Справа № 22-1048 головуючий у 1 інстанції Заруцька Г.М.
Доповідач Шевченко В.Ю. Категорія №41
01 лютого 2007р.
Апеляційний суд Донецької області в складі Головуючого Голубинський A.M. Суддів: Шевченко В.Ю., Прокопчук Л.М. при секретарі Пометун C.M. з участю представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду від 21 листопада 2006р. за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Красноармійськвугілля", третя особа- ВП "Шахта "Родинська" ДП Красноармійськвугілля", про стягнення надбавки до основного окладу, щорічної допомоги на оздоровлення, компенсації за несвоєчасну виплату цих платежів,
В липні 2006р. ОСОБА_1 звернулась з позовом, в якому просила стягнути з ДП "Красноармійськвугілля" недораховані їй за період з 1998р. по 2001р. суми надбавки до основного окладу у розмірі 1429грв.27коп., щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 488грв. та компенсацію за несвоєчасну виплату вказаних сум у розмірі 490грв.77коп.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 21 листопада 2006р. в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Позивачка звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, справу повернути на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд при вирішенні справи неправильно застосував вимоги Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2005р. №934, у зв"язку з тим, що вказана постанова набрала чинності з дня її прийняття і не може поширюватися на правовідносини по даній справі, оскільки шахта заборгувала їй зазначені виплати за період з 01 вересня 1998р. по травень 2001р., а постанова була прийнята у 2005р. Крім того, суд, відмовляючи в задоволенні позову, неправильно послався на сплив строку позовної давності, оскільки відповідно до ст.233 КЗПП України робітник має право звернутися з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В засіданні апеляційного суду відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ОСОБА_1 з 28 серпня 1986р. по 10 травня 2001р. працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 "Вогник" та "Бірюсінка", що знаходились на балансі шахти "Родинська" ДП "Красноармійськвугілля". Оскільки позивачка звернулась з позовом про стягнення надбавки до основного окладу, щорічної допомоги на оздоровлення, компенсації за несвоєчасну виплату цих платежів за період з 01 вересня 1998р. по травень 2001р. тільки в липні 2006р., вона пропустила 3-х-місячний строк, встановлений ст.233 КЗПП України для звернення до суду, поважних причин для поновлення цього строку не встановлено. Крім того, згідно Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2005р. №934, Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 ЗУ "Про освіту" регулює правовідносини, що склались у зв"язку з нефінансуванням з державного або місцевого бюджету виплат, передбачених ст.57 ЗУ "Про освіту". Оскільки позивачка працювала у дошкільному закладі, який знаходився на балансі підприємства та утримувався за рахунок коштів цього підприємства, тому, з урахуванням зазначених обставин, суд дійшов до висновку, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає і вирішив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 57 Закону України "Про освіту" держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплати надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки -10 відсотків, понад 10 років -20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.
Встановлено, що позивачка знаходилась з відповідачем у трудових відносинах, працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 з 28 серпня 1986р. по 10 травня 2001р. Зазначені виплати на оздоровлення та за вислугу років за період з 01 січня 1997р. по 10 травня 2001р. позивачці не нараховувались та вона їх не отримувала..
У відповідності до вимог Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст..57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" цей Закон встановлює та регулює правовідносини, що склалися у зв"язку з не фінансуванням з бюджету виплат, передбачених ст..57 Закону України "Про освіту". Згідно з вимогами ст.1 Закону визнаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені ст..57 Закону України "Про освіту". У відповідності зі ст..2 Закону кредиторська заборгованість Державного бюджету України, встановлена ст.1 Закону, є обов"язковою до погашення і погашається протягом п"яти років рівними частинами шляхом включення цих видатків відповідними законами України про Державний бюджет, починаючи з 2005р. у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету України відповідним місцевим бюджетам або безпосередньо з Державного бюджету України для категорій працівників, що фінансуються з Державного бюджету України. Статтею 3 Закону передбачено, що погашення кредиторської заборгованості проводиться виключно у грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Оскільки вказаним Законом передбачено, що виплати, зазначені в ст.57 Закону України "Про освіту", є кредиторською заборгованістю Державного бюджету України та встановлений певний порядок погашення такої заборгованості з коштів Державного бюджету України, відповідач будь-які кошти на погашення такої заборгованості з Державного або місцевого бюджету не отримував, підстав для стягнення заборгованості з відповідача не має.
Постановою КМУ від 19 вересня 2005р. "Про реалізацію Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст..57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" затверджений Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету, у відповідності з яким встановлений механізм розподілу коштів з Державного бюджету України, які будуть сплачуватися педагогічним і науково-педагогічним працівникам за вислугу років та на оздоровлення, починаючи з січня 1997р. З постанови випливає, що підприємства будуть сплачувати зазначені виплати працівникам, але в межах коштів, які надійдуть з бюджету. Постановою також затверджено розподіл коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2005р. по міністерствам, обсяг таких видатків.
Оскільки на час розгляду справи відповідач не отримав кошти з бюджету на погашення заборгованості, заборгованість визнана кредиторською заборгованістю державного бюджету, правових підстав для стягнення сум за вислугу років та на оздоровлення не має.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з"ясував доводи і заперечення сторін та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що право позивачки діями відповідача не порушені.
Разом з тим, як на підставу для відмови у позові суд помилково послався і на те, що позивачкою пропущено тримісячний строк для звернення до суду, передбачений ст.233 КЗПП України, оскільки такі підстави є взаємовиключні. Правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб"єктивного права і факт його порушення або оспорювання.
При розгляді справи суд встановив, що право позивачки відповідачем не порушувалось, а тому повинен був відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально- правової вимоги.
Таким чином, вирішуючи спір, суд зазначених вимог закону не врахував і відмовив у задоволенні позову як за безпідставністю, так і за спливом строку позовної давності.
Відповідно до вимог до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст.304,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 21 листопада 2006р скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Красноармійськвугілля" про стягнення надбавки до основного окладу, щорічної допомоги на оздоровлення, компенсації за несвоєчасну виплату цих платежів, відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.