"15" вересня 2017 р.
Справа № 916/1671/17
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ОДЕСА"
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОХОРОНИЙ ПОЖЕЖНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЮГ”
про стягнення 44059,28 грн.
Суддя Д'яченко Т.Г.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ОДЕСА" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА „ЮНА-СЕРВІС”, у урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення основного боргу у розмірі 36728,35 грн., пені у розмірі 6584,93 грн., 3% річних у розмірі 746 грн.
Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ОХОРОНИЙ ПОЖЕЖНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЮГ” відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, про що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою поштово організації про вручення поштової кореспонденції суду (а.с. 29).
З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданнях пояснення представників позивача, суд встановив.
13 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ОДЕСА" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОХОРОНИЙ ПОЖЕЖНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЮГ” (Замовник) було укладено Договір про технічне обслуговування №13/03 (надалі - договір), за умовами якого Виконавець надає Замовнику послуги по технічному обслуговуванню та/чи ремонту дорожньо-транспортного засобу (надалі - послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити належним чином надані послуги.
Відповідно до умов п. 1.3. Договору, найменування, якісні характеристики, а також вартість послуг узгоджуються сторонами окремо та зазначається в відповідних Актах виконаних робіт, які складаються відповідно до заявки та фактично наданих послуг та підписуються представниками сторін.
Умовами п. 1.4. Договору сторони погодили, що ціна даного договору визначається виходячи з вартості всіх послуг, наданих у період дії даного договору, зазначених в відповідних Актах виконаних робіт.
Відповідно до п. 2.2. Договору, Виконавець зобов'язаний, зокрема, забезпечувати виконання вимог Правил надання послуг технічного обслуговування та ремонту колісних транспортних засобів, гарантувати якість наданих послуг та дотримання строків надання послуг, які визначені в заявці.
Згідно до п. 2.4.1. Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно сплачувати надані за умовами договору послуги та приймати дорожньо-транспортні засоби та їх складові частини після наданих послуг.
Положеннями п. 4.4 Договору сторони погодили, що остаточну сплату за послуги Замовник зобов'язується сплатити не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання Акта виконаних робіт.
На виконання умов укладеного Договору про технічне обслуговування №13/03 від 13 березня 2016 року, позивачем були надані послуги Товариству з обмеженою відповідальністю „ОХОРОНИЙ ПОЖЕЖНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЮГ” з обслуговування автомобіля, а відповідачем у справі, в свою чергу, прийняті такі послуги, що підтверджується Актом виконаних робіт №3Н-57091 від 21 грудня 2016р. на суму 36728,35 грн., який підписано та скріплено печаткою з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „ОХОРОНИЙ ПОЖЕЖНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЮГ”. (а.с. 11, 12).
У разі порушення п. 4.4. Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованих своєчасно грошових коштів за кожен день прострочення.(п. 6.1. Договору).
Відповідно до п. 6.2. Договору, за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором, винна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Відповідачем, в порушення умов п. 4.4. Договору, було неналежним чином виконано зобов'язання щодо сплати наданих послуг з боку позивача, у зв'язку з чим, за Товариством з обмеженою відповідальністю „ОХОРОНИЙ ПОЖЕЖНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЮГ” рахується боргу у розмірі 36728,35 грн. за Договором про технічне обслуговування №13/03 від 13 березня 2016 року, який станом на момент розгляду справи є непогашеним.
У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача договірних зобов'язань, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 6584,93 грн. (розрахунок проведено за період з 26.12.2016р. по 30.08.2017р.) та 3% річних у розмірі 746 грн. (розрахунок проведено за період з 26.12.2016р. по 30.08.2017р.).
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ОДЕСА" обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань з боку відповідача, та направлені на стягнення з відповідача загальної суми заборгованості в розмірі 44059,28грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ОДЕСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОХОРОНИЙ ПОЖЕЖНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЮГ” виникли на підставі укладеного між ними 13 березня 2016 року Договору про технічне обслуговування №13/03.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „ОХОРОНИЙ ПОЖЕЖНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЮГ” прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору про технічне обслуговування №13/03 від 13 березня 2016 року щодо сплати наданих послуг, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом виконаних робіт №3Н-57091 від 21 грудня 2016 року, який підписано та скріплено печаткою з боку Замовника, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором про технічне обслуговування №13/03 від 13 березня 2016 заборгованості по сплаті 36728,35 грн. за надані з боку позивача послуги - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 6584,93 грн. на суму боргу 36728,35 грн. за період з 26.12.2016р. по 30.08.2017р.
Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2014р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” (із змінами та доповненнями) визначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом самостійно було зроблено перерахунок пені на суму боргу у розмірі 36728,35 грн. за період з 26.12.2016р. по 20.06.2017р.
Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується боргу зі сплати пені за неналежне виконання договірних зобов'язань у розмірі 4972,47 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Позивачем було здійснено нарахування 3% річних, розрахунок проведено за період з 26.12.2016 року по 30.08.2017р. Так, відповідно до такого розрахунку за відповідачем рахується заборгованість за сплати 3% у сумі 746 грн.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованих 3% річних, вважає такий розрахунок вірними, а вимоги про їх стягнення з відповідача - правомірними.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ОДЕСА" зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОХОРОНИЙ ПОЖЕЖНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЮГ” заборгованості за Договором про технічне обслуговування №13/03 від 13 березня 2016 року основного боргу у розмірі 36728,35 грн., пені у розмірі 4972,47 грн. та 3% річних у розмірі 746 грн.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1541,44грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОХОРОНИЙ ПОЖЕЖНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЮГ” (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Перемоги, буд. 2-М; код 37784398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ОДЕСА" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 39-б, код 32971096) заборгованість за надані послуги у розмірі 36728 (тридцять шість тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 746 (сімсот сорок шість) грн., пеню у розмірі 4972 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1541 (одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 44 коп.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено 18 вересня 2017 р.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко