16 травня 2017 р. Справа № 804/2077/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
27.03.2017 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.06.2015 року № 740-17 та від 29.06.2016 року, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по транспортного податку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням податкового законодавства, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля Land Rover Range Rover 2013 року випуску з об'ємом двигуна 4367 куб. см.
15.06.2015 року Державною податковою інспекцією у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 740-17, яким було визначено податкове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 25000 грн. та 29.06.2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення б/н, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25000 грн.
Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України у платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (редакції станом на 01.01.2015 року) визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Також станом на 01.01.2016 року підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України був викладений у такій редакції - об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Згідно пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю.
Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, транспортний податок згідно з Податкового кодексу України є місцевим податком.
Так, відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Водночас, відповідно пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно з пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.
Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
У свою чергу, принцип стабільності закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.
Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Судом встановлено, що Дніпропетровською міською радою 28.01.2015 року було прийнято рішення № 7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори», яким було установлено на території міста серед інших податків, також транспортний податок.
Також рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 року № 7/11 було внесено зміни до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», також в частині визначення об'єкта оподаткування транспортного податку згідно статті 267 Податкового кодексу України.
За таких обставин суд вважає, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком на території міста Дніпра не може мати місце у 2015 та 2016 році.
Також суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Таким чином суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.06.2015 року № 740-17 та від 29.06.2016 року, якими позивачу нараховане податкове зобов'язання по транспортного податку є протиправними та підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.06.2015 року № 740-17 та від 29.06.2016 року, яким ОСОБА_3 нараховане податкове зобов'язання по транспортного податку за 2016 рік.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 640 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя ОСОБА_1