29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" вересня 2017 р.Справа № 924/1121/16
Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Вибодовський О.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн Поділля", с. Гуменці, Кам'янець-Подільського району
до ТОВ АТП "Фортуна-Дарниця", м. Київ
до ТОВ "Лагуна плюс ЛТД", м.Київ.
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007р.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - арбітражний керуючий (ліквідатор);
ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 26.07.2016р.;
Від відповідачів: не з"явились
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
22.11.2016р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до ТОВ АТП "Фортуна-Дарниця" м. Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007р.
Ухвалою суду від 24.11.2016р. матеріали справи №924/1121/16 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн Поділля" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 24.11.2016р. у справі №924/1121/16 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2017р. скасовано, а справу №924/1121/16 передано на новий апеляційний розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн Поділля" с.Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 24.11.2016р. у справі №924/1121/16 скасовано. Справу №924/1121/16 передано на розгляд до господарського суду Хмельницької області.
19.06.2017р. матеріали справи повернулись до господарського суду Хмельницької області.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду області №104/17 від 19.06.2017р. у зв'язку із неможливістю продовження розгляду справи суддею Яроцьким А.М. у зв'язку із закінченням п'ятирічного терміну повноважень судді, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи 924/1121/16.
На підставі протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 19.06.2017р., справу 924/1121/16 передано на розгляд судді Вибодовському О.Д.
Як вбачається з позовних матеріалів, арбітражний керуючий ОСОБА_1 - ліквідатор ТОВ "Профілайн-Поділля" мотивує позов тим, що в ході проведення ліквідаційної процедури банкрута останній виявив факт неправомірного відчуження майна ТОВ "Профілайн-Поділля" його учасником ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що 22.12.2007р. між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" та ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 8213, відповідно до умов якого ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" продав ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б). Однак, позивач зазначає, що станом на дату укладення між сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу вказаний об'єкт (нежилий будинок) було внесено ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн-Поділля" як внесок учасника товариства, з огляду на що власником будівлі АРМ № 2, загальною площею 412,80 кв.м., яка розташована по вул. Віскозній, 32 Б у місті Києві, станом на дату укладення між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" та ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" вказаного договору купівлі-продажу, був ТОВ "Профілайн-Поділля".
За таких обставин з посиланням на ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України позивач просить визнати спірний договір недійсним, оскільки наведені дії ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" порушили права ТОВ "Профілайн-Поділля", як власника нежитлового будинку - будівлі АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б).
Ухвалою суду від 21.06.2017р. прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні. Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.
Присутні в судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд прийняти рішення, яким позовні вимоги задолити.
Ліквідатором ОСОБА_1 надано суду для огляду матеріали реєстраційної справи ТОВ “Профілайн-Поділля”
Відповідач 2 - ТОВ "Лагуна плюс ЛТД", м.Київ у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі посилаючись на пропущення строку позовної давності.
Своє заперечення обгрунтовує тим, що позивач дізнався про порушення свого права 21 лютого 2007 р., а строки позовної давності сплили 21 лютого 2010 р. виходячи з того, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ “АТП Фортуна-Дарниця”, затвердженим протоколом від 15.12.2006 встановлено строк і порядок передачі майна до статутного капіталу позивача: передати майно і відповідну документацію до нього за актом приймання передачі до 20.02.2007 р. Майно передано не було, як і правовстановлюючі документи на нього. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 3, п. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідач просить в позові відмовити та зазначає, що майно у власність товариства передається не шляхом декларування такої передачі в установчих документах товариства (рішення установчих загальних зборів та статут), а шляхом вчинення правочинів відповідно до вимог цивільного законодавства.
Представник відповідача в судове засідання 14.08.2017р. не з'явився.
Відповідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
15.12.2006р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “АТП Фортуна-Дарниця” (протокол б/н від 15.12.2006), на яких було вирішено вступити до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля”; внести до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” майно відповідно до наведеного переліку, серед якого нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б).
Крім того, було вирішено передати майно, відповідно до переліку (серед якого нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б) Товариству з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” за актом приймання-передачі до 20.02.2007р.
Судом встановлено, що 15.02.2007р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” (протокол № 9 від 15.02.2007), на яких було вирішено прийняти до складу учасників товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю “АТП Фортуна-Дарниця” з внесенням до статутного капіталу майна на суму 530000 грн. 00 коп., серед переліку якого значиться нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), вартістю 440000 грн. 00 коп.
При цьому, у протоколі №9 від 15.02.2007р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” було вирішено уповноважити директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” ОСОБА_3 на підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю “АТП Фортуна-Дарниця” акту приймання-передачі.
Позивачем долучено до матеріалів справи копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” (редакція затверджена рішенням загальних зборів засновників (учасників), оформлених протоколом від 15.02.2007), відповідно до п. 1.2 якого учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” є: ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю “Фортуна-Дарниця” (змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю “АТП Фортуна-Дарниця”).
З п. 7.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” вбачається, що з метою утворення статутного капіталу товариства Товариство з обмеженою відповідальністю “АТП Фортуна-Дарниця” внесло до статутного фонду майно на загальну суму 530000 грн. 00 коп., що становить 14,6% від статутного капіталу товариства, зокрема і нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), вартістю 440000 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що 22.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АТП Фортуна-Дарниця” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лагуна Плюс ЛТД” (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 8213.
Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу від 22.12.2007р. продавець продав, а покупець купив будівлю АРМ № 2, загальною площею 412,80 кв.м., яка розташована по вул. Віскозній, 32 Б у місті Києві, а також інше майно, перелік якого наведено у Додатку № 1 до договору.
