«ЗО" січня 2007 р. м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Беркій О.Ю., Вакарук В.М.
секретаря Пожар Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Івано-Франківській області та Державного казначейства України про визнання неправомірними дій працівників міліції і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 10 листопада 2006 р.,-
встановила:
Постановою Івано-Франківського міського суду від 10.11.2006 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до УМВС України в Івано-Франківській області, Державного казначейства України про визнання неправомірними дій працівників міліції та відшкодування моральної шкоди.
На дану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Зазначає, що судом неповно та необ"єктивно досліджені всі обставини справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, та допущено інші порушення процесуального права. Суд вважав недоведеними нею позовні вимоги, в той же час не прийняв до уваги висновок експерта щодо нанесення їй тілесних ушкоджень, пояснення свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, частково пояснення свідків-працівників міліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6, якими і підтверджуються її позовні вимоги. Посилаючись на зазначені обставини, просила постанову Івано-Франківського міського суду від 10.11.2006 р. скасувати, ухвалити нову постанову, якою її позовні вимоги задовольнити, стягнути з УМВС України в Івано-Франківській області 10000 грн. моральної шкоди.
В засіданні апеляційного суду апелянтка доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянтки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що нею на підтвердження своїх вимог не представлено доказів неправомірності дій відповідача та, як наслідку-спричинення моральної шкоди і причинного зв"язку між ними, а також не наведено і обставин, які вказують на наявність безпосередніх винних дій відповідача, що призвели до заподіяння такої шкоди.
Судом встановлено, що після неодноразових звернень ОСОБА_1 до правоохоронних органів та перевірки фактів, що нею наводилися, їй постановою прокуратури м. Івано-Франківська від 15.03.2004 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту спричинення тілесних ушкоджень за п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину. Підставою для прийняття такої постанови послужили неодноразові службові перевірки, згідно висновків яких факт побиття ОСОБА_1 працівниками міліції не підтвердився.
Справа №22-а-60/2007р. Головуючий у І-інстанції Перегінець Л,В.
Категорія 38 Доповідач Мелінишин Г.П.
2
З матеріалів справи та матеріалів наглядного провадження №1-353 вбачається, що при судово-медичному огляді 05.09.2002 р. дійсно виявлено синці на тілі позивачки, які можуть відповідати терміну, вказаному оглянутою, і відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Разом з тим, суд обгрунтовано вважав, що сам акт медичного освідування не можна приймати як доказ обставин, на які позивачка посилалась зокрема, застосування до неї працівниками міліції фізичної сили, оскільки відсутні докази, які б підтверджували причинний зв"язок між наявними тілесними ушкодженнями та діями працівників Вовчинецького МВМ.
В зв"язку із цим суд правильно критично оцінив пояснення свідка ОСОБА_2, оскільки йому зі слів позивачки, а не достовірно, відомо про факт побиття її працівниками міліції.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачкою не доведено вину відповідача у заподіянні їй моральної шкоди, причиний зв"язок між ними, не наведено обставин, що підтверджують винні дії відповідача, які спричинили таку шкоду, то з цих підстав суд обгрунтовано відмовив їй у задоволенні позовних вимог.
Справа судом першої інстанції розглянута повно і об"єктивно, а постанова ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 198,200, 205,206 КАС України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 10 листопада 2006 року-без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з часу набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: