"12" вересня 2017 р. Справа № 922/2117/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
прокурор: Ногіна О.М. посвідчення № 032167 від 11 лютого 2015 року
першого відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю № 181/0/225-17 від 17 січня 2017 року
другого відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 12 грудня 2016 року
ОСОБА_3 за довіреністю від 12 грудня 2016 року
третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керівника Харківської міської прокуратури №1 (вх. 2611Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.08.2017 р. по справі № 922/2117/17
за позовомКерівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 інспекція сільського господарства у Харківській області, м. Харків
доХарківської міської ради, м. Харків , споживчого товариства Житлово-будівельного кооперативу "Авантаж", м. Харків
про визнання недійсним рішення
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2017 р. по справі № 922/2117/17 провадження у даній справі припинено.
Керівник Харківської міської прокуратури № 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на розгляд до господарського суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що підставами для пред'явлення позову в справі 922/2117/17 є встановлені кримінальним провадженням факти невідповідності рішення органу місцевого самоврядування вимогам ЖК України та Примірного статуту ЖБК, відсутність необхідності у його членів в покращенні житлових умов. Отже, підстави позовних вимог прокурора у справах №№ 922/5084/15 та 922/2117/17 є відмінними.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.09.2017 р.
Представником споживчого товариства Житлово-будівельного кооперативу "Авантаж" 11.09.2017 р. надано за вх. № 9437 відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
Представником Харківської міської ради 12.09.2017 р. надано за вх. № 9484 відзив на апеляційну скаргу, в якому ХМР проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
В судове засідання, призначене на 12.09.2017 р. представник третьої особи не з'явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи належне повідомлення третьої особи про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представника третьої особи, за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, з повторним позовом прокурор звернувся через два роки після початку здійснення Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 року за фактом вчинення посадовими особами Харківської міської ради ст. 255, ч. 2 ст. 364 КК України. В судовому засіданні прокурор зазначив, що «слідством встановлено факт незаконного вибуття з володіння територіальної громади м. Харкова земельної ділянки площею 0,5085 га по вул. Підлісна, 1-А».
В цьому аспекті колегія суддів зазначає, що прокурором не наданий вирок по даній справі (зі слів прокурора досудове слідство триває), що свідчить про відсутність у кримінальній справі обставин, які не підлягають доказуванню на підставі положень ст. 35 ГПК України.
Тому, на думку колегії суддів, для здійснення об'єктивного висновку про наявність або відсутність нових підстав позову слід докладно проаналізувати зміст позовних заяв за обома справами.
В якості підстав подання нового позову прокурором зазначено, що відповідно до п. 26.2 додатку 2 до рішення 26 сесії 5 скликання “Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд” від 23.10.2008 № 283/08 Споживчому товариству “Житлово-будівельний кооператив “Авантаж” надано в приватну власність земельну ділянку площею 0,5085 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Підлісна, 1-А, в межах, які визначені договором оренди землі, реєстраційний № 7248/04 від 16.09.2004 року для експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку з підземною автостоянкою.
У змісті позову прокурор вказує, що вказане рішення прийнято усупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_1 Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186 (далі - Примірний статут).
Крім того, в обґрунтування позову, прокурор посилається на те, що у ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження допитані колишні члени СТ “ЖБК “АВАНТАЖ” .
Також прокурор посилається на те, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на час передачі спірної ділянки у власність, особи, які отримали квартири у СТ “ЖБК “АВАНТАЖ” не були його членами.
Таким чином, прокурор вказує на те, що СТ “ЖБК “АВАНТАЖ” не відповідає вимогам ЖК України та Примірного статуту ЖБК, а отже, не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні ст. 41 ЗК України, а земельна ділянка СТ “ЖБК “АВАНТАЖ” передавалася без дотримання вимог, передбачених вказаними нормативно-правовими актами.
Отже, оскаржуване рішення, яким земельну ділянку ОК “ЖБК “АВАНТАЖ” передано у власність безоплатно, на думку прокурора, суперечить вимогам чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин та прийнято з порушенням таких принципів земельного законодавства, установлених ст. 5 ЗК України, як поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.
