Справа № 466/2624/17
«01» серпня 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Глинської Д.Б.
при секретарі Дмитришин Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування житлом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи - Третьої львівської державної нотаріальної контори про визнання права власності,
у квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування будинком АДРЕСА_1
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він проживає в АДРЕСА_1, власницею якого є відповідач ОСОБА_2 З метою покращення житлових умов між ним та відповідачем було досягнуто домовленості, що ним буде проведено ремонтні роботи в будинку, та що ОСОБА_2 взамін цього оформить на нього ? частину такого. В подальшому ним було проведено ремонтні роботи, однак відповідач відмовляється виконувати досягнуті домовленості, у зв'язку з чим він змушений звернутися в суд.
У процесі розгляду справи відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Третя львівська державна нотаріальна контора, в якому просить суд постановити рішення, яким:
- визнати за нею право власності в цілому на житловий будинок позначений в технічному паспорті літ. «А-1», «АІ-1» загальною площею 35,6кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
- визнати за нею та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині житлового будинку, що позначений в технічному паспорті літ. «2А-1», «2АІ-1», «а-1», «аІІ-1» загальною площею 196,7 кв.м., та сарай позначений літ. «З» який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Зустрічні позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона є співвласником власником житлового будинку АДРЕСА_1, в якому їй належить 1/2 частина, яку вона успадкувала після смерті матері. Друга 1/2 частина спірного будинку належала її батькові ОСОБА_3, який також помер. Оскільки, вона була єдиною спадкоємицею, то вона відповідно не зверталась в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини. Після смерті батька, вона фактично прийняла спадщину, оскільки вступила в управління або володіння спадковим майном. Також, зазначає, що нею було здійснено добудову до спірного будинку на підставі робочого проекту, та отримано дозвіл в Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради за № 881 від 29.07.1999 року. Усі витрати по будівництву та проведенню ремонтних робіт вона несла спільно з позивачем по первісному позову, в рівних частинах, а тому, не заперечує щодо набуття останнім права власності на 1/2 частину спірного будинку. Також, зазначала, що вона не чинить позивачу перешкод в користуванні будинком.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання, яке було призначено на 01 серпня 2017 року о 10.00 год., не з'явився, направив на адресу суду заяву, з якої вбачається, що він підтримує первісний позов та просить справу розглядати у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання, яке було призначено на 01 серпня 2017 року о 10.00 год. не з'явилась. Однак, подала до суду заяву, з якої вбачається, що вона підтримує зустрічний позов та просить справу розглядати у її відсутність.
З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити з наступних підстав.
З Свідоцтва про право на спадщину від 15.05.1996 року, виданого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою, вбачається, що ОСОБА_2 успадкувала 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1
З реєстраційного посвідчення від 31.03.1997 року вбачається, що право власності за ОСОБА_2 на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано в ЛОДКБТІ та ЕО.
З Свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 28.03.1964 року, виданого виконавчим комітетом Шевченківської Ради депутатів трудящих м. Львова, вбачається, що ОСОБА_3 являвся співвласником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1
З свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 вбачається, що батьками останньої були ОСОБА_3 та ОСОБА_6.
З свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_5 одружилась з ОСОБА_7 та взяла прізвище ОСОБА_7.
А отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 являється донькою померлого ОСОБА_3, та являється спадкоємцем першої черги спадкоємців. Інших спадкоємців судом не встановлено.
Стаття 549 ЦК України (в редакції Закону від 1963 року) визначала, що вважається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як встановлено судом ОСОБА_2 як на час смерті батька, так і після його смерті проживала в спірному будинку, а отже, остання прийняла спадщину та набула право власності на такий.
Підпункт 4.12 п. 4 гл. 10 роз. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ № 296/5 від 22.02.2012 року визначає, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Згідно п.п. 4.15 п. 4 гл.10 роз. ІІ Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Згідно п.п. 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку - якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що оригінали правовстановлюючих документів на спірне майно були втрачені, а тому, вона не змогла оформити право власності на спадкове майно.
З врахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 підлягають до задоволення.
З розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 881 від 29.07.1999 року «Про затвердження висновку міжвідомчої комісії», вбачається, що таким було затверджено висновок міжвідомчої комісії про узаконення самовільного будівництва, що на території будинковолодіння та зокрема окремо розташованого житлового будинку,та була погоджена його подальша експлуатація.
Згідно п.п.4, 5 статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
В силу ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Також, як встановлено судом, що усі витрати по будівництву та проведенню ремонтних робіт ОСОБА_2 та ОСОБА_1 несли спільно, в рівних частинах, та ОСОБА_2 не заперечує щодо набуття ОСОБА_1 права власності на 1\2 частину спірного будинку.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема можуть бути припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку, або іншим способом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а отже позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1, то таким не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 16, 357, 392 ЦК України, ст. 549 ЦК УРСР, ст. ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування житлом - відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в цілому на житловий будинок позначений в технічному паспорті літ. «А-1», «АІ-1» загальною площею 35,6 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині житлового будинку, що позначений в технічному паспорті літ. «2А-1», «2АІ-1», «а-1», «аІІ-1» загальною площею 196,7 м.кв., та сарай позначений літ. «З» який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя Д. Б. Глинська