Справа № 22-970/2007 рік Головуючий у 1 інстанції Румілова Н.М.
Категорія 21 Доповідач Маширо О.П.
іменем України
31 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н.С. суддів Маширо О.П., Троценко Л.І. при секретарі Тимченко Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м.Горлівки на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 16 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди,
установив:
До апеляційного суду звернулось відділення виконавчої дирекції Фонду з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та з відділення Фонду на його користь стягнуто 12 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Суд виходив з того, що позивач довгий час працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості в несприятливих умовах, з високим рівнем шуму. Через такі несприятливі умови праці у позивача розвилась вібраційна хвороба.
Висновком МСЕК від 16 квітня 2004 року ОСОБА_1 уперше було встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності у зв"язку з цим професійним захворюванням та третю групу інвалідності, а при повторному огляді 2 листопада 2006 року ОСОБА_1 було встановлено 65% втрати професійної працездатності за сукупністю: 45% через вібраційну хворобу повторно та 25% через хронічний бронхіт уперше, а також третю групу інвалідності.
Суд також встановив, що позивач часто лікується у лікувальних закладах, постійно приймає ліки, пригнічений через свою інвалідність та стан здоров"я, змушений призвичаїтись до своїх хвороб та свого самопочуття у зв"язку з цим.
На підставі встановленого суд зробив висновок про те, що позивачеві у зв"язку з професійним захворюванням, частковою втратою працездатності безстроково, зміною звичайних умов та ритму життя була спричинена моральна шкода, тому суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнув з відповідача на його користь 12 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, оскільки ОСОБА_1 не надав до суду ніяких доказів щодо спричинення йому моральної шкоди, зокрема, таким доказом може бути спеціальний висновок МСЕК.
Крім того, ст.77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік" було зупинено дію ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України", тобто правової норми, яка регулює відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін, з таких підстав.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що позивач довгий час працював на підземних роботах у несприятливих, шкідливих умовах, внаслідок чого набув професійних захворювань. Цей факт підтверджується наданими до суду доказами, зокрема, актом розслідування, виписками із історії хвороби, висновком МСЕК від 16 квітня 2004 року.
Через ушкодження здоров'я позивач постійно відчуває фізичний біль, дискомфорт, змушений систематично лікуватись, порушені його звичайні життєві зв"язки. Позивач має вік 52 років, він ІНФОРМАЦІЯ_1, однак за станом здоров"я не може працювати за своєю спеціальністю.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано було встановлено, що позивачеві за вказаних обставин була спричинена моральна шкода, тому у відповідності до вимог ст.21 Закону України «Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний відшкодувати потерпілому і моральну шкоду.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань потерпілого, стан його здоров"я, тяжкість завданої шкоди, наслідки ушкодження здоров'я, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках потерпілого.
На думку апеляційного суду, визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції у повній мірі врахував наведене, навів відповідні мотиви визначення саме такої суми відшкодування, тому стягнуту суму моральної шкоди слід залишити без змін, ця сума буде найбільш адекватним грошовим еквівалентом ступіню моральних страждань позивача, а також відповідатиме принципам розумності та справедливості.
Апеляційний суд не може прийняти доводи апеляційної скарги, зокрема, про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію відповідних статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування...", оскільки право на відшкодування моральної шкоди уперше виникло у позивача ще у 2004 році, коли висновком МСЕК від 16 квітня 2004 року ОСОБА_1 уперше була встановлена 3 група інвалідності та 40% стійкої втрати професійної працездатності через набуте професійне захворювання.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м.Горлівки відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 16 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.