04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" вересня 2017 р. Справа№ 910/23400/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Кропивної Л.В.
секретар судового засідання Костяк В.Д.
за апеляційною скаргою №136/4-07/17 від 31.07.2017 (вх. №09-08.1/6696/17 від 09.08.2017) Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2017
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп»
про відстрочку виконання судового рішення
у справі №910/23400/16 (суддя - Пукшин Л.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп»
про стягнення 5 350 317,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання
за участю представників сторін:
від позивача - Шемідько Г.В., довіреність б/н від 03.08.2017
від відповідача - не з'явились
Приватне акціонерне товариство «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» про стягнення 5350317,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» на користь Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» заборгованість за договором у розмірі 4 312 530,00 грн.; пеню у розмірі 528 697,33 грн.; інфляційні втрати у розмірі 198 376,38 грн.; 3% річних у розмірі 51962,45 грн.; штраф 1% за порушення грошових зобов'язань у розмірі 43 125,30 грн.; штраф 5% за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів у розмірі 215 626,50 грн. 50 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 80 254,77 грн. 77.
13.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» подало до Господарського суду міста Києва заяву про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі №910/23400/16 на один рік.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» задоволено, відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року у справі №910/23400/16 до 26.07.2018 року.
Не погодившись з даною ухвалою, позивач - ПрАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння», подав апеляційну скаргу №136/4-07/17 від 31.07.2017 (вх. №09-08.1/6696/17 від 09.08.2017), в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2017, в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про існування підстав для надання відповідачеві відстрочки виконання рішення, оскільки за наявними в матеріалах справи доказами відповідачем не доведено його скрутний фінансовий стан, а судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які подані сторонами, оскільки подані відповідачем копії фінансових звітів не містять підпису повноважних осіб та не засвідчені належним чином, відтак не можуть вважатись належними доказами.
Позивач вважає, що укладення договору купівлі-продажу природного газу №114/05-ПГ від 03.05.2017 не може вважатись беззаперечним джерелом надходження коштів в майбутньому, оскільки даний договір не містить даних про обсяг постачання такого газу. Апелянт посилається на необхідність врахування майнового стану обох сторін, ступінь вини відповідача у невиконанні зобов'язання, вважає, що у Господарського суду міста Києва були відсутні підстави для надання відстрочки виконання рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» про відстрочку виконання судового рішення у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П. та призначено розгляд справи на 30.08.2017.
Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. та судді Алданової С.О. у відпустці, для розгляду справи №910/23400/16 було визначено суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Кропивна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 справу №910/23400/16 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів.
28.08.2017 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 30.08.2017 судом було оголошено перерву в межах процесуальних строків до 12.09.2017.
В судовому засіданні 12.09.2017 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі №910/23400/16 строком на один рік.
12.09.2017 в судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак, до початку судового засідання, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки на час розгляду справи знаходиться в іншому судовому засіданні.
Колегія суддів, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Як роз'яснено п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, коли спір може бути вирішено в даному засіданні.
Колегія суддів звертає увагу, що явка представників сторін в судове засідання 12.09.2017 обов'язковою не визнавалась.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи належне повідомлення учасників про дату і час розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в судовому засіданні (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін судового процесу, дослідивши наявні докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За змістом ст. 121 ГПК України відстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Процесуальний закон не містить переліку обставин, за наявності яких може бути надано відстрочку виконання судового рішення, і покладає вирішення даного питання безпосередньо на суд, що розглядає відповідну заяву, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин, враховуючи, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, так само і враховуючи наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» заборгованість по оплаті вартості природного газа, поставленого за договором купівлі продажу № ПГ-С/16-005/41 від 20 травня 2016 у розмірі 4 312 530,00 грн.; крім того, за неналежне виконання зобов'язань за договором: пеню у розмірі 528 697,33 грн.; інфляційні втрати у розмірі 198 376,38 грн.; 3% річних у розмірі 51962,45 грн.; штраф 1% за порушення грошових зобов'язань у розмірі 43 125,30 грн.; штраф 5% за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів у розмірі 215 626,50 грн. 50 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 80 254,77 грн. 77.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за умовами договору купівлі продажу № ПГ-С/16-005/41 від 20 травня 2016 строк оплати вартості газу, отриманого відповідачем у травні 2016 року настав ще 30.06.2016 року. У зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо оплати вартості газу, заборгованість по оплаті, неустойка, інфляційні втрати, 3% річних стягнуто судовим рішенням від 01.02.2017 року.
