Справа № 333/7027/16-а
Провадження № 2-а/333/34/17
18 вересня 2017 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Кулик В.Б.,
при секретарі Довгаль А.Г.,
за участю представника позивача Здорика О.І., представника відповідача Зінченка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначені та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення, ЗЧМТ, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини»;
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення, ЗЧМТ, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини» у розмірі 167 700 грн.
Мотивує позов тим, що він проходив службу у збройних силах на території Республіки Афганістан у період з 02.12.1979 року по 18.06.1981 року. Під час бойових дій отримав осколкове поранення голови, лівої руки, контузію голови (ЗЧМТ) в 1980 році.
21 червня 2012 року згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії МОЦ № 1218 було виявлено множинні мінно-взривні осколкові поранення голови, лівої руки, ЗЧМТ, контузія, поранення та захворювання, пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії.
05.11.2012 року Запорізькою обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 йому була встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, довічно.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, додавши всі необхідні документи, які були направлені до Міністерства оборони України.
Департамент фінансів Міністерства оборони України від 15.10.2015 року, відповів, що відмовляє ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, з посиланням на відсутність права з рахуванням ст. 58 Конституції України відповідно до якої - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Однак позивач вважає, що йому одноразова допомога має призначатися та виплачуватися в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позові та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав пояснення, що уповноваженим органом документи позивача не розглядалися. Відповідь позивачу була надана Департаментом фінансів України, органом, який не має повноважень для вирішення таких питань. Зазначив, що оскільки позивача отримав інвалідність в 2012 році, він підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» № 499 від 2008 року. Щодо розміру позивних вимог, вказує, що позивач проходив військову строкову службу. Відповідно до п. 4 ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 499 вказано, що «військовослужбовцям в разі поранення, травми чи каліцтва грошова допомога виплачується у відсотках 10 річного грошового забезпечення». Тобто посилання позивача на попередній пункт, що він має право на відшкодування шкоди у розмірі 27 місячного грошового забезпечення, на військовослужбовців строкової служби не поширюються. Тому позовні вимоги визначені неправильно. З огляду на зазначене, просив відмовити у задоволенні позову.
Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні повідомлених сторонами обставин, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив службу у збройних силах на території Республіки Афганістан у період з 02.12.1979 року по 18.06.1981 року. Під час бойових дій отримав осколкове поранення голови, лівої руки, контузію голови (ЗЧМТ) в 1980 році.
21 червня 2012 року згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії МОЦ № 1218 було виявлено множинні мінно-взривні осколкові поранення голови, лівої руки, ЗЧМТ, контузія, поранення та захворювання, пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії.
05.11.2012 року Запорізькою обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 йому була встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, довічно.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням третьої групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, додавши всі необхідні документи, які були направлені до Міністерства оборони України.
Відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/2722 від 15.10.2015 року, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що позивач був звільнений у запас до прийняття Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 року та на відсутність права з рахуванням ст. 58 Конституції України відповідно до якої - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. При цьому, як вказано в самому листі, документи ОСОБА_1 розглядалися для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 року.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови, виплати грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в різний період часу регулювались наступними прийнятими Кабінетом Міністрів України нормативно правовими актами: постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб»; постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Пунктом 4 Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 року визначено, що вона набуває чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 4 липня 2012 року. Даний закон відповідно до пункту 1 його Прикінцевих положень набрав чинності лише 1 січня 2014 року, тому твердження позивача про те, що відносини, які склалися регулюються постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" не знайшли свого підтвердження.
Оскільки інвалідність позивача настала 05.11.2012 року, то виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», яка була чинна на момент встановлення позивачу інвалідності, а не так як просить позивач.
Аналогічний висновок викладений Верховним судом України у постановах від 18.11.2014 року (справа № 21-446а14) та від 21.04.2015 року (справа № 21-183а13).
Згідно зі ст. 244-2 КАС України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Матеріалами справи безспірно підтверджено і відповідач не заперечує, що захворювання позивача пов'язане із виконанням ним обов'язків військової служби в Республіці Афганістан у період з 02.12.1979 року по 18.06.1981 року.
Судом встановлено, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велися бойові дії, порядок призначення і виплата, якої повинна відбуватись на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», але ніяк не на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», як він просить у своєму позові.
У зв'язку з вищевикладеним позовна вимога про визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення, ЗЧМТ, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, саме в частині відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» не підлягає задоволенню.
Не визнаючи дії відповідача неправомірними, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії, так як порушені права позивача підлягають захистові не у спосіб зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення, ЗЧМТ, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, саме відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини» у розмірі 167 700 грн., оскільки інвалідність позивача настала 05.11.2012 року, то виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, яка була чинна на момент встановлення позивачу інвалідності, а не у спосіб який просить позивач.
Дивлячись на п. 5 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» - відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.
З врахуванням вказаної Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» та дивлячись на те, що документи ОСОБА_1 , який має право на отримання разової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 року, розглядалися відповідачем для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», в результаті чого позивачу було відмовлено у виплаті суд виходить за межі позовних вимог для повного захисту прав та свобод позивача та вважає за необхідне визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» № 499 від 28.05.2008 року та зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення, ЗЧМТ, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі та порядку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини».
Керуючись ст. ст. 6-11, 69-71, 86, 90, 94, 99, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення, ЗЧМТ, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини».
Відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови в призначені та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення, ЗЧМТ, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини».
Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення, ЗЧМТ, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі та порядку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини».
Відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення, ЗЧМТ, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини».
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя В.Б. Кулик