В матеріалах даної справи наявна копія позовної заяви по справі № 922/5084/15, за позовом заступника прокурора Харківської області до Харківської міської ради та Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 інспекція сільського господарства в Харківській області.
В ході вивчення цієї позовної заяви і порівнянням її змісту із змістом повторної позовної колегія суддів встановила наступне.
Предметом розгляду у попередній справі було визнання незаконним та скасування п.п. 26.2 додатку до рішення 26 сесії 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 23.10.2008 року № 283/08.
Підставами для визнання незаконним та скасування спірного рішення слугувало порушення Харківською міською радою під час його винесення вимог чинного законодавства.
Так, прокурор у справі № 922/5084/15 посилався на п.п. 26.2 додатку 2 до рішення 26 сесії 5 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.10.2008 р. № 283/08 та вважає, що він є незаконним. Вказане рішення прийнято в порушення вимог ст.41 ЗК України, ст.ст.133, 137 ЖК та Примірного статуту. Під час прийняття вказаного рішення Харківська міська рада при вирішенні питання про надання СТ "ЖБК "Авантаж" безоплатно земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:04:040:0007 зобов'язана з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до ЖК та Примірного статуту.
Крім того, прокурор посилався на норми закону та зазначав зокрема про те, що:
По-перше, всупереч ч.6 ст.137 ЖК та абз. 2 п.4 Примірного статуту рішення про створення ЖБК "Авантаж" та список членів кооперативу, затверджений протоколом установчих зборів засновників кооперативу, не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, при тому що статут кооперативу зареєстровано саме у цій місцевій раді.
По-друге, відповідно до статуту ЖБК "Авантаж" кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст.137 ЖК.
По-третє, всупереч ст.135 ЖК та абз. 1 п.8 Примірного статуту інші члени кооперативу, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, не потребують поліпшення житлових умов. На момент прийняття зазначеного рішення Харківської міської ради вони на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов не перебували, що підтверджується самим статутом СТ "ЖБК "Авантаж"; усупереч вимогам ст.137 ЖК та абз. 2 п.5 Примірного статуту статут ЖБК "Авантаж" не відповідає вимогам Примірного статуту.
Опираючись на аналіз двох позовних заяв, колегія суддів приходить до висновку, що сторони у справі № 922/2117/17 та справі № 922/5084/15 є аналогічними, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позов по справі № 922/5084/15 було подано заступником прокурора Харківської області, в той час, як позов по справі № 922/2117/17 було подано Керівником Харківської місцевої прокуратури № 1.
Проте, суд зауважує, що відповідно до ст. 1 ЗУ "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Таким чином, сторони у справі № 922/5084/15 ті ж самі, що і у справі № 922/2117/17, оскільки в обох справах позов подано прокурором (який виступає в якості позивача) до Харківської міської ради та споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" (відповідачів).
Крім того, проаналізувавши підстави звернення прокурора до суду з позовом по справі № 922/5084/15 та підстави для звернення до суду з позовом по справі № 922/2117/17, колегія суддів дійшла висновку, що вони є ідентичними.
В обох позовах прокурор посилається на порушення Харківською міською радою при винесенні спірного рішення ст. 41 Земельного кодексу України, ст. 135 та ст. 137 Житлового кодексу України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.
Щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 року, на яке посилається прокурор як на одну із підстав подачі даного позову, суд зазначає наступне.
Прокурор у позовній заяві зазначає про те, що факт незаконного вибуття з володіння територіальної громади м. Харкова спірної земельної ділянки був встановлений у ході здійснення вищезазначеного досудового розслідування.
В той час, як вбачається з позовної заяви по справі № 922/5084/15, відповідне порушення з боку Харківської міської ради було встановлено в ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, що й стало підставою для подачі прокурором позову про скасування спірного рішення ще в вересні 2015 року.
Також в обґрунтування позову, прокурор посилається на допит свідків, здійснений в рамках вищезазначеного кримінального провадження.
Однак дані, що отримані в ході допиту свідків є доказами, тобто фактичними даними, які тільки підтверджують підстави позову, але не є нею.
