ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 вересня 2017 року м. Київ № 826/10734/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області до Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» в інтересах Чернігівської філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення заборгованості.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі також - ГУ ДФС у Чернігівській області, позивач) до Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (далі також - Інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», відповідач) в інтересах Чернігівської філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 161 049, 18 грн. з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 161 049, 18 грн., внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов'язань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року було відкрито скорочене провадження у справі № 826/10734/17 та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття скороченого провадження надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.
Зазначена ухвала про відкриття скороченого провадження у адміністративній справі отримана відповідачем 30 серпня 2017 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» у встановлений судом строк письмових заперечень проти позову, доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.
Водночас, відповідач надав суду заяву про здійснення розгляду даної справи за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 04653199) знаходиться за адресою: 01133, місто Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 26 та перебуває за основним місцем обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, відповідає має Чернігівську філію, яка перебуває на обліку в Чернігівській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області.
Як вбачається з матеріалів справи, Інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», в особі Чернігівської філії, було подано 17 лютого 2016 року та 20 березня 2017 року до Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), якими підприємством самостійно визначено річні суми грошових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, у розмірі 142 198, 10 грн. та 139 606, 80 грн. відповідно.
Податковим органом за неосновним місцем обліку було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- форми «Ш» від 06 грудня 2016 року № 0010781203, яким відповідача зобов'язано сплатити суму штрафу у розмірі 400, 00 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб;
- форми «Ш» від 19 квітня 2016 року № 0003151203, яким відповідача зобов'язано сплатити суму штрафу у розмірі 185, 02 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб;
- форми «Ш» від 19 квітня 2016 року № 0003141203, яким відповідача зобов'язано сплатити суму штрафу у розмірі 1 369, 97 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб;
- форми «Ш» від 04 серпня 2016 року № 0005891203, яким відповідача зобов'язано сплатити суму штрафу у розмірі 2 060, 00 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб;
- форми «Ш» від 23 вересня 2016 року № 0007881203, яким відповідача зобов'язано сплатити суму штрафу у розмірі 700, 00 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб;
- форми «Ш» від 08 листопада 2016 року № 0009411203, яким відповідача зобов'язано сплатити суму штрафу у розмірі 800, 00 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб;
- форми «Ш» від 31 травня 2017 року № 0001221203, яким відповідача зобов'язано сплатити суму штрафу у розмірі 4 124, 00 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.
Всі зазначені вище податкові повідомлення-рішення були отримані платником податків відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.
Чернігівською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області на адресу відповідача була направлена податкова вимога форми «Ю» від 30 березня 2016 року № 733-23 на суму 18 699, 68 грн., яку підприємство отримало 31 березня 2016 року, що також підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до даних контролюючого органу, станом на дату звернення до суду з цим позовом, за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у загальному розмірі 161 049, 18 грн.
Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з викладеними у позовній заяві доводами, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 67 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Водночас, пунктом 269.1 статті 269 ПК України передбачено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Об'єктами оподаткування земельного податку є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 270.1 статті 270 ПК України).
Згідно п. 285.1 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Відповідно до п. 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (59.1 статті 59 ПК України).
Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).
Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.
Доказів оскарження податкової вимоги, податкових повідомлень-рішень чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов'язаннями у розмірі 161 049, 18 грн. Інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» суду не надано.
Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.
Відповідачем через канцелярію суду було надано заяву, в якій відповідач просить суд розглядати дану справу за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказана заява обґрунтована тим, що позивачем до суду повідомлені недостатні обставини для ухвалення законного рішення без проведення судового засідання та виклику обсязі, які беруть участь у справі.
Так, відповідач в своїй заяві заявляє про намір надати обґрунтовані докази причин несвоєчасної сплати податкового боргу та просить суд надати підприємству можливість розгляду питання про реструктуризацію боргу строком на два роки.
В даному випадку суд виходить з наступного.
Згідно пп. 19-1.1.24 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Відповідно до п. 100.1 статті 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Пунктами 100.2 та 100.3 статті 100 ПК України передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства.
Виходячи з системного аналізу вказаних вище правових норм, суд приходить до висновку про те, що платник податків, маючий намір розстрочити чи відстрочити грошові зобов'язання наділений правом звернення до контролюючого органу з відповідною заявою.
Водночас, згідно з п. 100.8 статті 100 ПК України, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки приймається у такому порядку:
- стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням особливостей, визначених пунктом 100.9 цієї статті;
- стосовно місцевих податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки та збори.
Отже, прийняття рішення щодо розстрочення чи відстрочення грошових зобов'язань належить до компетенції контролюючих органів, яке приймається з урахуванням положень статті 100 ПК України.
Інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» до своєї заяви не надано належних та допустимих доказів, з яких можливо встановити звернення такого підприємства до відповідного контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань та рішення, прийняте за наслідком розгляду заяви.
У той же, відповідно до положень ч. 1 статті 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Однак, питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення приймається судом після прийняття такого рішення по суті заявлених вимог, враховуючи положення статті 263 КАС України.
Окремо суд звертає увагу на наявність у відповідача достатнього часу для надання письмових заперечень проти позову, доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, проте платник податків не скористався наданим йому КАС України правом для надання доказів по справі.
Враховуючи викладене, в контексті заявленого відповідачем клопотання про розгляд даної справи за загальними правилами КАС України та доданих до нього доказів, суд приходить до висновку про його необґрунтованість.
Таким чином, за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 161 049, 18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, податковими деклараціями, податковими повідомлення-рішеннями, довідкою по наявність податкового боргу та обліковою карткою такого платника податків.
У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. статті 20 ПК України)
Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 статті 95 ПК України).
В контексті наведеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем було надано суду достатньо доказів на підтвердження правомірності заявлених вимог, що додатково до зазначеного вище свідчить про необґрунтованість поданої відповідачем заяви.
Згідно зі статтею 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно ч. 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Відповідно до положень ч. 1 статті 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених, в тому числі, п. 4 ч. 1 статті 183-2 цього Кодексу, а саме, щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Керуючись статтями 69-71, 160-162, 183-2, 254, 256 КАС України, суд,
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Чернігівській області до Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» в інтересах Чернігівської філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 04653199) у банках, що обслуговують такого платника податків, а саме:
- № 26000000037100, № 26042000001525, № 26007012148518, № 26041012148541 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 30023;
- № 260053011759 в філії Чернігівського обласного АТ Ощадбанк, м. Чернігів, МФО 353553;
- № 2600003558712001 в АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500,
на користь Головного управління ДФС у Чернігівській області, податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 161 049, 18 грн. (сто шістдесят одна тисяча сорок дев'ять гривень вісімнадцять копійок), які зарахувати на р/р 33218811700002 УК у м. Чернігові/м. Чернігів/18010500, код 38054398 ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя П.В. Вовк