м. Вінниця
11 вересня 2017 р. Справа № 802/307/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,
за участю:
за участю:
секретаря судового засідання: Макарової К.В.
представників позивача: Суслікової Н.М., Данилюка М.М.
представника третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3
представника відповідача: Плахотнюка О.М.,
представника третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: громадської організації "Спілка учасників бойових дій АТО Гайсина та Гайсинського району", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Грузька сільська рада Гайсинського району
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом громадської організації "Спілка учасників бойових дій АТО Гайсина та Гайсинського району", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Грузька сільська рада Гайсинського району до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Представником третьої особи на стороні відповідача подано до суду клопотання за вх. №17557 про закриття провадження у справі, яке в судовому засіданні підтримане заявником та представником Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Представник третьої особи ОСОБА_7 суду пояснив, що зміст позовних вимог полягає у скасуванні наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на підставі якого гр. ОСОБА_7 було надано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства зі складу земель державної власності, що розташовані на території Грузької сільської ради Гайсинського району Вінницької області. В даному випадку відповідач реалізує свої повноваження власника землі і виступає рівноправним суб'єктом відносин. Також, на підставі оскаржуваних наказів між ОСОБА_7 та відповідачем було укладено договори оренди землі та набуто право оренди на нерухоме майно. Таким чином, спір щодо захисту цивільних прав, що виник із земельних відносин має приватно - правовий характер, а тому підлягає розгляду та вирішенню в порядку господарського судочинства. Відтак даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.
В своїй промові заявник посилався на правову позицію висвітлену в постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 29.03.2017 з якої слідує, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішень про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, подальше оскарження правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки виникає спір про цивільне право.
Представник відповідача погодився із позицією представника третьої особи покликаючись на правову позицію висвітлену в постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.11.2014, постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 09.12.2014, постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 06.10.2015.
Представники позивача заперечували щодо заявленого клопотання мотивуючи тим, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, щодо яких законом встановлено інший порядок судового розгляду. Отже, на переконання представника позивача, саме законом має бути встановлений інший порядок судового розгляду, а не правовою позицією судів.
Позивачем оскаржується саме неправомірність дій суб'єкта владних повноважень, яким всупереч вимог закону, з порушенням процедури встановленої безпосередньо законом, органом виконавчої влади, який уособлює у цих відносинах, було здійснено дію винесення рішення про розпорядження землею. Питання ж щодо неправомірності отримання третьою особою земельної ділянки позивачем не оскаржується.
Також, в своїх посилання представник позивача зазначала, що при визначенні меж підвідомчості публічно-правових спорів адміністративним судам Пленум Верховного Суду України у постанові №9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" відзначив, що суди загальної юрисдикції не вправі, застосовуючи Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, передбачені у ст. 150 Конституції, оскільки це віднесено до виключної компетенції Конституційного суду. Однак, будь-який суд загальної юрисдикції має право на підставі ст. 144 Конституції визнати неконституційними чи такими, що суперечать законам України рішення органів місцевого самоврядування, а також - на підставі ст. 124 Конституції України, акти органів державної виконавчої влади, міністерств, інших центральних органів, місцевих державних адміністрацій тощо.
На противагу позиції представника третьої особи та представника відповідача, представник позивача вказала, що вона є неоднаковою. В підтвердження цього, посилалась на іншу правову позицію, яка висвітлена у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 07.06.2016 у справі №820/3507/15, в якій відмічено, що розгляд справи предметом якої є рішення РДА про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду підлягає під юрисдикцію адміністрвативного суду. В даному судовому рішенні зазначено, що висновок про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю.
Представник третьої особи на стороні позивача підтримала позицію представника позивача та просила відмовити у задоволенні заявленого клопотання про закриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд дійшов висновку, що у задоволенні заявленого клопотання слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Завдання адміністративного судочинства кореспондує статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом.
Згідно з частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій
Як встановлено з матеріалів справи відповідач є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, а тому, враховуючи вищенаведені норми процесуального законодавства та пункту 1 частини 2 статті 18 КАС України спір предметно підсудний окружному адміністративному суду.
