Справа № 461/1761/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/783/4812/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:81
12 вересня 2017 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Ніткевича А.В., Копняк С.М.,
секретаря - Юзефович Ю.І.,
з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 18 березня 2016 року у справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романа Назара Олеговича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2016 року подання старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Роман Н.О. задоволено.
Тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до повного виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду згідно виконавчого листа №459/4558/14-ц, виданого 16.04.2015 року Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по кредитному договору в розмірі 249783,01 доларів США та 227 692 грн. 65 коп., що в загальній сумі, в гривневому еквіваленті становить 3 462 384 грн. 18 коп.
Ухвалу суду оскаржив представник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, просить її скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні вказаного подання.
Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що, задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що наявність у боржника невиконаного зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням, є підставою для обмеження у його праві виїзду за межі України, однак, такий висновок суду суперечить закону та правовій позиції Верховного Суду України в такій категорії справ, відповідно до яких, державним виконавцем повинно бути доведено факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням. На думку апелянта, державний виконавець не довів, а суд першої інстанції не встановив факту ухилення боржника від виконання таких зобов'язань. Апелянт звертає увагу, що державний виконавець здійснив лише один виклик боржника 13.10.2015 року рекомендованим листом, який повернувся за закінченням терміну зберігання, повторних викликів не здійснював і дійсне місце проживання (перебування) боржника не встановлював, а тому ця обставина не може свідчити про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду. Крім того, зазначає, що боржнику на праві власності належить частка в нерухомому майні за адресою: АДРЕСА_1 м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області.
В судове засідання апеляційного суду представник названого вище органу ДВС та сторона стягувача не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку (а.с.69-70), клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому справу розглянуто апеляційним судом у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України у їхній відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони апелянта в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».
У відповідності до ст.6 цього Закону, в чинній на момент розгляду подання редакції, може бути тимчасово відмовлено у видачі закордонного паспорту або тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, - до виконання зобов'язань.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», в чинній на момент розгляду подання редакції, визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Цією статтею закріплено право державного виконавця, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його у встановленому законом порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах; звертатись до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.
Частиною шостою статті 12 цього Закону встановлені обов'язки боржника у виконавчому провадженні, а саме: утримуватись від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, в тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтись за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
У відповідності до п.18 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи, за межі України до виконання зобов'язань.
Відповідно до ст.377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Цією статтею визначено, що суд негайно розглядає таке подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Отже, за змістом цієї норми процесуального закону суд, який вирішує подання, повинен перевірити наявність обставин, які підтверджують факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), на момент звернення державного виконавця з таким поданням.
Однак, суд першої інстанції вказаних вище вимог процесуального закону не виконав, що підтверджується наступним.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є боржником у виконавчому провадженні №48752693, відкритому відділом ПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області 18.09.2015 року з примусового виконання виконавчого листа №459/4558/14-ц, виданого 16.04.2015 року Червоноградським міським судом Львівської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №606/33-043 від 25.05.2007 року в розмірі 249783,01 доларів США та 227 692 грн. 65 коп., що в загальній сумі, в гривневому еквіваленті становить 3 462 384 грн. 18 коп. (а.с.3-4).
Поштове відправлення листа названого відділу ДВС від 18.09.2015 року з копією постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією на вказану у виконавчому листі адресу зареєстрованого місця його проживання, однак, воно повернулось з відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (а.с.5-6).
В процесі здійснення вказаного вище виконавчого провадження державним виконавцем вживались заходи для примусового виконання рішення суду, в результаті чого встановлено, що боржнику належить на праві власності 1/5 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, іншого нерухомого майна він не має, у нього відсутній дохід та немає відкритих у фінансових установах рахунків (а.с.7-18).
Вимога про явку боржника у названий відділ ДВС від 13.10.2015 року, відправлена боржнику на ту ж саму адресу місця його проживання, повернулась до відділу ДВС з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.13).
13.10.2015 року названим відділом ДВС було надіслано Адресно-довідковому відділу УУГІРФО ГУМВСУ у Львівській області запит для надання інформації щодо місця проживання боржника, з відповіді від 22.10.2015 року на який встановлено, що боржник ОСОБА_2 знятий з реєстрації за адресою, зазначеною у виконавчому листі: АДРЕСА_2 Львівської області, ще 22.07.2012 року з вибуттям у м.Київ (а.с.73).
В судовому засіданні представник боржника пояснив, що розгляд справи в суді відбувався в заочному порядку без участі боржника, на підтвердження чого надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.01.2017 року (а.с.74) про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23.12.2014 року, на підставі якого 16.04.2015 року було видано виконавчий лист, та на рішення апеляційного суду Львівської області від 05.09.2016 року, яке було ухвалене вже після постановлення судом оскаржуваної ухвали від 18.03.2016 року про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
Отже, з урахуванням наведеного, достатніх підстав для висновку про те, що на момент розгляду судом подання державного виконавця боржник знав про рішення суду, яке знаходилось на примусовому виконанні в названому відділу ДВС, та був належним чином повідомлений про наявність заведеного відносно нього виконавчого провадження на підставі цього рішення суду немає, а тому, відповідно, й підстав вважати доведеним факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов'язків теж немає.
Суд першої інстанції належної правової оцінки доводам державного виконавця та долученим до подання письмовим доказам не дав і, не встановивши факту ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов'язків, як того вимагають наведені вище норми закону, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для застосування до боржника ОСОБА_2 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Крім того, постановою державного виконавця названого вище відділу ДВС Романа Н.О від 29.02.2016 року виконавчий лист, на підставі якого було відкрите виконавче провадження №48752693, повернутий стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», про що державний виконавець не повідомив районний суд на момент надходження 15.03.2016 року матеріалів подання державного виконавця до суду та на момент постановлення судом 18.03.2016 року оскаржуваної ухвали.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні подання державного виконавця про обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України з наведених вище мотивів.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 18 березня 2016 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романа Назара Олеговича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Ніткевич А.В.
Копняк С.М.