вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" вересня 2017 р. Справа № 911/2732/17
Суддя Рябцева О.О., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ідекс”, Київська обл., Яготинський р-н, с. Супоївка
до Товариства з обмеженою відповідальністю “СВК Сигма Плюс”, Київська обл., Яготинський р-н, с. Супоївка
Супоївської сільської ради, Київська обл., Яготинський р-н, с. Супоївка
про визнання недійсними рішень, статуту, скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на майновий комплекс
Встановив:
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просить суд 1) визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ “СВК Сигма Плюс”, оформлене протоколом № 1 від 07.07.2009 р.; 2) визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ “СВК Сигма Плюс”, оформлене протоколом № 1 від 07.08.2009 р.; 3) визнати недійсним статут ТОВ “СВК Сигма Плюс”, затверджений рішенням загальних зборів засновників ТОВ “СВК Сигма Плюс”, оформленим протоколом № 1 від 07.08.2009 р.; 4) скасувати свідоцтво про право власності САС 818702, видане 30.11.2009 р. Супоївською сільською радою на майновий комплекс, що є чотирма вимогами немайнового характеру, та визнати за позивачем право власності на майновий комплекс, реєстраційний номер майна 28954398, що є вимогою майнового характеру.
Відповідно до пункту 2.2.1 постанови № 7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Отже, судовий збір повинен визначатись за позовну вимогу майнового характеру з загальної вартості майна, на яке позивач просить суд визнати право власності за ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” № 3674-VI від 08.07.2011р. судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” від 21.12.2016 року № 1801-VIII розмір прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року складає 1600,00 грн.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011р. № 3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 закону України “Про судовий збір” підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Як вбачається з доданої позивачем до позовної заяви копії платіжного доручення № 51 від 31.07.2017 р., сплачено судовий збір у сумі 9600,00 грн., що не відповідає вимогам пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 та абзацу 2 ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір”, оскільки повинен бути сплачений судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 6400,00 грн. та за вимогу майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки позивач у позовній заяві зазначає, що загальна вартість нерухомого майна становить 2082751,00 грн. то судовий збір за вимогу майнового характеру повинен бути сплчений у сумі 31241,27 грн.
Отже, позивачем не доплачено 28041,27 грн. (6400,00 грн. + 31241,27 грн. - 9600,00 грн.) судового збору.
Крім того, позивач до позовної заяви додає копію платіжного доручення № 51 від 31.07.2017 р., як доказ сплати судового збору.
Згідно з п. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Відповідно до пункту 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Таким чином, копія платіжного доручення № 51 від 31.07.2017 р. не може бути документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Згідно пункту 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року № 18 позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).
Як вбачається з ч. 2 пункту 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року № 18 однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позовні вимоги не пов'язані підставами виникнення.
Як вже зазначалося, позивач у позовній заяві просить суд: 1) визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ “СВК Сигма Плюс”, оформлене протоколом № 1 від 07.07.2009 р.; 2) визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ “СВК Сигма Плюс”, оформлене протоколом № 1 від 07.08.2009 р.; 3) визнати недійсним статут ТОВ “СВК Сигма Плюс”, затверджений рішенням загальних зборів засновників ТОВ “СВК Сигма Плюс”, оформленим протоколом № 1 від 07.08.2009 р.; 4) скасувати свідоцтво про право власності САС 818702, видане 30.11.2009 р. Супоївською сільською радою на майновий комплекс; 5) византи за позивачем право власності на майновий комплекс, реєстраційний номер майна 28954398.
Проте, позовні вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів засновників ТОВ “СВК Сигма Плюс”, оформленого протоколом № 1 від 07.07.2009 р., рішення, оформленого протоколом № 1 від 07.08.2009 р. та визнання недійсним статуту ТОВ “СВК Сигма Плюс”, затвердженого рішенням загальних зборів засновників ТОВ “СВК Сигма Плюс”, оформленим протоколом № 1 від 07.08.2009 р. не пов'язані підставами виникнення з позовними вимогами про скасування свідоцтва про право власності САС 818702 та визнання за позивачем право власності на майновий комплекс, реєстраційний номер майна 28954398.
Підставою виникнення позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників ТОВ “СВК Сигма Плюс” від 07.07.2009 р. та від 07.08.2009 р. та визнання недійсним статуту ТОВ “СВК Сигма Плюс” є відсутність кворуму на загальних зборах, тоді як підставою виникнення позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності та визнання за позивачем право власності на майновий комплекс є знаходження під арештом майна банкрута, що свідчить, як зазначає позивач, про незаконність набуття права власності ТОВ “СВК Сигма Плюс”.
Також, позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників ТОВ “СВК Сигма Плюс” від 07.07.2009 р. та від 07.08.2009 р. та визнання недійсним статуту ТОВ “СВК Сигма Плюс” не пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів з позовними вимогами про скасування свідоцтва про право власності та визнання за позивачем право власності на майновий комплекс.
Крім, того, вказані вимоги заявлені до різних відповідачів, а саме позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників ТОВ “СВК Сигма Плюс” від 07.07.2009 р. та від 07.08.2009 р. та визнання недійсним статуту ТОВ “СВК Сигма Плюс” заявлені до товариства з обмеженою відповідальністю “СВК Сигма Плюс”, а позовні вимоги про скасування свідоцтва про право власності та визнання за позивачем право власності на майновий комплекс до Супоївської сільської ради та товариства з обмеженою відповідальністю “СВК Сигма Плюс”.
Вимоги, заявлені до Супоївської сільської ради не є похідними від позовних вимог, заявлених до товариства з обмеженою відповідальністю “СВК Сигма Плюс”.
Отже, позивачем порушено правила поєднання вимог.
Абзацом 3 пункту 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року за №18 передбачено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України та пункт 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т. п.
Крім того, що позивачем порушено правила поєднання вимог, об'єднання цих вимог суттєво утруднить вирішення спору.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Враховуючи викладене, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи та конверт - в першу адресу.
Суддя О.О. Рябцева