Справа № 333/2340/17
Провадження № 2-а/333/132/17
18 вересня 2017 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Кулик В.Б.,
при секретарі Довгаль А.Г.,
за участю представника позивача Здорика О.І., представника відповідача Зінченка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей».
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги зв'язку з встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у розмірі 290 000 грн.
Мотивує позов тим, що він проходив службу у збройних силах на території Республіки Афганістан. Під час бойових дій отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, правої ноги, контузію головного мозку в 1980 році.
13 травня 2016 року згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії № 2063 було підтверджено множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, правої ноги, контузію головного мозку, пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
22.06.2016 року Запорізькою обласною медико-соціальною експертною комісією № 3 йому була встановлена друга група інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, довічно.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, додавши всі необхідні документи, які були направлені до Міністерства оборони України.
Департамент фінансів Міністерства оборони України від 15.10.2015 року, відповів, що відмовляє ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, з посиланням на відсутність у позивача такого права, оскільки він проходив військову службу в Збройних Силах Республіки Білорусь з якою не укладалось міждержавних Угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги.
Вважає, що відмова відповідача у призначенні і виплати вказаної допомоги з мотивів проходження ним служби в Збройних Силах Республіки Білорусь, з якою не укладалось міждержавних угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги, є безпідставною, оскільки отримані поранення та захворювання пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в Республіці Афганістан, де проводились бойові дії. Також, Угодою між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей встановлено, що держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги, у розумінні Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей», не пов'язується з часом та місцем звільнення з військової служби, а пов'язується із фактом та часом встановлення інвалідності військовослужбовцю, який звільнений з військової служби, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги уточнив, посилаючись на викладені у позові обставини, просив суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей».
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги зв'язку з встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у розмірі 290 000 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що відповідачем рішення щодо відмови в призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності II групи, не приймалось. Зазначив, що одноразова грошова допомога призначається відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей», яка набула чинності. Зазначив, що Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст). На виконання вимог цієї постанови було затверджено положення про комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Документи позивача на розгляд зазначеної вище комісії не подавалися. Вказує, що відповідь Департаменту фінансів, який не має повноважень щодо розгляду таких питань, не є органом, який має право приймати рішення. З огляду на зазначене, просив відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах з 01.08.1966 року по 06.03.1993 року, і звільнений наказом Міністра оборони Республіки Білорусь від 06.03.1993 року № 0245.
Із довідки Комунарського районного військового комісаріату від 22.02.2016 року № 829 вбачається, що у період з 25.04.1980 року по 12.06.1981 року ОСОБА_1 проходив службу в Республіці Афганістан, де в той час проводились бойові дії та приймав участь у бойових діях.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
В силу приписів статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтями 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Як свідчать матеріали справи, рішенням центральної військово-лікарської комісії, протокол № 2046 від 13.05.2016 року, встановлено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, правої ноги, контузію головного мозку, пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Запорізькою обласною медико-соціальною експертною комісією № 3, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, довічно, яка настала внаслідок поранення, контузії головного мозку і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується відповідною довідкою серії АВ № 0548494 від 22.06.2016 року.
Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, а саме:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IІ групи, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Згідно з пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 , днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Встановлено, що в січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу, у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби. До заяви позивачем були додані документи за переліком, встановленим пунктом 11 Порядку № 975.
Відповідно до абзацу 1 пункту 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Абзацом 2 пункту 13 Порядку № 975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 15.03.2017 року № 248/3/6/926 повернув без реалізації документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , формулюючи мотивацію відмови, відповідач зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» здійснюється військовослужбовцям Збройних Сил України, а також особам, на яких поширюється дія цього Закону. Позивач проходив службу в Збройних Силах Республіки Білорусь, з якою не укладалось міждержавних Угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги.
Однак, із підставами, що слугували для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, суд не погоджується з огляду на наступне.
Згідно з військовим квитком, у період з 01.08.1966 року по 06.03.1993 року ОСОБА_1 проходив службу в Збройних силах СРСР на посадах від курсанта військового училища до замісника командира АЕ по ІАС.
Так, статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави - учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України від 07.06.2001 року № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.
Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Так, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, проте, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.
У свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.
У ході судового розгляду справи з'ясовано, що позивач є громадянином України та проживає на території України, а тому має право, гарантоване Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, внаслідок поранення, контузії головного мозку та захворювань, які пов'язані із виконанням військового обов'язку у країнах, де велись бойові дії.
Матеріалами справи безспірно підтверджено, що поранення, контузія та захворювання позивача пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби в Республіці Афганістан у період з 25.04.1980 року по 12.06.1981 року, а не під час проходженням військової служби у Республіці Білорусь.
Отже, враховуючи, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.
Слід відзначити, що отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, а тому доводи відповідача про те, що нова редакція (з 01 січня 2007 року) Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на позивача, - є безпідставними.
Також, суд акцентує увагу, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що моментом виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є встановлення позивачу ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - 22.06.2016 року, тобто вже діяв Порядок № 975.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним приписам Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надало суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України до судових витрат належать також витрати на правову допомогу.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VІ від 20 грудня 2011 року передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи у суді.
На підтвердження факту надання вказаних видів правової допомоги, обсягу наданих послуг, часу участі особи, яка надавала правову допомогу, у цих заходах, та розміру відшкодування повинні бути надані суду відповідні докази.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076- VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З доданого до матеріалів справи договору про надання юридичних послуг № 381/1 від 21 жовтня 2016 року, вбачається, що договір вважається виконаним з моменту підписання акта виконаних робіт. В матеріалах справи міститься акт від 24 квітня 2014 року про прийняття грошових коштів за надання юридичних послуг згідно із договором про надання юридичних послуг № 381/1 від 21 жовтня 2016 року та копії квитанцій про сплату ОСОБА_1 24 квітня 2017 року адвокату Клопкову С.М. 750 грн. за участь у судовому засіданні та 750 грн. за ознайомлення з матеріалами справи.
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України - витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Керуючись ст. ст. 6-11, 69-71, 86, 90, 94, 99, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велися бойові дії, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 про затвердження «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей».
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та провести виплату ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) одноразову грошової допомогу зв'язку з встановленням інвалідності II групи, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родини» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осібна день встановлення інвалідності.
Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя В.Б. Кулик