"14" вересня 2017 р.Справа № 916/3113/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Лисенко В.А.
секретар судового засідання: Полінецька В.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 47 від 20.07.2017)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 0401/2017 від 12.05.2017)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”
на рішення господарського суду Одеської області від “03” липня 2017 року, повний текст якого складено та підписано “07” липня 2017 року
по справі № 916/3113/16
за позовом Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “КД ТРАНС”
про стягнення 368 771,14 грн.
17.11.2016 року Державне підприємство “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “КД ТРАНС” (далі по тексту - відповідач) про стягнення 368 771,14 грн., з якої 309 550,42 грн. - основний борг, 23940,60 грн. - пеня, 24 572,77 грн. - інфляційні витрати та 10707,35 грн. - 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору надання послуг з обробки вантажів від 01.04.2015 №49-ПД/15/7-В-15 в частині оплати за надані/отримані послуги, у зв'язку з чим крім суми основного боргу, позивачем нараховані пеня, інфляційні нарахування та відсотки річних.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2017 року у справі №916/3113/16 (Головуючий суддя Степанова Л.В., судді Малярчук І.А., Никифорчук М.І.) у позові Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” відмовлено у повному обсязі.
Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем не доведено факт надання послуг по виставленим рахункам, частина яких не підписана позивачем та не скріплена печатками, відсутність ОСОБА_1 здачі-приймання робіт по виставленим рахункам та відсутність повноважень на підписання ОСОБА_1 на списання з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” звернулось через місцевий господарський суд до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в частині стягнення за рахунком № 582 від 01.09.2015 року коштів у сумі 240 689,12 грн., з яких 201 536,90 сума основного боргу, 15 184,29 грн. - пеня, 16944,51 грн. - інфляційні витрати та 7 023,42 грн. - 3% річних.
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За твердженням апелянта, поза увагою місцевого господарського суду, що Додатковою угодою від 08.07.2015 року відповідач погодив обов'язок сплати вартості вантажно-розвантажувальних робіт в частині вивантаження вантажу силами позивача, на підставі чого був виставлений рахунок № 582 від 01.09.2015 року на суму 201536,90 грн.
Також позивачем було подано клопотання про витребування доказів, на підставі яких просив витребувати у підприємств додаткові документи, у задоволенні якого колегією суддів відмовлено, оскільки оскаржуване рішення прийнято за наявними в матеріалах справи доказами та зазначене клопотання в місцевому господарському суді не заявлялось.
Представником відповідача надано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував не можливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
В судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи. Надані представником додаткові документи були оглянуті колегією суддів та повернуті представнику, оскільки вони не були предметом дослідження місцевим господарським судом та скаржником не обґрунтовано не можливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 16.03.2015 року між Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КД ТРАНС" (Орендар) був укладений Договір оренди №44-ПД/15 індивідуально визначеного майна (далі договір оренди), що належить до державної власності відповідно до умов якого позивач передав у строкове платне користування відповідачу державне окреме індивідуально визначене майно згідно переліку, що обліковується на балансі позивача та наведені у додатку №1, що є невід'ємною частиною договору (т.1 а.с.33-38).
Згідно договору оренди відповідач використовує вантажне обладнання (портальні крани, крани-маніпулятори, автомобілі та інше) яке розташоване на території порто-пункту "Бугаз", що перебуває на балансі позивача. До моменту укладення зазначеного договору позивач здійснював навантажувально-розвантажувальні роботи на території порто-пункту "Бугаз" власними силами (а.с.33-38)
01.04.2015 року між Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КД ТРАНС" (Замовник) було укладено Договір про надання послуг з обробки вантажів №49-ПД/15/7-В-15 (далі договір надання послуг) відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався за письмовими заявками Замовника надавати послуги: вантажно-розвантажувальні роботи, послуги суднам (буксирами портфлоту), маневрові роботи, надання складських площ для розміщення вантажу, використання вантажозахоплювальних пристроїв, технологічної оснастки та іншого такелажу, надання в користування товарно-матеріальних цінностей, а Замовник зобов'язався приймати та оплачувати надані послуги (т.2 а.с.101-104).
