"11" вересня 2017 р. Справа № 917/463/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
ОСОБА_3
третіх осіб - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу фермерського господарства "ОСОБА_4Л." (вх.№ 2343П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 року у справі № 917/463/17
за позовом фермерського господарства "ОСОБА_4Л."
до ТОВ "Полтава-Сад"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Міжрайонне управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
2) ОСОБА_5
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
В квітні 2017 р. ФГ "ОСОБА_4Л." звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Полтава-Сад" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2,7662 га, кадастровий номер 5324081000:00:033:0065, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області шляхом заборони відповідачу подальше користування вказаною земельною ділянкою, посилаючись на порушення відповідачем права позивача на законне користування земельною ділянкою.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 року у даній справі (суддя Кульбако М.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясуванні судом першої інстанції обставин при прийнятті оскаржуваного рішення, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, в обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що 31.01.2014 між ФГ "ОСОБА_4Л" та ОСОБА_5, як власником земельної ділянки, було укладено договір встановлення емфітевзису на земельну ділянку площею 2,7662 га, кадастровий №5324081000:00:033:0065. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6, право користування земельною ділянкою за вказаним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 31.01.2014.
Як зазначає позивач, в ході підготовки земельної ділянки до використання у 2017 році ним було виявлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного 05.12.2007 між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_5 (з урахуванням змін та доповнень). Відтак, позивач стверджує, що його права, як законного користувача порушені, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.08.2017 року.
28.08.2017 року до суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшло клопотання (вх. №8847) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міжрайонне управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (39600, м. Полтава, вул. Зигіна, 5).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.08.2017 р.) залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міжрайонне управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_5 Розгляд справи відкладено на 11.09.2017 року.
В судове засідання, призначене на 11.09.2017 р. представник третіх осіб не з'явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.
Відповідач, ТОВ “Полтава-Сад”, відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте його представник в ході судового засідання висловив свою позицію по справі, просив рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 31.01.2014 між ФГ "ОСОБА_4Л" та ОСОБА_5, як власником земельної ділянки, було укладено договір встановлення емфітевзису на земельну ділянку площею 2,7662 га, кадастровий №5324081000:00:033:0065 (а.с. 7-8). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6, право користування земельною ділянкою за вказаним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 31.01.2014.
Позивач зазначає, що в ході підготовки земельної ділянки до використання у 2017 році ним було виявлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного 05.12.2007 між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_5 (з урахуванням змін та доповнень).
Також, в матеріалах справи наявний договір від 05.12.2007, що укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_5, як власником земельної ділянки, щодо оренди земельної ділянки площею 2,77 га, кадастровий №5324081000:00:033:0065 строком на 5 років (а.с. 30-33). Даний договір зареєстрований у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про в державному реєстрі земель вчинено запис від 05.12.2007 за №040754600259.
01.03.2011 між вказаними сторонами підписано зміни та доповнення до Договору оренди, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2017 (а.с. 36). Вказані зміни зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в реєстрі земель вчинено запис від 06.07.2011 за №532400004000400
Позивач стверджує, що договір оренди землі, що укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_5 є укладеним, але не вчиненим, тобто останній не зареєстрований у встановленому законом порядку і є нікчемним. Відтак, позивач стверджує, що його права, як законного користувача порушені.
Позивач просить суду заборонити ТОВ "Полтава-Сад" подальше використання земельної ділянки площею 2,7662 га, кадастровий №5324081000:00:033:0065, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що договір оренди землі від 05.12.2007, що укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_5 (як власником земельної ділянки) є чинним та діє до 31.12.2017, що підтверджуються листом Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області №0-16-0.181-7б/123- 17 від 04.04.2017 (а.с. 37-39). Зважаючи на те, що доказів протилежного позивачем суду надано не було, у останнього відсутні підстави для звернення з позовом про заборону ТОВ “Полтава-Сад” у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про заборону ТОВ "Полтава-Сад" у подальшому використанні земельної ділянки площею 2,7662 га, кадастровий №5324081000:00:033:0065, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини щодо оренди земельних ділянок регулюються Законом України “Про оренду землі”, Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно статті 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про оренду землі” укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Статтею 17 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Згідно ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.
