11 липня 2017 р. Справа № 804/2112/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4, Фонду гарантування вкладів фізичних про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
13.04.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 із адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4 від 16.09.2015 року № 813, в частині визнання нікчемним Договору №009-03612-250215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 25.02.2015 року, що укладені між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4 внести зміни до Загального реєстру вкладників (Переліку вкладників), які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у тому числі шляхом подання інформації до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зміни до Загального реєстру вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з метою забезпечення виплати ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) коштів за Договором №009-03612-250215 Банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США, що укладений 25.02.2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 на суму 67145 грн. (еквівалент 2500 доларів США).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельтабанк» ОСОБА_4 безпідставно не включила позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на те, що правочин укладений між позивачем та банком ПАТ «Дельта Банк» є нікчемним.
Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.02.2015 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» в особі ОСОБА_5 було укладено договір № 009-03612-250215 банківського вкладу «Зростаючий» по особовому рахунку № 26309113044610.
Також 25.02.2016 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» в особі ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 2 до договору № 003-03727-260215 від 26.02.2015 року, в якій сторони домовились внести зміни до пункту 1.8 договору.
25.02.2015 року ОСОБА_7 переказав на рахунок позивача № 26309113044610, відкритий в ПАТ «Дельта Банк» кошти в сумі 2500 доларів США.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4.
Відповідно до оголошення на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення № 181 від 02.10.2015 року про початок ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 02.10.2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 прийняла наказ від 06.09.2015 року № 813, яким визнано договір банківського вкладу по особовому рахунку № 26309113044610 укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 нікчемним.
Вирішуючи спір суд зазначає, що частиною 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з частиною 5 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частина 6 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 3-5 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону , а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Викладене означає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
ПАТ "Дельта Банк" постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 року № 692/БТ віднесений до категорії проблемних із встановленням ряду обмежень в його діяльності, в тому числі, заборону проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.
Разом з цим, незважаючи на заборону, ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір з позивачем, за результатом якого збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, що є порушенням постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 року № 692/БТ, яка обов'язкова до виконання, та діючого законодавства у сфері банківської діяльності.
На рахунок позивача було перераховано кошти у сумі 2500 долларах США від іншої фізичної особи, а саме ОСОБА_8 з його особистого рахунку.
Отже, уповноважена особа Фонду, дійшла обґрунтованого висновку щодо нікчемності Договору банківського вкладу(депозиту), укладеного між позивачем та банком, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно положень якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно пункту 1 частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З урахуванням того, що спірний правочин укладений банком під час дії заборони проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом з підстав віднесення банку до проблемних постановою НБУ, яка була обов'язкова до виконання, суд апеляційної інстанції вважає, що уповноважена особа Фонду дійшла вірного висновку щодо нікчемності вчиненого між позивачем та банком правочину та відповідно застосування наслідків нікчемності правочину.
Також суд зазначає, що відповідно до Постанови Правління національного банку України від 16.09.2013 року №365 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» установлено, що надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом унесення готівки власником рахунку.
Отже, грошові кошти в іноземній валюті надійшли на вкладний рахунок позивача від іншої фізичної особи, тобто з порушенням вимог Постанови Правління національного банку України від 16.09.2013 року №365 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» та відбулася з метою дроблення суми вкладу іншої особи для надання такій особі незаконної переваги перед іншими вкладниками банку.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4, Фонду гарантування вкладів фізичних про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 14 липня 2017 року
Суддя ОСОБА_1