Справа № 643/9016/17
Провадження № 2-а/643/340/17
21.08.2017 року Суддя Московського районного суду м.Харкова Довготько Т.М. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулася до Московського районного суду м. Харкова, як адміністративного суду, з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд визнати протиправним дії ( в частині припинення виплати пенсії) відповідача та визнати протиправною його ж бездіяльність в частині невиплати їй пенсії з липня 2016року; зобов'язати відповідча поновити нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість за період, починаючи з липня 2016року: звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць: зобов'язати відповідача у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення; судові витрати покласти на відповідача.
Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона є пенсіонером за віком і перебуває на обліку в УПФУ в Московському районі м.Харкова. До червня 2016року включно вона отримувала пенсію шляхом зарахування коштів на рахунок, відкрити в уповноваженому банку ПАТ «Приватбанк». У липні виплати їй припинили, і працівник відповідача повідомив, що їй необхідно відкрити рахунок в ощадбанку, підтвердити своє місце проживання і з'явитися до відповідно підрозділу Пенсійного фонду. вражає такі дії та бездіяльність відповідача протиправними і такими, що порушують її конституційні права.
Відповідач надіслав до суду заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та отримувала пенсію за віком, як внутрішньо переміщена особа по електронній пенсійній справі з 19.01.2015року. Пенсія перераховувалась на поточний рахунок позивача у ПАТ «Приватбанк» до 01.07.2016року.
З 01.07.2016року Управлінням припинена виплата пенсії ОСОБА_1, як внутрішньо переміщеній особі ,відповідно до постанову КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № від 05.11.2014року №637.
Оцінюючи спірні правовідносини суд зазначає, що з 22.11.2014р. набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, (Далі - Закон № 1706) яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016р.) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами наведеної норми рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Так, на виконання даної вимоги представниками УПСЗН було встановлено, що ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1 не проживає.
Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку, соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
На підставі вищевказаної норми, 28.02.2017 року згідно протоколу №32 засідання комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м.Харкова, відмовлено по всім видам соціальних допомог та пенсій внутрішньо переміщеним особам, які не підтвердили фактичне місце проживання, тому числі позивачу ОСОБА_1
Наведене рішення позивачем у встановленому порядку не оскаржувалось.
У відповідності до ч.3 ст.4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 вказаного Закону.
У частині 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, в інших випадках, передбачених законом.
При таких обставинах суд приходить до висновку що припиняючи виплату пенсії відповідач діяв в межах наданих повноважень відповідно до законодавства, як то передбачає ст.19 Конституції України.
Суд також зазначає, що у постанові від 12 квітня 2017р. по справі №6-51цс17 Верховний суд України дійшов до такого ж висновку, що при відсутності довідки внутрішньо переміщеної особи соціальні виплати не здійснюються.
Так, Верховний суд України висловив правову позицію, згідно якої державою на законодавчому рівні гарантовано та врегульовано питання надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду потерпілим на виробництві, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО. Їх права в повній мірі захищено Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» , актами Кабінету Міністрів України, іншим нормативно-правовими актами. На законодавчому рівні також визначено, що фінансування видатків з бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на тимчасово неконтрольованих українською владою територіях здійснюватиметься тільки після повернення вказаних територій під контроль органів державної влади. Отже, жодними нормативними актами, що регламентують порядок здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території.
За приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Щодо застосування положень практики ЄСПЛ суд зазначає, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Ведучи мову про «Закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на той самий критерій, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. справу "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" (Case of James and others v. the United Kingdom), рішення від 21 лютого 1986, заява № 3/1984/75/119, § 40. Цей критерій вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві.
В даному випадку припиняючи соціальні виплати, які є майном у розумінні практики ЄСПЛ, пенсійний орган діяв відповідно вимог Закону.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 71, 86, 94, 99, 100, 158-167, 183-2 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Московський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.М. Довготько