Так, матеріали справи свідчать, що відповідач, на підставі договору оренди від 20.09.2007 (з урахуванням змін та доповнень) у відповідності до вимог чинного законодавства став землекористувачем спірної земельної ділянки, яким залишається і на цей час.
Згідно статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Слід зазначити, що позивачем ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не було надано доказів розірвання договору оренди землі від 05.12.2007 р., укладеного між ТОВ “Полтава-Сад” та власником спірної земельної ділянки ОСОБА_5, або доказів визнання його недійсним у судовому порядку. Тобто, на даний час вказаний договір є діючими, а у відповідача, відповідно, наявне встановлене законом право оренди земельної ділянки, що зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
На підтвердження факту існування законного права оренди спірної земельної ділянки відповідачем було надано до суду першої інстанції лист Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління держгеокадастру у Полтавській області від 04.04.2017 за вих. №0-16-0.181-76/123-17, згідно якого договір оренди землі від 20.09.2007 укладений між ТОВ “Полтава-Сад” та ОСОБА_5 було зареєстровано у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП “Центр ДКЗ при Держкомземі України”, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 05.12.2007 р. за №040754600259. Зміни та доповнення до цього договору від 01.03.2011 р., якими було пролонговано дію основного договору до 31.12.2017 р, також було зареєстровано у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в Державному реєстрі земель було вчинено запис від 06.07.2011 за №532400004000400 (а.с. 37).
Таким чином, відповідач набув право оренди спірною земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку, таке право посвідчене і не спростоване у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України “Про оренду землі” орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, та усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.
Згідно вимог чинного законодавства, судом при прийнятті рішення про усунення перешкод має бути встановлений факт активних цілеспрямованих дій щодо створення відповідачем таких перешкод.
Враховуючи наявність чинного договору оренди щодо спірної земельної ділянки, укладеного між відповідачем та власником, приписи статті 125 Земельного кодексу України, апеляційний господарський суд приходить до висновку про недоведеність позивачем його порушеного права на спірну земельну ділянку, як землекористувача саме відповідачем, та самовільного зайняття ТОВ “Полтава-Сад” спірної земельної ділянки, а отже відсутність обґрунтованих підстав для звернення до суду за захистом такого права.
Крім того, слід зазначити, що у відповідності до статті 152 ЦК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Проте, в даному випадку позивач не довів порушення саме відповідачем ТОВ “Полтава-Сад” своїх прав і охоронюваних законом інтересів, а тому у суду відсутні підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Щодо посилань позивача, наведених в апеляційній скарзі, то колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що позивачем ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не було надано належних доказів на підтвердження нечинності договору оренди від 05.12.2007 р. між ТОВ “Полтава-Сад” та ОСОБА_5 В якості правових підстав обґрунтування позовних та апеляційних вимог позивач посилається на Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” №1127 від 25.12.2015 р., в той час як договір та зміни до нього між відповідачем та орендодавцем складались у 2007 р. та у 2011 р. (задовго до прийняття вищевказаного закону). Посилання позивача стосовно сумнівів у достовірності інформації, яка міститься у листі Міжрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.04.2017 р., ґрунтується на припущеннях, які не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції. Так, згаданий лист, наданий відповідним підрозділом державної установи, носить офіційний характер і є відповіддю на офіційний запит, зроблений підприємством відповідача.
Так, відповідно до пункту 1 Порядку складання, подання та опрацювання запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, затвердженого наказом міністерства аграрної політики та продовольства України від 20.12.2016 за №556, цей Порядок визначає механізм складання, подання та опрацювання запитів на отримання публічної інформації, розпорядником якої є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та її територіальні органи.
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені позивачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 р. по справі № 917/463/17 відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу фермерського господарства "ОСОБА_4Л." на рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 року у справі № 917/463/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 року у справі № 917/463/17 залишити без змін.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.