10 серпня 2016 р. Справа № 804/13051/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
05.12.2013р. постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.10.2012 року №0001292301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.
15.07.2016р. ТОВ «Комфі Трейд» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з клопотанням про розподіл судових витрат, яке обґрунтовано тим, що при поданні позову товариством сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн.
Згідно до розпорядження Дніпропетровського окружного адміністративного суду №1347д від 15.07.2016 року щодо призначення автоматизованого розподілу заяви, у зв'язку з закінченням повноважень у судді Букіной Л.Є., заяву №1593вр-16/804/13051/13 та матеріали адміністративної справи № 804/13051/13 передано на розгляд судді Сидоренко Д.В.
Враховуючи, що не вирішення питання про судові витрати є підставою для прийняття додаткового судового рішення, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року призначено судове засідання для ухвалення додаткового судового рішення.
В судове засідання 10.08.2016 року сторони не прибули. Від представника ТОВ «Комфі Трейд» до канцелярії суду подано заяву про розгляд клопотання про розподіл судових витрат у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.168 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно до ч.ч.1, 3 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання розподілу судових витрат.
Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 статті 98 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення до суду) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону України під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позивачем, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено частково судовий збір за позовні вимоги майнового характеру в розмірі 2294,00 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету відповідно до платіжного доручення від 26.09.2013 рок №39_291.
Відповідно до ст.168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені.
Частиною 1 ст.258 КАС України передбачено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р.
Частинами 1 та 2 статті 22 вищезазначеного Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:
1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;
2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;
3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
З системного аналізу наведених норм слідує, що питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути вирішено після проголошення рішення і лише до закінчення строку на його виконання.
В даному випадку, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду набрала законної сили 02.09.2014р., та відповідно строк виконання судового рішення закінчився 03.09.2015р.
З огляду на викладене вище вбачається, що позивача звернувся до суду 15.07.2016р., тобто після закінчення строку виконання судового рішення, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для ухвалення додаткового рішення, передбачені нормами статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 165, 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
В задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.
Суддя Д.В. Сидоренко