунтованими, оскільки носять неконкретний і суб'єктивний характер.
Таким чином, жоден з доводів, наведених в апеляції, не може бути визнаний обгрунтованим і достатнім для скасування постанови суду від 10 листопада 2006 року, яка була винесена у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 і 377 КПК України, військовий апеляційний суд Центрального регіону,
ухвалив:
Постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 10 листопада 2006 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову першого заступника військового прокурора Центрального регіону України від 09 вересня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.