Порушені права землекористувачів підлягають захисту в порядку, передбаченому статтею 152 Земельного кодексу України з урахуванням обов'язкового дотримання норм чинного законодавства. Згідно із цими нормами захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що кореспондується з вимогами частини другої статті 55 Конституцій України.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування є окремим способом захисту права, пов'язаним з їх діяльністю як суб'єктів владних повноважень що здійснюють владні функції. Особа, яка реалізує своє суб'єктивне право через прийняття суб'єктом владних управлінських функцій відповідного рішення, чи вчинення ним дій, вступає з ним в публічно-правові відносини і має право на захист свого права в адміністративному суді.
Як вбачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд, зокрема визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Юрисдикції спору, оскільки вона визначається виключно процесуальним законодавством, в даному випадку - статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відносить спір до публічно-правового та відповідно, підсудного адміністративним судам, виходячи з природи дій суб'єкта владних повноважень, який повинен здійснювати у спірних правовідносинах владні управлінські функції. Реалізація у цих правовідносинах суб'єктивних прав фізичних і юридичних осіб, що передбачені нормами приватного права, не переводить такий спір у категорію приватно-правового.
Необхідно також зазначити, що відповідач у даному спорі не виступає рівною стороною цивільних прав у правовідносинах щодо надання земель у користування та не виконує організаційно-господарські функції, а вчиняє управлінські дії по відношенню до іншої особи, тобто виконує адміністративно-розпорядчі функції, що властиво лише суб'єктам владних повноважень.
У даному випадку суб'єкт владних повноважень, виконуючи адміністративно-розпорядчі функції, дотримується певної процедури, визначеної земельним законодавствам.
Так, відповідно до висновків Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 р. №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" ст. 112 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України положення пункту 1 частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Пунктом 2 частини першої статті 150 Конституції України установлено, що до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Згідно з вимогами частини другої цієї статті з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Статтею 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
До аналогічних висновків прийшов і Вінницький апеляційний адміністративний суд у цій же справі за аналогічним клопотанням відповідача про закриття провадження у справі.
Так, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду у справі 802/307/17-а від 24.04.2017 було закрито провадження, оскільки даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів. Ухвалою від 14.06.2017 ВААС у цій же справі було скасовано ухвалу ВОАС, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи рішення про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції вказав, що встановлений чинним законодавством України порядок набуття/припинення права власності або користування/оренди земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності є публічно-правовим, і така передача відбувається в межах компетенції та на виконання відповідних управлінських функцій суб'єктом владних повноважень.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстації прийшов до висновку щодо обов'язковості виконання рішення Конституційного Суду України, як то вказано у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 26 травня 2015 року у справі №2а/0470/9130/11.
За наведених обставин, суд відхиляє клопотання про закриття провадження у справі.
Щодо посилання представника третьої особи на стороні відповідача на правову позицію, висвітлену в постановах Верховного Суду України, суд зазначає наступне.
Так, у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.11.2014, постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 09.12.2014, постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 06.10.2015 позовні вимоги сформовані до органів місцевого самоврядування.
Натомість, в даній адміністративні справі позивач оскаржує дії та рішення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що є суб'єктом владних повноважень в розумінні положень ст. 17 КАС України, яка визначає юрисдикцію адміністративних судів з приводу публічно - правових спорів між фізичною або юридичною особою з приводу оскарження рішень індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень.
Крім того, слід звернути увагу, що Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-9/2009 (7-рп/2009) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), ... органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Щодо постанови колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 29.03.2017, то зі змісту її слідує, що предметом розгляду у вказаній справі є скасування рішення селищної ради щодо незаконної передачі земельної ділянки на праві власності. Натомість, в даному спорі предметом оскарження є дії та наказ субєкта владних повноважень, якими надано дозвіл на розробку проекту замлеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення.
Відтак, як за субєктним складом, так і за предметною підсудністю спір носить ознаки публічно-правового, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, тому підстави для закриття провадження у даній справі- відсутні.
Керуючись ст.ст. 157, 165, 186, 254 КАС України суд, -
в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.
Суддя /підпис/ Дмитришена Руслана Миколаївна
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар: