ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.09.2017Справа №910/11576/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про стягнення 14 732,30 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (відповідач) про стягнення у розмірі 14 732,30 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" на підставі договору добровільного страхування на транспорті №337001/4017/0000029 від 19.12.2014 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу Mercedes-Benz державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування у розмірі 13849,50 грн. Також посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 177,58 грн. та інфляційні втрати у сумі 705,22 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11576/17 та призначено її до розгляду на 17.08.2017.
31.07.2017 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла витребувана судом інформація.
В судове засідання 17.08.2017 представники сторін не з'явились, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міст Києва від 17.08.2017 розгляд справи № 910/11576/17 відкладено на 12.09.2017.
08.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача та документи по справі.
Представник позивача в судове засідання 12.09.2017 не з'явився, однак позивач подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника.
Представник відповідача в судове засідання 12.09.2017 не з'явився, відзиву на позов не надав, про розгляд справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 43691663.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
В судовому засіданні 12.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Відповідно до довідки №73545862 про дорожньо-транспортну пригоду, 01.10.2015 по вул. Єрошенка у м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Згідно із вказаною довідкою, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 пункту 13.1. Правил дорожнього руху України.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 01.10.2015, підтверджується постановою залізничного районного суду м. Львова від 09.11.2015 (справа №462/7329/15-п).
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
На момент ДТП, на підставі договору добровільного страхування на транспорті №337001/4017/0000029 від 19.12.2014 укладеного з ОСОБА_2 (страхувальник) майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземного транспортного засобу Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 були застраховані в позивача (строк дії договору до 18.12.2015).
Згідно із висновком №240/11-15 від 12.11.2015 експертного автотоварознавчого дослідження згідно із відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 16066,45 грн.
Відповідно до рахунків №000004856 від 22.10.2015, №АР00025533 від 22.10.2015 вартість ремонтних робіт автомобіля Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 16151,08 грн.
У відповідності до страхового акту №00177616 позивач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 13849,50 грн.
Позивач виплативстрахове відшкодування в розмірі 13849,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №039839 від 19.11.2015, №03938 від 19.11.2015.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3697718, термін дії з 30.06.2015 по 29.12.2015).
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилась ДТП, була застрахована у відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 13849,50 грн. Також на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 177,58 грн. та інфляційні втрати у сумі 705,22 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, у відповідності до умов договору добровільного страхування на транспорті №337001/4017/0000029 від 19.12.2014, внаслідок настання 01.10.2015 страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 13849,50 грн. шляхом перерахування згідно із платіжними дорученнями №039839 від 19.11.2015, №03938 від 19.11.2015 на рахунок ремонтних організацій.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Позивач, виплативши страхове відшкодування отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу №АЕ/3697718 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження транспортного засобу автомобіля Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 01.10.2015 та здійснення позивачем витрат у розмірі становить 13849,50 грн. по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування у розмірі 13849,50 грн. визначена у межах вартості відновлювального ремонту, що встановлена у висновку №240/11-15 від 12.11.2015 експертного автотоварознавчого дослідження.
Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем, у відповідності до ст. 33-34 ГПК України, заперечень щодо суми страхового відшкодування та жодних доказів в спростування викладених у позові обставин і заявлених позивачем вимог суду не надано.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Полісом №АЕ/3697718 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом 0,00 грн.
Отже, до відшкодування підлягає сума у розмірі 13849,50 грн., яка заявлена позивачем, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив до стягнення 3% річних у сумі 177,58 грн. та інфляційні втрати у сумі 705,22 грн., нараховані за період з 02.02.2017 по 07.07.2017.
Так, статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
З огляду на вищенаведене, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням.
При цьому, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.
Оскільки правові відносини, що виникли між сторонами зі сплати страхового відшкодування є грошовим зобов'язанням, то позивачем правомірно заявлено до стягнення 3% річних у сумі 177,58 грн. та інфляційні втрати у сумі 705,22 грн.
Розрахунки 3% річних у розмірі 177,58 грн. та інфляційних втрат у сумі 705,22 грн. є арифметично вірними, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення у розмірі 14 732,30 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під'їзд, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вулиця Саксаганского, будинок 70-А, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування у сумі 13849,50 грн., 3% річних у сумі 177,58 грн., інфляційні втрати у сумі 705,22 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2017.
Суддя С.О. Турчин