25 травня 2017 р. Справа № 804/2214/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії про стягнення заборгованості,-
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (далі - ДДУВС) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, у сумі 20365,82грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 01.06.2014р. №156 о/с відповідач, як випускник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, був призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Інгулецького районного відділу Криворізького міського управління. Проте, на підставі наказу ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області від 17.10.2016р. №293 о/с відповідач був звільнений зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України «Про національну Поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII. При цьому, в порушення вимог ч.4 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» відповідач не відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У зв'язку із тим, що відповідач добровільно не відшкодовує означені витрати, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути заборгованість.
У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.
Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання його представник не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на позов не надавав.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмові пояснення в яких просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII, чинного на час виникнення спірних правовідносин, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII передбачено, що підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається.
Судом встановлено, що згідно з наказом ДДУВС від 01.08.2011р. №62 о/с відповідач був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державними замовленням до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, з присвоєнням йому спеціального звання «сержант міліції».
01 вересня 2011 року на виконання вимог статті 18 Закону України «Про міліцію» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та наказу МВС від 14.05.2007 року №150 між відповідачем, ДДУВС та ГУМВС України в Дніпропетровській області був укладений адміністративний договір - договір про підготовку фахівця у вищому начальному закладі Міністерства внутрішніх справ України №973.
Згідно з наказом відповідача від 30.05.2014 року №172 відповідач успішно закінчив Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, отримав диплом бакалавра та був направлений до ОВС.
На підставі наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 01.06.2014р. №156 о/с відповідач, як випускник ДДУВС, був призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Інгулецького районного відділу Криворізького міського управління
Проте, на підставі наказу ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області від 17.10.2016р. №293 о/с відповідач був звільнений зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну Поліцію».
Вирішуючи питання правомірності заявлених вимог по відшкодуванню витрат, пов'язаних з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в сумі 20365,82грн. позивачем, у зв'язку зі звільненням, суд виходить із того, що пунктом 2.3.6 договору від 01.09.2011 року, укладеного між відповідачем, ДДУВС та ГУ МВС України в Дніпропетровській області передбачено, що в разі звільнення з ОВС по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у пункті 3 договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, згідно з затвердженим розрахунком.
Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення особи зі служби протягом перших трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України.
Тобто, після закінчення Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відповідачем не виконано вимоги, визначені пунктом 2.3.6 договору, що спричиняє настання наслідків у вигляді необхідності відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, згідно пункту 3.2 договору.
Згідно з розрахунком витрат, здійсненим відповідно до «Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 17.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ДДУВС, у розмірі 20365,82грн.
Враховуючи те, що відповідач був звільнений з ОВС через службову невідповідність до закінчення трирічного терміну після завершення навчання, але не відшкодував витрати на навчання в ДДУВС в добровільному порядку, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із означеним позовом.
Згідно із статтею 9 Закону України «Про міліцію» (який діяв станом на час укладання договору про навчання відповідача, призначення його на посаду), на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію», підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Відповідна норма міститься і в Законі України «Про Національну поліцію», який діє на момент розгляду справи судом.
Спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі МВС України особи, яка була звільнена зі служби в поліції до закінчення трирічного терміну після закінчення навчання.
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України» від 01.03.2007 №313 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку, визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:
- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;
- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Ця норма кореспондується з нормою пункту 4.1 договору №973 від 01.09.2011р.
Порядок розрахунку витрат установлює Міністерство внутрішніх справ України разом з Міністерством фінансів України. Згідно з пунктом 3 Порядку, витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України, та особою.
Відповідно до частини 1 пункту 6 Порядку, у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх здійснюється в судовому порядку.
Відповідно до довідок-розрахунків витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_2 у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, загальна сума витрат на утримання відповідача за період 2011-2014 роки склала 20365,82грн.
При цьому, позивачу було надіслано претензію щодо сплати витрат, пов'язаних з його утриманням у ДДУВС, проте в добровільному порядку означені витрати не відшкодовані.
Станом на час розгляду справи судом, відповідач, також не надав доказів про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем - суб'єктом владних повноважень була доведена правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з відповідача суми витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати означеної суми боргу на момент розгляду справи.
Також суд зазначає, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. визначено, що спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (пункт 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикцію адміністративних судів» від 20.05.2013р.).
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (інн НОМЕР_1), на користь Дніпропетровського університету внутрішніх справ р/р 31250224117468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в розмірі 20365,82 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова