01 червня 2017 р. Справа № 804/2065/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Сегмент» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
27.03.2017 року Приватне підприємство «Сегмент» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровського офісу ВПП ДФС від 27.02.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при проведенні перевірки протиправно встановлено нереальність господарських операцій з ТОВ «Нафтопостач Сервіс», ТОВ «Оил Стандарт», ТОВ «Промдорсервіс» ТОВ «Старт-Ойл», ТОВ ОСОБА_3», ТОВ «Ніклітранс», ТОВ «ОСОБА_4 Плюс», ТОВ «Ком+Транс» у 2014 - 2016 роках, однак до перевірки були надані всі наявні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.
Також відповідачем не враховано, що позивач позбавлений обов'язку заповнювати заповнювати ТТН у відповідності до вимог інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, оскільки не здійснює господарську діяльність пов'язану з закупівлею, транспортуванням, зберіганням чи реалізації нафтопродуктів.
Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити, підтримав позицію викладену у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Сегмент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Шок», ТОВ «Торговий дім «Карбон», ТОВ «Дорпромсервіс», ТОВ «Промдорсервіс», ТОВ «Дніпрохімторг», ТОВ «Аймакс Груп», ТОВ «Старт Ойл», ТОВ «Ойл Стандарт», ТОВ «Енерго Ойл» та інших за період з 01.01.2014 року по 31.10.2016 року.
За результатами перевірки 19.01.2017 року складений акт №72/04-36/24422875, у висновку якого зазначено, що встановлено порушення6
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 979387 грн., у тому числі: 2014 рік-203093 грн., І півріччя 2016 року-441 350 грн., 9 місяців 2016 року - 776 294 грн.
- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму на загальну суму 1 641 242 грн., а саме: червень 2014 - 31 362 грн.,
липень 2014 - 7 605 грн., серпень 2014 - 21 504 грн., вересень 2014 - 58 245 грн.,
жовтень 2014 - 44 796 грн., листопад 2014 - 36 989 грн., грудень 2014 - 30 736 грн.,
лютий 2015- 131 040 грн., січень 2016 - 112 797 грн., квітень 2016 - 14 060 грн., червень 2016 - 206 168 грн., серпень 2016- 131 832грн., вересень 2016- 38 534 грн., жовтень 2016 - 775 574 грн.;
- пункту 51.1 статті 51, пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України; пункту з розділ III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», (форма № 1-ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) зі змінами та доповненнями.
В обґрунтування таких висновків відповідачем зазначено, що у перевіряємий період встановлено придбання бензину та дизельного палива, однак в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів за формою 1-ТТН відсутні номери резервуарів, не зазначені густина та температура нафтопродуктів, відсутня інформація про пломбування, не вказані конкретні пункти навантаження та розвантаження. Також відсутні обов'язкові журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.
Також зазначено, що у наявних товарно-транспортних накладних зазначено пункт навантаження м. Дніпропетровськ, а пункт розвантаження або м.Дніпродзержинськ без вказівки конкретної адреси, або м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 253-а., однак відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 253-а знаходиться офіс, загальною площею 52,2 кв.м. та будь-яка інформація стосовно резервуарів для нафтопродуктів відсутня.
Крім цього, ПП «Сегмент» укладено договори субпідряду на капітальний ремонт в'їзної дороги від мосту до вул.. Комсомольської в смт. Дніпровське Верхньодніпровського району, вартість робіт 772644,56 грн., на капітальний ремонт вул. Івана Сірка смт. Аули, Криничанського району, вартість робіт - 1 129 989,95грн., на капітальний ремонт дороги вул. Соборна (колишня вул. Комінтерна) в с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, вартість робіт - 1 319552,46 грн., т на капітальний ремонт дорожнього покриття по вул.Транспортна, смт.Магдалинівка Дніпропетровської області, вартість робіт - 901 176,63 грн.
У довідках про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 та акти виконаних будівельних робіт за формою №Кб-2в відсутні.
Також у наданих до перевірки первинних документах, реєстрах вилучених документів довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 та акти виконаних будівельних робіт за формою №Кб-2в відсутні.
На підставі акта перевірки 27.02.2017 року було прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.
Вирішуючи спір суд зазначає, що підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В силу пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Нормами пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
При цьому у відповідності до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.
З наведеного слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).
Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за №168/704. Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.
Позивач в підтвердження реальності здійснення господарської операції ТОВ «Нафтопостач Сервіс», ТОВ «Оил Стандарт», ТОВ «Промдорсервіс» ТОВ «Старт-Ойл», ТОВ «Аймакс Груп», ТОВ «Ніклітранс», ТОВ «ОСОБА_4 Плюс» зазначає, що на нього не розповсюджується дія інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, оскільки він не здійснює господарську діяльність пов'язану з закупівлею, транспортуванням, зберіганням чи реалізації нафтопродуктів.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року зазначено, що необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
В судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити та деталізувати, яким чином відбувалось прийняття нафтопродуктів без зазначення у ТТН інформації про найменування, марку і вид (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту.
Також суд вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що у товарно-транспортних накладних не зазначено адресу пункту розвантаження та відсутність інформації стосовно наявності резервуарів для зберігання/відпустку нафтопродуктів відсутня, що також не зміг пояснити представник позивача.
Крім цього суд зазначає, що позивачем не надано доказів погодження з боку Дніпропетровської облдержадміністрації на залучення субпідрядних організацій. Надані ж позивачем копії листів на адресу директора департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської облдержадміністрації про погодження залучення субпідрядників, не можуть свідчити про погодження, оскільки є лише зверненнями до Дніпропетровської облдержадміністрації та відповіді на ці листи суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого по спірним операціям та відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Сегмент» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 06 червня 2017 року
Суддя ОСОБА_1