Згідно пп. 3.1.1. п. 3.1., п. 3.3. договору сторони встановили, що компенсація товарно-матеріальних цінностей здійснюється на підставі виставленого Виконавцем рахунку та відповідних підтверджуючих документів. Послуги надаються Виконавцем на підставі заявок Замовника та сплачуються за тарифами Виконавця, чинними на день надання послуг. Заявки заповнюються Замовником та направляються до Виконавця за зразком, встановленим договором.
Відповідно до п.п. 3.4., 3.5. договору загальний розмір оплати за послуги за відповідний період визначається на підставі актів приймання-передавання наданих послуг. Розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків Виконавця та Актів приймання - передавання наданих послуг. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця. Всі послуги Замовник сплачує в безготівковій формі в гривнях України на розрахунковий рахунок Виконавця. ОСОБА_3 в договорі тарифи на послуги Виконавця приведені в доларах США, сплачуються Виконавцем в гривнях України по курсу НБУ на день надання послуг.
Замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату наданих Виконавцем послуг у терміни, передбачені договором і оплачує пеню за порушення термінів оплати в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.4.2. договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. договору та закінчується 16.01.2017р. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору менше, ніж за один календарний місяць до закінчення строку його чинності, він вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.п.7.1. - 7.3 договору) (т.2 а.с.101-)
08.07.2015р. та 13.08.2015р. між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору №49-ПД/15/7-В-15 від 01.04.2015, згідно яких зокрема сторони виклали пп. 3.1.1. п.3.1. в наступній редакції: "3.1.1. Компенсація Замовником вартості товарно-матеріальних цінностей, які йому надані згідно акту приймання-передачі, в якому зазначено компенсаційну вартість кожної товарно-матеріальної цінності, здійснюється на підставі виставленого Виконавцем рахунку та інших підтверджуючих документів, після підписання акту приймання-передачі уповноваженими представниками сторін. Замовник здійснює компенсацію робіт/послуг, які придбані Виконавцем у сторонніх організацій для потреб Замовника у разі їх фактичного споживання Замовником за його попередніми заявками. ОСОБА_3 компенсація здійснюється на підставі виставленого Виконавцем рахунку з наданням Замовнику відповідних підтверджуючих документів.". Пункт 3.5. договору в наступній редакції: "3.5. розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником не пізніше 10 банківських днів на підставі виставлених рахунків Виконавця та оформлення ОСОБА_3 приймання - передавання наданих послуг/ОСОБА_3 виконаних робіт. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця. Всі послуги Замовник сплачує в безготівковій формі в гривнях України на розрахунковий рахунок Виконавця. ОСОБА_3 в договорі тарифи на послуги Виконавця приведені в доларах США, сплачуються Виконавцем в гривнях України по курсу НБУ на день оформлення ОСОБА_3 приймання - передавання наданих послуг/ОСОБА_3 виконаних робіт та виставлених рахунків.". На виконання додаткових угод 08.07.2015р. та 13.08.2015р. між сторонами були підписані переліки послуг/робіт. (т.2 а.с.106, 115).
01.04.2015р. між відповідачем (Орендар) та ПП "РІВЕР-ТРАНС" (Суборендар) було укладено договір суборенди №31-П-15 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі договір суборенди) відповідно до умов якого відповідач передав суборендарю у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме об'єкти згідно Переліку, що обліковуються на балансі позивача та наведені у додатку 31 до договору суборенди, що є невід'ємною частиною договору суборенди (т.2 а.с.10-16).
01.09.2016 року № 1177 та 27.10.2016 року № 1340 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “КД ТРАНС” з претензіями про стягнення заборгованості, відповідно до яких просило у строк до 01.11.2016 року сплатити заборгованість за Договорами.
У відповідь на претензію ТОВ “КД ТРАНС” зазначило, що ОСОБА_3 здачі-приймання робіт (послуг), в яких було посилання на Договір №49-ПД/15/7-В-15 від 01.04.2015 року були повернуті без підписання та несплачені відповідні рахунки, з підстав викладених у претензії по кожному рахунку окремо (т.1 а.с.47-62).
