29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"12" вересня 2017 р.Справа № 924/643/17
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом фермерського господарства ОСОБА_1, с. Антонівка, Новоушицького району, Хмельницької області
до приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" м. Хмельницький
про стягнення 56 865,50 грн.
Представники сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: ОСОБА_2 - представник згідно довіреності №08/17 від 12.05.2017р.
Рішення приймається 12.09.2017р., оскільки в судовому засіданні 29.08.2017р. оголошувалась перерва.
В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 56 865,50 грн., з яких 46469,50грн. збитків, 6345,25грн. пені, 3347,75грн. інфляційних втрат та 703,00грн. 3% річних. В обгрунтування позовних вимог вказує, що 18.02.2014р. між сторонами був укладений договір на поставку дизельного палива підвищеної якості (Євро) марки F в кількості 10900 літрів палива. 18.02.2014р. позивач перерахував на рахунок відповідача 102 569, 50 грн. як оплату за 10900 літрів дизельного палива, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 18.02.2014р. Дизельне паливо в кількості 4900 літрів на суму 46469,50грн. від відповідача так і не надійшло у зв'язку із чим позивач нарахував відповідачу вищевказані суми.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. В попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримував у повному обсязі, вважаючи їх правомірними та обгрунтованими.
Представник відповідача в судовому засіданні а також у відзиві на позовну заяву заперечує щодо задоволення позовних вимог. При цьому вказує, що позивачем в обгрунтування позовних втимог не подано письмових доказів про факт укладення договору та підстав виникнення у відповідача договірних зобов'язань. Крім того, відповідач вказує, що між сторонами не погоджувались істотні умови поставки, а саме: предмет, найменування, асортимент, обсяг, вартість, товару, що мав поставлятись. За умов неузгодженості істотних умов у відповідача не виникло зобов'язань здійснювати постачання будь якого товару, у зв'язку із чим відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, вказує, що на рахунку відповідача знаходяться кошти в сумі 46469,50грн., які помилково перераховані позивачем, та які в будь-який момент будуть повернуті останьому у разі його звернення із відповідною вимогою.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне.
Платіжним дорученням №25 від 18 лютого 2014 року Фермерським господарством „ОСОБА_1 було здійснено перерахунок коштів в сумі 102 569 грн. 50 коп. на рахунок ПМВКП „Лан". Призначення платежу вказано як за дизпаливо згідно рахунка №75 від 17.02.2014р.
13 березня 2014 року по товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ТТНБГД 112 від 13.03.2014 року та видатковій накладній №БГД112 від 13.03.2014 року відповідач поставив позивачу 6000 літрів дизельного палива на суму 56 100грн.
27.12.2017р. позивач звертався до відповідача з претензією у відповідності до якої вказував на не належному виконанні зобов'язань та вимагав здійснити поставку дизельного пального ще в кількості 4900 літрів.
Оскільки відповідач так і не здійснив поставку товару, позивач звертався до господарського суду Хмельницької області із позовом у відповідності до якого просив зобов'язати відповідача передати дизельне пальне підвищеної якості (Євро) марки F в кількості 4900 літрів палива.
Згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 14.06.2017р. у справі №924/384/17 в позові Фермерського господарства "Чернишова Івана Гавриловича", с. Антонівка Новоушицького району до Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" м. Хмельницький про зобов'язання передати дизельне пальне підвищеної якості (Євро) марки F виду в кількості 4900 літрів вирішено відмовити.
Позивач, вказуючи, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо поставки пального на суму 46469,50грн. нарахував останньому 56 865,50 грн., з яких 46469,50грн. збитків, 6345,25грн. пені, 3347,75грн. інфляційних втрат та 703,00грн. 3% річних та звернувся із даним позовом до суду.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд враховує наступне:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач в обгрунтування позовних вимог вказує про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором на поставку дизельного палива підвищеної якості (Євро) укладеного між сторонами 18.02.2014р. Однак позивачем не надано в матеріали справи вищевказаний договір.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено існування між сторонами договірних зобов'язань по поставці дизельного палива підвищеної якості (Євро) марки F в кількості 10900л.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст. 693 ЦК України).
Суд встановив, що 18.02.2014р. позивач перерахував на рахунок відповідача 102569,50грн. за дизпаливо згідно рахунка №75 від 17.02.2014р. При цьому, позивачем не надано в матеріали справи вказаного рахунка на підставі якого здійснювалась оплата товару.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, що оплата коштів згідно платіжного доручення №25 від 18.02.2014р. в сумі 102569,50грн. оплачена як попередня оплата за 10900 літрів дизельного палива підвищеної якості (Євро) марки F.
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач розцінює попередню оплату в сумі 46469,50грн. як збитки.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до п.2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Підставою для покладання обов'язку відшкодувати збитки є порушення зобов'язання (невиконання або виконання з порушенням умов) та завдання у зв'язку з цим збитків.
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В даній статті міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді відшкодування шкоди (стягнення збитків), якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 2 роз'яснення Вищого Арбітражного Суду №02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та самою шкодою.
Судом враховується, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.06.2017р. у справі №924/384/17 відмовлено в позові Фермерського господарства "Чернишова Івана Гавриловича" до Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" про зобов'язання передати дизельне пальне підвищеної якості (Євро) марки F виду в кількості 4900 літрів. При прийнятті рішення, суд виходив із того, що позивачем не доведено існування між сторонами договірних зобов'язань по поставці останньому дизельного пального підвищеної якості (Євро) марки F виду в кількості 4900 літрів.
Виходячи з наведеного та встановлених фактичних обставин справи, а також враховуючи, що позивачем не доведено існування договірних зобов'язань між сторонами та відповідно їх порушень з боку відповідача в майбутньому, спричинення збитків у розумінні ст. 22 ЦК України, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях відповідача складу правопорушення, наявність якого могла б бути підставою для настання деліктної відповідальності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 46469,50грн. в якості збитків.
Щодо заявлених позивачем до стягнення 6345,25грн. пені, 3347,75грн. інфляційних втрат та 703,00грн. 3% річних, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на те, що позивач не надав в матеріали справи належних та допустимих доказів на підтвердження існування договірних зобов'язань між сторонами та відповідно їх порушень з боку відповідача в майбутньому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 6345,25грн. пені, 3347,75грн. інфляційних втрат та 703,00грн. 3% річних, в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою у позові.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові фермерського господарства ОСОБА_1, с. Антонівка, Новоушицького району, Хмельницької області до приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" м. Хмельницький про стягнення 56 865,50 грн. відмовити.
Повне рішення складено 18.09.2017р.
Суддя С.В. Гладій
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу, (с. Антонівка, Новоушицького р-ну, Хмельницької обл., вул. Центральна,2) - надіслати рекомендованим,
3 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Грушевського,99).