"12" вересня 2017 р. Справа № 917/932/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.,
за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.
за участі представників:
позивача - ОСОБА_1, паспорт запис №19711007-01803 документ №000274916 від 06.01.2017 (директор); ОСОБА_2, паспорт КН428801 від 25.06.1997 (бухгалтер)
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2478 П/3-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від "06" липня 2017 року у справі № 917/932/17
за позовом Колективного підприємства "Медея", м. Полтава;
до ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолпром", м. Кременчук Полтавської області;
про стягнення заборгованості в сумі 94829,00 грн,
КП "Медея" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолпром" про стягнення заборгованості згідно договору поставки №36 від 21.02.2013 р. в сумі 94829,00 грн., в т.ч. 80500,00 грн. - основного боргу, 8050,00 грн. - штрафу та 6279,00 грн. пені.
06.07.2017р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вхід. №8446 від 06.07.2017 р.), відповідно до якої позивач відмовився від позову в частині стягнення пені в розмірі 6279,00 грн., у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача 80500,00 грн. основного боргу та 8050,00 грн. штрафу.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.07.2017 у справі № 917/932/17 (суддя Паламарчук В.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 80500,00 грн. основного боргу та 8050,00 грн. штрафу.
Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує на те, що він отримав товар в кількості 8000 кг масла солодковершкового на загальну суму 644000,00 грн. На вказану суму позивачем був виставлений рахунок, який був повністю оплачений у розмірі 644000,00 грн. Також відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо його неповідомлення про час та місце проведення судового засідання.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідач отримав товар (масло селянське) за накладною № 31 від 29.03.3017 року та ТТН № 27 від 29.02.2017 року, інших накладних не існує. У судовому засіданні представники позивача зазначили, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просять рішення Господарського суду Полтавської області від "06" липня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення № 6102222351170 про вручення ухвали суду (а.с. 51).
12.09.2017 року представник відповідача факсом надіслав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, посилаючись на неможливість прибуття у судове засідання у зв'язку з находженням на лікарняному.
Відповідно до п. 3.9.2 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників однієї зі сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
З наданої до матеріалів справи обмінної карти з пологового будинку ОСОБА_3, яка на підставі договору № 75/16 від 21.10.2016 р. представляє інтереси відповідача, вбачається, що відповідачу заздалегідь було відомо про неможливість прибуття в судове засідання цього представника.
Тобто, відповідач мав право забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні 12.09.2017 року іншого представника, згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Однак відповідач своїм правом брати участь в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги не скористався, не здійснив заходів щодо направлення свого представника в судове засідання з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, позиція відповідача по справі достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, судова колегія апеляційної інстанції відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги здійснюється у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.02.2013 р. Колективне підприємство "МЕДЕЯ" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" (покупець) уклали договір поставки №36.
Відповідно до п.1.1. договору Постачальник зобов'язувався поставити в обумовлені договором строки масло солодковершкове селянське, а Покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору.
Згідно з п.п. 4.1, 4.3. договору поставка товару здійснюється зі складу Постачальника на умовах EXW згідно правил INKOTERMS в редакції 2010 року автомобільним транспортом Покупця за рахунок Покупця. Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю, номенклатурою та ціною після підписання товарної накладної, належним чином уповноваженими представниками сторін.
У п. 3.1 договору сторони визначили, що оплата здійснюється Покупцем в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% передплати. Підставою для оплати є рахунок Постачальника.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п.3.1 договору КП "МЕДЕЯ" 29.03.2017 року було видано ТК "Агротехмолторг" рахунок № 31 на оплату 9000 кг масла солодковершкового селянського на загальну суму 724500,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 120750,00 грн. (а.с.8).
З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2017 року уповноважений представник ТК "Агротехмолторг" ОСОБА_4 на підставі доручення № 9 від 29.03.2017р. отримав від КП "МЕДЕЯ" 9000 кг масла солодковершкового селянського на загальну суму 724500,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 120750,00 грн., що підтверджується накладною № 31 від 29.03.2017р. (а.с.5,6).
Факт поставки товару також підтверджується товарно - транспортною накладною №27 від 29.03.2017р. (а.с.7).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач відповідно до виставленого позивачем рахунку №31 від 29.03.2017р. здійснив часткову оплату товару в сумі 644000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 166_3ТО31/88 від 29.03.2017 року (а.с.14).
У зв'язку з частковою оплатою товару утворилась заборгованість в сумі 80500,00 грн. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 80500,00 грн. основного боргу та 8050,00 грн. штрафу за неналежне виконання останнім умов договору поставки № 36 від 21.02.2013 р.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Позивачем доведено факт поставки відповідачу 9000 кг масла солодковершкового селянського на суму 724500,00 грн., що підтверджується накладною №31 від 29.03.2017р., дорученням № 9 від 29.03.2017р. та ТТН №27 від 29.03.2017р.
Також позивачем надано до позовної заяви податкову накладну, з якої вбачається, що за наслідками документального оформлення операції з постачання товару позивачем було включено до складу загальних зобов'язань з ПДВ суму 120750,00 грн. у відповідності до накладної № 31 від 29.03.2017 року на суму 724500,00 грн.
У відповідності до ст. 1 та ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення та складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Надані позивачем до позовної заяви вказані первинні документи є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту поставки 9000 кг масла солодковершкового селянського накладної № 31 від 29.03.2017 року на суму 724500,00 грн.
Твердження відповідача у апеляційній скарзі про те, що він отримав масла солодковершкового в кількості 8000 кг на загальну суму 644000,00 грн. колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодного доказу в підтвердження того, що він отримав товар саме в кількості 8000 кг, а не 9000 кг, як зазначено в накладній №31 від 29.03.2017р.
Присутні у судовому засіданні посадові особи КП "Медея" директор ОСОБА_1 та бухгалтер ОСОБА_2 позивача надали письмові пояснення, що 29.03.2017р. була виписана лише одна накладна №31 на суму 724500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2017 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 33 від 12.04.2017 року, в якій зазначив, що поставлений товар оплачено частково, а саме 644000,00 грн. і заборгованість в розмірі 80500,00 грн. не сплачена. У зв'язку з тим, що на неодноразові звернення про добровільну сплату боргу відповідач не відреагував, позивач просив відповідно до діючого законодавства не пізніше наступного дня з моменту отримання цього листа-претензії сплатити вказану суму боргу та штрафні санкції.
Претензія на юридичну адресу відповідача: АДРЕСА_1 була направлена рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення та повідомленням. Проте, відповідач не отримав претензію, у зв'язку з чим після місячного терміну зберігання на поштовому відділенні, вона 18.05.2017 року була повернута на адресу позивача з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Також на адресу відповідача направлялась и ухвала суду першої інстанції про прийняття позовної заяви до провадження та призначення справи до розгляду.
Відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, якщо направлена на його адресу поштова кореспонденція повернута з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання.
Приймаючи до уваги, що відповідачем сплачено частину основного боргу у розмірі 644000,00 грн., колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу за договором поставки №36 від 21.02.2013 р. у розмірі 80500,00 грн.
За невиконання зобов'язань за договором поставки №36 від 21.02.2013 р. позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі 8050,00 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Як вбачається з п. 7.4 договору сторони вправі застосувати і інші дозволені законодавством санкції за невиконання зобов'язань, в т.ч. сплату штрафу у розмірі 10% від суми неналежного виконання зобов'язання, а також у разі не виконання Покупцем зобов'язання в строки, встановлені договором.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8050,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 06 липня 2017 року у справі № 917/932/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції через Харківський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Істоміна О.А.