07.04.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі №910/23400/16 було видано наказ про примусове виконання. Рішення суду не виконано відповідачем. (а.с. 114). 13 липня відповідач звернувся із заявою про відстрочку виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017. В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду заявник посилається на скрутне матеріальне становище, стверджує, що в 2016 році ним отримано 225 083 000,00 грн. чистого доходу від реалізації готової продукції, а в 2017 за аналогічний період лише 12 912000,00 грн., що в 17 разів менше, в підтвердження чого долучив до заяви копії звітів фінансового стану підприємства станом на 31 березня 2017 року, що позбавило його можливості своєчасно виконати рішення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 заяву ТОВ «Офіс Бізнес Груп» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 задоволено та відстрочено виконання даного рішення строком на один рік до 26.07.2018.
Місцевий господарський суд, при винесенні оскаржуваної ухвали про відстрочку виконання рішення господарського суду посилався на те, що боржник (відповідач у справі) знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що згідно представлених заявником Звітів фінансового стану підприємства його доход зменшився у 17 разів і наявних на рахунках банків коштів не достатньо для погашення заборгованості.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає що підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково визнав надані заявником звіти про фінансовий стан підприємства належним доказом у справі, оскільки такі, як вбачається з представлених в матеріалах справи копій, не підписано уповноваженими особами підприємства (керівником, головним бухгалтером), крім того отримання товариством чистого доходу в сумі 225 083000,00 грн. лише в першому кварталі 2016 року та 12 912000,00 грн. в першому кварталі 2017 року не може вважатись підтвердженням скрутного матеріального становища боржника.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заяви боржника про відстрочення виконання рішення , оскільки твердження відповідача про зниження доходу підприємства спростовується поясненнями самого боржника, а інформація, наведена в поданих відповідачем довідках не свідчить про неможливість виконання рішення суду.
Так, отримання чистого доходу товариством в розмірі, вказаному відповідачем в 2016 році (на час настання строку виконання зобов'язання) та в 2017 не перешкоджало відповідачеві погасити дану заборгованість, а відтак і виконати рішення суду.
Інших доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відповідачем господарському суду не надавалося.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Чинні норми ГПК України не визначають відповідного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим господарський суд на підставі ст. 43 ГПК України повинен оцінювати надані стороною в порядку ст. 33, 34 ГПК України належні і допустимі докази, що підтверджують відповідні обставини.
У п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Суд повинен дослідити матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси і позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР).
Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження стягнення грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
А тому, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було з'ясовано факту дотримання балансу інтересів сторін, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не погоджується з думкою суду першої інстанції, що наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення є тими виключними обставинами, які можуть бути врахованими як підстави для відстрочки виконання судового рішення. При винесенні ухвали місцевим господарським судом не було враховано негативних наслідків невиконання рішення суду та фінансового стану іншої сторони.
Наведене переконливо свідчить про передчасність висновку місцевого господарського суду про наявність достатніх підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення у даній справі. Задовольняючи заяву про відстрочку виконання рішення суду місцевий господарський суд послався на неналежні докази, не з'ясував балансу інтересів обох сторін та негативних наслідків відстрочки виконання рішення для іншої сторони, зокрема позивача у справі (стягувача).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду, тому визнає висновки суду першої інстанції щодо задоволення заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 на 1 (один) рік помилковими.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 про відстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню, у ухвала Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі №910/23400/16 скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» про відстрочку виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України стягнення судового збору за подання апеляційної скарги судом покладається на відповідача у справі.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 2, 4 ст. 104, ст. 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі №910/23400/16 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 про відстрочку виконання рішення у справі №910/23400/16 скасувати.
3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі №910/23400/16 відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Бізнес Груп» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 402, ЄДРПОУ 36581832) на користь Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (01014, м. Київ, вул. Струтинського Сергія, буд. 6, ЄДРПОУ 33152471) 1600 грн. (одну тисячу шістсот гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.
6. Справу №910/23400/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
Л.В. Кропивна