Поява нових доказів не означає появу нових підстав позову.
Отже, дані обставини, а саме існування відкритого кримінального провадження стосовно вчинення посадовими особами Харківської міської ради кримінальних правопорушень та допит свідків, здійснений в рамках цього провадження, не можуть прийматись судом як окрема підстава для подачі відповідного позову.
В цьому аспекті колегія суддів також зазначає, що в разі винесення по кримінальній справі вироку суду, прокурор не позбавлений права звернутись до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в рамках справи № 922/5084/15.
Щодо посилань прокурора, як на підставу подачі даного позову на те, що на час передачі спірної земельної ділянки у власність членів СТ "ЖБК "Авантаж" на ній вже було збудовано багатоповерховий житловий будинок, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 28.12.2007 року № 1406, колегія суддів зазначає наступне.
Вищезазначена обставина також є лише доказом по справі та не може слугувати підставою для подачі окремого позову.
Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 26.12.2011 року № 18, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Оцінюючи приписи норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів опирається на наступне.
Господарський процесуальний кодекс України, а саме стаття 80 містить вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі.
Припиняючи провадження у справі, суд повинен чітко викласти застосовану ним норму процесуального закону з посиланням на підпункт, пункт, частину статті тощо, та встановити обставини справи, що підтверджують правомірність припинення провадження у справі.
Згідно статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
1-1) відсутній предмет спору;
2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;
5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;
6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
Отже, перелік підстав припинення провадження у справі є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
За приписами процесуального законодавства, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондується зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у статті 16 Цивільного кодексу України, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
При цьому, пунктом 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що припинення провадження у справі на підставі пункту 2 статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обставини на які прокурор посилається прокурор, як на нові підстави для подачі даного позову, зокрема наявність відкритого кримінального провадження, допит свідків та встановлення факту забудови спірної земельної ділянки до її передачі у власність, не є новими підставами, а є лише доказами по справі.
Крім того рішення по справі № 922/5084/15 набрало законної сили 13.11.2015 року.
Враховуючи існування рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/5084/15, яке набрало законної сили та яким було вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо необхідності припинення провадження у справі № 922/2117/17 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Дана правова позиції також підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 23.03.2017 р., від 04.11.2015 р. у справі № 5017/1088/2012, від 05.10.2015 р. у справі № 908/1406/15-г, від 17.07.2014 р. у справі № 5017/1738/2012.
Крім того, колегія суддів зазначає, що подання прокурором повторного позову, на думку колегії суддів, в значній мірі суперечить вимогам принципу правової визначеності.
Так, принцип правової визначеності є складовою комплексного принципу верховенства права, який, в свою чергу, означає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації.
Саме забезпеченню достатнього рівня передбачуваності і слугує принцип правової визначеності.
Для оцінки правовідносин, які склалися у даному спорі, колегія суддів застосовує визначення, наведене у рішенні ЄСПЛ у справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 р.). Зокрема, Суд у цьому рішенні зазначив, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом», є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований (п. 31 рішення).
Таким чином, повинний бути розумний баланс між юридичним формулюванням правової норми і передбачуваністю наслідків її застосування.
В цьому аспекті колегія суддів зазначає, що по-перше, позиція прокурора у даному спорі фактично означає, що порушення кримінального провадження і отримання в межах цього провадження нових доказів може служити підставою для повторного розгляду цивільного спору, по-друге, такий повторний розгляд вже вирішеного спору не відповідає як змісту, так і духу ст. 80 ГПК України.
Очевидно, що впровадження такої позиції в національну судову практику призведе до створення можливості повторного перегляду необмеженої кількості цивільних спорів, за якими вже винесено рішення, яке набуло чинності.
На думку колегії суддів, таке тлумачення закону настільки суттєво суперечить принципу правової визначеності, що не має права на існування.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду винесено при повному з'ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу керівника Харківської міської прокуратури №1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.08.2017 р. по справі № 922/2117/17 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.08.2017 р. по справі № 922/2117/17 залишити без змін.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.