Справа № 459/849/17
Провадження № 2/459/508/2017
13 вересня 2017 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Рудакова Д.І.,
з участю секретаря судових засідань Головка А.М.,
позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третьої особи: Відділу у справах дітей Червоноградської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
23.03.2017 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. На обґрунтування своїх вимог послалась на те, що 21.08.2014 року зареєструвала шлюб з відповідачем, який розірвано рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24.10.2016 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Син постійно проживає з нею, відповідач не надає коштів на утримання дитини, рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05 липня 2016 року зобов'язаний до сплати аліментів.Згідно довідки державного виконавця Червоноградського міського ВДВС ГТУЮ у Львівській області сума боргу станом на 06 лютого 2017 року становить 9953,88 грн.Відповідач не цікавиться станом здоров'я сина, не провідує дитину та не приймає участі в його вихованні, а отже ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Останній не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не дбає про дитину, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її розвиток як складову виховання, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.
14.08.2017 року відповідач подав заперечення на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що у 2016 році виховувати сина не міг, оскільки цілий рік перебував на реабілітаційному лікуванні у м. Львові. На даний час постійно цікавиться інтересами сина намагається його відвідувати та спілкуватись не зважаючи на те, що позивач чинить перешкоди в цьому.Він сплачує заборгованість по аліментах. Доводи позивача викладені в позовній заяві є безпідставними та суперечать інтересам сина. Зазначає, що він добросовісний батько та враховуючи життєві обставини, які склались максимально можливо виконує обов'язки батька.
13.09.2017 року представник відповідача подав пояснення, у якому зазначив, що після розірвання шлюбу ОСОБА_3 неодноразово намагався в добровільному порядку визначити порядок участі у вихованні дитини, проте позивач чинила та надалі чинить перешкоди у вихованні сина.ОСОБА_3 уже два рази звертався із заявою в орган опіки і піклування із заявою щодо визначення участі у вихованні та спілкуванні сином, та встановленні днів побачень.Остання заява була подана 16.08.2017 року, а попередня заява із невідомих причин розглянута не була.Крім того, попри штучні перепони які були створені позивачем у спілкуванні ОСОБА_3 із сином, на протязі кількох місяців він знаходився на лікуванні.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала пославшись на обставини, викладені у позовній заяві, та додатково пояснила, що позивач наркозалежний, він неодноразово проходив лікування, однак надалі починав вживати наркотики, у такому стані він приходив до дитини. Заборгованість по аліментах погасив лише перед розглядом цієї справи. Бажання бачитись з дитиною у останнього немає, не вітав дитину на день народження. Просила позов задовольнити.
Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Відповідач пояснив, що телефонував позивачу щоб бачитись з дитиною, однак вона заборонила. Зазначив, що хоче бачитись з дитиною. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник органа опіки та піклування - Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, зазначила що підтримує рішення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 29.08.2017 року № 159, у якому зазначено, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.08.2014 року. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24.10.2016 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано.
Від подружнього життя у сторін є син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1
Згідно наявних у матеріалах справи пояснень ОСОБА_6, ОСОБА_7, ще до народження дитини відповідач залишив сім'ю, жодного разу він не з'являвся та не цікавився сином, матеріальної допомоги не надає.
Відповідно до акта КП «Комунальник» від 23.02.2017 року, дочка ОСОБА_8 та внук ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1
Постановою судді Червоноградського міського суду Львівської області від 31.12.2014 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП. У постанові зазначено, що ОСОБА_3 керував автомобілем «Шкода Октавія» у стані наркотичного сп'яніння.
Згідно розрахунку заборгованості за виконавчим листом №459/1258/16-ц від 21.07.2016 року, станом на 13.09.2017 року у ОСОБА_3 заборгованість, згідно наявних у Червоноградському міському ВДВС ГТУЮ у Львівській області даних, відсутня, переплата становить 763, 85 грн.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У ч.ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За правилами ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - постанова ПВСУ від 30.03.2007 року № 3), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осі, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (п. 15 цієї постанови).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (абз. другий п. 16 постанови ПВСУ від 30.03.2007 року № 3).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року (з наступними змінами та доповненнями) суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається, зокрема, на те, що відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться його станом здоров'я, не провідує сина, матеріально не забезпечує останнього, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей.
Під час судового розгляду встановлено, що відповідач має бажання бачитись та спілкуватись з дитиною, певний період часу не бачився з сином, оскільки перебував на лікуванні, вважає, що йому чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною з боку позивача, заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
Виходячи з того, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини (ст. 166 СК України), а також те, що позбавлення батьківський прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків суд, враховуючи встановлені обставини, характер поведінки позивача та відповідача, бажання відповідача приймати участь у вихованні сина, вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
При цьому суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини. На думку суду, таке вирішення спору надасть можливість відповідачеві усунути його негативні наслідки у взаємовідносинах із дитиною та буде дійсно сприяти захисту інтересів дітей.
Суд критично оцінює поданий органом опіки та піклування витяг з рішення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 29.08.2017 року № 159 «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини», згідно з п. 15 якого позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, є доцільним, оскільки у ньому зазначено лише те, що це рішення прийняте за результатами розгляду висновків комісії з питань захисту прав дитини.
Водночас у матеріалах справи відсутні дані про те, чи викликалися (повідомлялися) сторони у справі на засідання комісії з питань захисту прав дитини для розгляду питання про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, якщо так, то хто з них взяв участь у цьому засіданні, та які пояснення ними були надані. Якщо хтось зі сторін не з'явився, то які причини їх неявки.
Ці обставини, як і пояснення представника органа опіки та піклування на обґрунтування зазначеного висновку, не вдалося з'ясувати під час судового розгляду у зв'язку з нез'явленням останньої на судове засідання та поданням нею заяви про розгляд справи за її відсутності, а жодна зі сторін не просила суд витребувати відповідні документи для їх дослідження судом.
Отже, висновок органа опіки та піклування, згідно з яким визнано доцільним позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає необґрунтованим та не бере до уваги.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 30, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Д. І. Рудаков