Справа № 603/438/17
Провадження № 3/603/152/2017
"18" вересня 2017 р. м. Монастириська
Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Іванчук В. М. розглянувши матеріали, які надійшли від Управління Держпраці у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительку с.Рідколісся Монастириського району Тернопільської області, директор Монастириського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), до адміністративної відповідальності не притягувалась,
- за ч. 2 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1, як посадова особа - директор Монастириського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 07.09.2010 року згідно розпорядження голови Молнастириської РДА №411, яка наділена правом прийому та звільнення працівників, як керівник не забезпечила у 2016 році виконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, а саме, середньооблікова чисельність працівників у 2016 році - 73 особи з них 1 особа з інвалідністю проте кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 3 особи,
ОСОБА_1 вину свою визнала частково, у вчиненому розкаялась, суду по справі пояснила, що причиною незабезпеченості виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році стало те, що в територіальному центрі працювали три працівники з інвалідністю - один працював до закінчення опалювального сезону, інший протягом року, а третій працював та вибув у відпустку по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку, а тому просить суд суворо її не карати.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з ч. 2 ст. 188-1 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Крім часткового визнання в судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини, скоєне правопорушення також підтверджується даними встановленими в Акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №19-12-038/276 складеного за результатами перевірки Монастириського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) проведеним з участю Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_2 в період з 22.06.2017 року по 23.06.2017 року, даними встановленими в протоколі №19-12-038/165 про адміністративне правопорушення від 23.06.2017 року, а також іншими матеріалами справи.
За даних обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-1 КУпАП - невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Однак проаналізувавши причини такого порушення встановлено, що воно допущено в зв'язку з відсутністю в 2016 році в Монастириському районному центрі зайнятості безробітних осіб з інвалідністю, для яких були б підходящими вакансії «оператор котельні», «кухар», «сестра медична», «інспектор з кадрів», що підтверджується інформаціє, наданою Монастириським районним центром зайнятості від 14.09.2017 року №04/722.
Згідно зі ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Суд, керуючись ст. 33 КУпАП, приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу винної, ступінь її вини, щире розкаяння у вчиненому, відсутність суспільної шкоди від вчиненого діяння, дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 ст. 22 КУпАП та звільнити останню від адміністративної відповідальності при малозначності вчиненого правопорушення.
Керуючись ст. ст. 22, 23, 33, ч. 2 ст. 188-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В силу ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Справу провадженням закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках передбачених КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області.
Суддя ОСОБА_3