Таким чином, у зв'язку з несплатою відповідачем коштів за послуги, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).
Як було зазначено вище, звертаючи з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2017 року, Державне підприємство “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” просить стягнути кошти у сумі 201 536,90 грн. по рахунку № 582 від 01.09.2015 року.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що загальний розмір оплати за відповідний період визначається на підставі ОСОБА_3 приймання-передавання наданих послуг.
Відповідно до п. 3.5. договору надання послуг розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків Виконавця та Актів приймання - передавання наданих послуг.
Пунктом 3.7 Договору передбачено, що замовник після отримання ОСОБА_3 приймання-передавання наданих послуг в строк не більше 5-ти календарних днів підписує Акти-приймання-передавання або надає зауваження щодо якості наданих послуг на наступний день після отримання ОСОБА_3.
В матеріалах справи наявні копії ОСОБА_3 надання послуг по рахунку № 582 від 01.09.2015 року, який не підписаний сторонами (т.1 а.с.64) та рахунок № 582 від 01.09.2015 року, в призначення платежу якого зазначено: Вантажно-розвантажувальні роботи в частині вивантаження вантажу сторонніх організацій, який прибув на адресу ДП «БДМТП» о 08:00 год. 01.04.2015 року, на загальну суму 201 536,90 грн. (т.1 а.с.63).
ОСОБА_3 був направлений на адресу відповідача поштою та повернутий державному підприємству без підпису.
02.10.2015 року відповідач направив на адресу державного підприємства лист № 738, зі змісту якого вбачається, що з 01.04.2015 року відповідач не здійснював та не здійснює навантаження вантажу на судно на території п/п «Бугаз» вантажною технікою, яка знаходиться на п/п «Бугаз» та орендована у позивача.
Як було зазначено вище, вказана техніка передана у суборенду ПП «Рівер-Транс», про що було укладено 01.04.2015 Договір суборенди №31-П-15 індивідуально визначеного майна.
Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, та не спростовано скаржником в процесі апеляційного провадження, вантажно-розвантажувальні роботи на п/п «Бугаз», на яких зберігався вантаж, не передавався в оренду позивачу, у зв'язку з чим в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем робіт по ОСОБА_3 № 585.
Крім того 08.05.2015 року між ТОВ «КД Транс» та БДФ ДП «АМПУ» був укладений Договір про встановлення сервітуту нерухомого майна № 44-П-БДФ-15/27-В-15, відповідно до умов якого ДП «АМПУ» надає ТОВ «КД Транс» у користування причали.
Враховуючи вищевикладене, позивачем як в місцевому господарському суді так і в апеляційній інстанції не доведено та в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем вантажно-розвантажувальних робіт в частині вивантаження вантажу, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про обов'язок здійснення оплати по виставленому рахунку № 582 - відступні.
Пунктом 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що у господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.
Колегією суддів не приймаються викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, а саме посилання на Додаткову угоду від 08.07.2015 року до Договору від 01.04.2015 року, якою як зазначено апелянтом погоджено обов'язок щодо сплати вартості вантажно-розвантажувальних робіт в частині вивантаження вантажу силами Порту, який прибув на адресу позивача до 08:00 01.04.2015 року.
Так, Додатковою угодою від 08.07.2015 року до Договору № 49-ПД/15/7-В-15 від 01.04.2015 року сторонами було викладно п.п.1.1 Договору в іншій редакції, внесено зміни до п.3.1 Розділу 3 «Оплата послуг і порядок їх приймання» до договору (т.2 а.с.115-117).
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог, з підстав недоведеності виконання послуг на виконання умов Договору від 01.04.2015 року за заявками замовника.
Державне підприємство “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2017 року у справі № 916/3113/16 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” - без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Одеської області від “03” липня 2017 року по справі № 916/3113/16 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови
складено „18” вересня 2017 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя В.А. Лисенко