У п. 1.3 Договору купівлі-продажу від 22.12.2007р. зазначено, що об'єкт належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 25.04.2007 № 477-В, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 18.07.2007 за реєстровим № 6276-п.
Відповідно до п. 7.1 Договору купівлі-продажу від 22.12.2007р. продавець гарантує, що відчужуваний об'єкт та майно, зазначене у Додатку № 1 до цього договору, відповідає технічній документації та будівельним стандартам, до укладення цього договору нікому іншому воно не відчужене, під забороною (арештом) та заставою (в т.ч. податковою) не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не передане, судового спору щодо нього, а також прав третіх осіб (право наймача, право застави, право довічного користування, сервітутів, тощо) як в межах так і за межами України немає.
26.12.2007р. між відповідачами на підставі Договору купівлі-продажу від 22.12.2007р. складено акт прийому-передачі майна, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю “АТП Фортуна-Дарниця” передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Лагуна Плюс ЛТД” прийняло у власність будівлю АРМ № 2, загальною площею 412,80 кв.м., яка розташована по вул. Віскозній, 32 Б у місті Києві, а також інше майно.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що оскільки нежилий будинок - будівля АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., яка розташована у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), було внесено відповідачем 1 (Товариством з обмеженою відповідальністю “АТП Фортуна-Дарниця”) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля”, то позивач став власником вказаного майна (як майна, переданого йому учасником товариства як внесок до статутного капіталу). При цьому, позивач вказує на те, що Договір купівлі-продажу від 22.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 8213, був укладений між відповідачами після прийняття загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” рішення про включення до складу учасників позивача відповідача та про передачу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” нежилого будинку - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б) - 15.02.2007р.
З огляду на викладене, позивач просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 22.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 8213, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лагуна Плюс ЛТД” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АТП Фортуна-Дарниця”.
Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке.
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. ст. 1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У відповідності до статі 1 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції станом на 15.02.2007р.), господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. (стаття 3 Закону).
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.(стаття 52 Закону).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 66 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про господарські товариства” товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України “Про господарські товариства” статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства та про ліквідацію товариства.
Згідно з ч. 4 ст. 52 Закону України “Про господарські товариства”, учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
Як встановлено судом, 15.12.2006р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “АТП Фортуна-Дарниця” (протокол б/н від 15.12.2006р.), на яких було вирішено передати майно, відповідно до переліку (серед якого нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б) Товариству з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” за актом приймання-передачі до 20.02.2007р.
15.02.2007р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” (протокол № 9 від 15.02.2007р.), на яких було вирішено уповноважити директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Профілайн-Поділля” ОСОБА_3 на підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю “АТП Фортуна-Дарниця” акту приймання-передачі.
Згідно акту приймання-передачі від 15.02.2007р. ТОВ "Фортуна-Дарниця" передало, а ТОВ "Профілайн-Поділля" прийняло на загальну суму 530 000, 00грн. згідно переліку, в тому числі нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, №32 (літера б).
Згідно п.1 ч.1 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Стаття 328 Цивільного кодексу України встановлює підстави набуття права власності та зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Положеннями ст. 191 Цивільного кодексу України передбачено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
Згідно ч. 3, 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмову в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 18 цього Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України (в редакції правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Таким чином, якщо державну реєстрацію правочину, який підлягає такій реєстрації проведено не було -немає і самого правочину, він неукладений та визнання його недійсним не вимагається.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Відповідності до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, зокрема, право власності на нерухоме майно,
Відповідно до ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
Тобто отримавши від відповідача майно, товариство позивача мало би оформити право власності на це майно.
Таким чином, укладений 22.12.2007р. між ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" та ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 8213, відповідно до умов якого ТОВ "АТП Фортуна-Дарниця" продало ТОВ "Лагуна Плюс ЛТД" нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, № 32 (літера б), відповідає законодавству України, жодних підстав для визнання його недійсним - немає.
Враховуючи, що ТОВ "Профілайн-Поділля" не набув права власності на нежилий будинок - будівлю АРМ № 2, площею 412,80 кв.м., який розташований у м. Києві, вул. Віскозна, №32 (літера б), твердження позивача є помилковим.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності.
Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).
Згідно роз'яснень, які викладені у розділі 4 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності і вирішенні господарських спорів", початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.
Якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.
У зв'язку з наведеним господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.
Позивач дізнався про порушення свого права 21 лютого 2007 р., а строки позовної давності сплили 21 лютого 2010 р. виходячи з того, що Рішенням загальних зборів учасників ТОВ “АТП Фортуна-Дарниця”, затвердженим протоколом від 15.12.2006 встановлено строк і порядок передачі майна до статутного капіталу позивача: передати майно і відповідну документацію до нього за актом приймання передачі до 20.02.2007 р. Майно, згідно акту, передано було 15.02.2007р.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 3, п. 4 ст. 267 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілайн Поділля", с. Гуменці, Кам'янець-Подільського району до ТОВ АТП "Фортуна-Дарниця", м. Київ до ТОВ "Лагуна плюс ЛТД", м.Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2007р. відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.09.2017р.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддрук. 3 прим.:
1 - для суду
2 - відповідачу - м. Київ, вул. Віскозна, 32.
3- відповідачу - ТОВ "Лагуна плюс ЛТД", м.Київ, Печерчький узвісАДРЕСА_1.